Справа № 627/836/25
25.09.2025
25.09.2025 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшв з Сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колонтаїв Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, студента І-го курсу Національного університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП -
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438758 від 30.08.2025, складеного поліцейським офіцером громади СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Смірновим О.О., 30 серпня 2025 року гр. ОСОБА_1 о 18 год 47 хв по вул. Центральній, 99 в с. Колонтаїв Богодухівського району Харківської області керував автомобілем ВАЗ-21061 д,н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.
До судового засідання від неповнолітнього ОСОБА_1 та його законного представника матері ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи про адміністративне правопорушення у їхню відсутність, свою вину у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 визнав, не заперечували обставин, викладених у протоколі,зазначив, що дійсно керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом, у вчиненому щиро розкаявся. Законний представник ОСОБА_2 вказала, що з сином було проведено виховну бесіду та прохала суд суворо не карати.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
В ч.2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до абз. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» №3353-XІІ від 30.06.1993 року право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина правопорушника ОСОБА_1 доведена дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема, відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438758 від 30.08.2025 року, відеозаписом, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю і суд його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
До обставин, пом'якшуючих відповідальність згідно ст.34 КУпАП, суд відносить вчинення правопорушення неповнолітнім та щире розкаяння.
Обставин, передбачених ст.35 КУпАП, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у віці 17 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та, беручи до уваги характер та обставини правопорушення, вік та дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності вперше, наявність обставин, що пом'якшує відповідальність, та враховуючи положення ст. 24-1 КУпАП, вважає за необхідне з метою виховання і запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 захід впливу у виді попередження.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Види адміністративних стягнень визначено ст.24 КУпАП і до їх числа не належать заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, які визначено ст.24-1 КУпАП, тому у даному випадку судовий збір з правопорушника не стягується.
Керуючись ст.ст.33, 36, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі ст. 24-1 КУпАП застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає чинність після закінчення 10-тиденного строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя В. А. Каліберда