Провадження номер № 2/0186/777/25
Справа № 186/1016/25
25 вересня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Янжули С. А.
секретар - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
01 травня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з 26 листопада 2015 року по 29 червня 2021 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина від народження проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач навіть не забирав дитину з пологового будинку, її здоров'ям, життям не цікавиться, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 372 533,33 гривень, не знає, де дитина навчається, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, тобто він самоусунувся від виконання своїх обов'язків щодо дитини. На даний час вона з дитиною та чоловіком - ОСОБА_4 проживає в м.Дніпрі, створила всі необхідні умови для життя та розвитку дочки, її новий чоловік має намір удочерити дитину.
Просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовільнити, відповідач не заперечує проти задоволення позову.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає за необхідне позов задовільнити.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому 26 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції за актовим записом №3247, шлюбі.
26 травня 2021 року рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/604/21 їх шлюб було розірвано.
Від даного шлюбу мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копією виконавчого листа Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №200/10573/17-ц підтверджується, що 27 вересня 2017 року ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , аліментів у твердій грошовій сумі 4 000 гривень, щомісячно, починаючи з 27 червня 2017 року і до повноліття дітей.
Станом на 01 квітня 2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини складає 372 533,33 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 08 квітня 2025 року №31446.
06 грудня 2024 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 .
Позивач, разом з дитиною та чоловіком, проживає в м.Дніпрі.
Вихованням та утриманням дитини повністю займається її мати - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою з медичного закладу, характеристикою дитини з учбового закладу.
Відповідач ОСОБА_2 надав нотаріально посвідчену заяву про те, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновком органу опіки та піклування - Центральної адміністрації Дніпровської міської ради №243-р від 21 липня 2025 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача підтверджується, що малолітня дитина ОСОБА_1 проживає в м.Дніпрі, разом з матірю, вітчимом ОСОБА_4 та братом ОСОБА_5 , 2012 року народження, умови для проживання задовільні, дитина навчається у Дніпровській гімназії №49 Дніпровської міської ради, її життям, здоров'ям, навчанням та матеріальним забезпеченням займається мати, батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, надав нотаріально посвідчену згоду на те, щоб його позбавили батьківських прав відносно дочки, має заборгованість зі сплати аліментів. Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки. Згідно ст.ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У постанові Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаний норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Суд погоджується із висновками щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки такі висновки є вмотивованими, містять обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на малолітню дитину відповідача.
Аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дочки стягнуті, тому це питання вирішення повторно не потребує.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дочки - ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, оскільки суду доведено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позивач сплатила судовий збір по справі в розмірі 1 211,20 гривень, її позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь судовий збір по справі.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 91, 164, 165, 180 СК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовільнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, по відношенню до малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (однієї тисячі двохста одинадцяти) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, розташована по пр.Лесі Українки, буд.65, м.Дніпро.
Повний текст рішення суду виготовлений 25 вересня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.