Справа № 645/4899/24
Провадження № 1-кп/645/200/25
Іменем України
24 вересня 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024221190000915 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шипувате Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Харківського районного суду Харківської області від 27.06.2008 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки;
- вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.02.2011 за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, та за сукупністю вироків, до позбавлення волі на строк 2 роки;
- вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.04.2013 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 186, частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 15, частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 5 років;
- вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.04.2019 за частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 4 роки;
- вироком Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2021 за частиною 3 статті 297 Кримінального кодексу України, із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці;
- вироком Харківського районного суду Харківської області від 09.02.2022 за частиною 2 статті 246 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, та із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці,
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2025 за частиною 2 статті 121, частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 23.06.2024 приблизно о 22:00 годині, точний час не встановлено, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено на всій території України Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 14.03.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, прийшов на запрошення своїх знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем їх мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де разом з іншими знайомими ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої на кухні. Через деякий час ОСОБА_7 попередив знайомих, що іде ставити свій мобільний телефон смартфон марки "Samsung" моделі "Galaxy А24 6/128 GB", з корпусом чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SM - A245F/DSN, без чохла, без захисної плівки на екрані, без пошкоджень, який на праві приватної власності належить йому особисто, на зарядку до своєї кімнати. Далі ОСОБА_7 вийшов з кухні та направився до своєї кімнати, де залишив вище вказаний мобільний телефон заряджатися на одній із полиць шафи у своїй кімнаті, двері до якої залишив відкритими.
Почувши про те, що ОСОБА_7 залишив на зарядці у своїй кімнаті мобільний телефон, у ОСОБА_3 раптово виник умисел на незаконне заволодіння вказаним мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 на декілька хвилин відлучився із приміщення кухні квартири АДРЕСА_4 . Діючи повторно, маючи на меті злочинний намір, направлений на викрадення чужого майна, в умовах дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, користуючись відсутністю спостереження за ним сторонніх осіб, які в той час перебували в приміщенні кухні, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з приміщення кімнати потерпілого ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу, ОСОБА_3 увійшов до кімнати ОСОБА_7 та таємно викрав мобільний телефон смартфон марки "Samsung" моделі"«Galaxy А24 6/128 GB", з корпусом чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SM - A245F/DSN, що належить потерпілому ОСОБА_7 , вартість якої згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/18439-ТВ від 04.07.2024 становить - 4400 грн. 00 коп..
Надалі ОСОБА_3 повернувся на кухню, та деякий час перебував там, після чого з місця скоєння злочину пішов, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/18439-ТВ від 04.07.2024, матеріальну шкоду на загальну суму 4400 грн. 00 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, та надав суду правдиві показання про обставини вчинення ним злочину, та пояснив суду, що влітку 2024 року, точної дати не пам'ятає, він прийшов з іншими чоловіками до свого знайомого ОСОБА_6 у квартиру, номеру якої не пам'ятає, що розташована у будинку АДРЕСА_5 , де вони розписали спиртні напої. В ході спілкування потерпілий ОСОБА_7 поставив свій мобільний телефон на зарядку та залишив його на полиці у сусідній кімнаті. Обвинувачений пояснив, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння він зайшов до цієї кімнати та викрав з полиці цей мобільний телефон, поклав його в кишеню, а потім залишив квартиру свого знайомого ОСОБА_6 ..
Наступного дня він прокинувся та зрозумів, що цей мобільний телефон належить потерпілому. Обвинувачений стверджує, що після робочого дня він мав намір повернути мобільний телефон потерпілому, проте у вечірній час приїхали співробітники поліції, яким він добровільно видав цей мобільний телефон.
У скоєному щиро каявся, розуміє протиправність своїх дій, засуджує свою поведінку. Наразі виявив бажання проходити військову службу.
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, матеріалів щодо речових доказів та судових витрат.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не одружений, осіб на утриманні не має, офіційно не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Відповідно до ст. 65 КК України та як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які за змістом ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, наявність обставини, що пом'якшує покарання та обставини, що обтяжує покарання, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий в тому числі за корисливі злочини, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Враховуючи той факт, що інкриміноване кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 вчинив до винесення вироку Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2025 року, за яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна, тому остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд призначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2025 року.
Призначення цього покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України та застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, оскільки його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства неможливе.
Цивільний позов не заявлений.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно положень ст. 124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи.
Частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2024 року ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова накладено арешт на речовий доказ мобільний телефон смартфон марки "Samsung" моделі "Galaxy А24 6/128 GB", з корпусом чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
У зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчено, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.
В межах цього кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк покарання, відбутий ним за вироком Змієвського районного суду Харківської області від 17.06.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2025 року, яким ОСОБА_3 засуджено за частиною 2 статті 121, частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна, остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років із конфіскацією майна.
До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 24 вересня 2025 року.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк покарання відбутий ним за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/18439-ТВ від 04.07.2024 року в сумі 1514,56 грн..
Арешт майна, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.06.2024 по справі № 645/3736/24 на мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A24" IMEI1 НОМЕР_1 , EMEI2 НОМЕР_2 , який було добровільно видано 24.06.2024 року ОСОБА_3 - скасувати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A24" IMEI1 НОМЕР_1 , EMEI2 НОМЕР_2 , після набрання вироком законної сили повернути законному власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, а також право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1