Справа № 2-445/99
№ 2-зз/183/15/25
25 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Щербини Станіслава Володимировича про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 2-445/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
12 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина С. В. звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просить суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 20 листопада 1998 року у справі № 2-445/99 про накладення арешту на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Заяву, після задоволення самовідводу судді Городецького Д. І., передано головуючому судді Парфьонову Д. О. 23 вересня 2025 року.
Заяву представник обґрунтовує тим, що у провадженні суду перебувала цивільна справа № 2-445/99, в межах якої постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою суд наклав арешт на майно відповідача - ОСОБА_3 17 жовтня 2006 року державним реєстратором зареєстровано обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_3 28 квітня 1999 року у справі ухвалено рішення, згідно з яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9 718 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла ОСОБА_1 є її донькою. Після смерті матері прийняла спадщину, але не може оформити спадкові права у зв'язку з його арештом. Відповідно до довідки Новомосковського ВДВС від 12 вересня 2024 року № 125141 відносно ОСОБА_3 відкритих виконавчих проваджень не знайдено, в єдиному реєстрі боржників ОСОБА_3 відсутня.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно, належним чином. Їх неявка, відповідно до ст. 158 ЦПК України, не перешкоджає вирішенню питання з урахуванням наявних у справі доказів.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову, матеріали справи, висновує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 жовтня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», визначено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову тощо.
Також, за ст. 155 ЦПК Української срср, ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу. Питання про скасування забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 202-1 ЦПК Української срср, при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову.
За ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Матеріали клопотання містять копії: свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , відповідно до якого матір'ю ОСОБА_4 указано ОСОБА_3 ; свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » /а.с.8/; свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 /а.с.9/; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , згідно з яким ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » /а.с.10/; свідоцтва про розірвання ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 /а.с.11/; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , згідно з яким ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » /а.с.12/; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 12 жовтня 2008 року ОСОБА_3 /а.с.13/.
Згідно з Інформаційною довідкою № 386991310 від 16 липня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником вказаного будинку значиться ОСОБА_1 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, серія та номер 2-2808/09, виданого 26 травня 2009 року. У відомостях щодо державної реєстрації обтяжень вказаного будинку наявна інформація про державну реєстрацію обтяження, індексний номер 67232988, проведену 17 квітня 2023 року у виді арешту нерухомого майна, яка попередньо внесена 17 жовтня 2006 року за № 3902085 на підставі архівного запису про арешт № 51773-42 від 10 грудня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі заборон за № 92/98 рік на підставі ухвали Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 1998 року. Особа, майно якої відчужується - ОСОБА_3 /а.с.15-16/.
З відповіді від 23 липня 2024 року № 01-42/145/2024 на адвокатський запит про надання копії ухвали вбачається, що, дійсно, цивільна справа № 2-445/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу розглядалася в Новомосковському міському суді Дніпропетровської області. Суддею Крутько В. А. було винесено рішення, яким задоволені позовні вимоги. Рішення набрало законної сили 11 травня 1999 року. Одночасно повідомлено, що матеріали цивільної справи № 2-445/99 знищені за закінченням терміну зберігання, тому надати копію ухвали від 20 листопада 1998 року вищезазначеної справи немає можливості.
Суд ураховує те, що заявник, яка є донькою ОСОБА_3 подала заяву про скасування заходів забезпечення, вжитих у межах справи № 2-445/99. Водночас, питання щодо заміни відповідача ОСОБА_3 на її правонаступника в порядку спадкування - ОСОБА_1 в межах справи № 2-445/99 судом не вирішувалося, повноваження подати заяву про скасування заходів забезпечення позову, згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України має лише учасник справи, якою заявник не була та не є. Відтак, заявник, яка не є стороною у справі, не замінена у відповідному порядку правонаступництва, не має права на звернення до суду з заявою про скасування заходів забезпечення, а тому у задоволенні заяви з цих підстав належить відмовити.
Водночас суд ураховує й те, що згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України правом ініціювати питання скасування заходів забезпечення позову наділений й суд з власної ініціативи.
Згідно з висновком з питань застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Так, судом установлено, що у справі № 2-445/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, яка розглядалася в Новомосковському міському суді Дніпропетровської області (станом на момент розгляду справи - Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області) 28 квітня 1999 року ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 9 718,00 грн, державне мито в дохід держави в розмірі 485,90 грн. Рішення набрало законної сили 11 травня 1999 року. Відомостей про апеляційне, касаційне оскарження рішення матеріали архівної справи не містять.
Інших справ, які розглядалися в 1998-1999 роках та стороною яких була ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Таким чином, суд ураховує, що підстава для арешту майна виникла на підставі ухвали Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 1998 року, в судовій справі № 2-445/99 ухвалено рішення, яке набрало законної сили у 1999 році. З відповіді Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 вересня 2024 року № 125141 вбачається, що після проведення перевірки АСВП, встановлено, що відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , відкритих виконавчих проваджень не знайдено, в єдиному реєстрі боржників ОСОБА_3 не значиться.
З огляду на викладене суд висновує, що станом на 2025 рік відпала потреба у застосуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 20 листопада 1998 року.
Розглядаючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд пересвідчився у тому, що не існує реальної загрози у скасуванні відповідної заборони.
Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушенні, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, відповідно до норм процесуального права у суду є всі підстави для скасування заходів забезпечення позову та скасування таких з власної ініціативи.
На підставі викладено, керуючись ст. 158, 160 ЦПК України, суд
у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Щербини Станіслава Володимировича про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.
Скасувати, з власної ініціативи суду, заходи забезпечення позову у справі № 2-445/99, застосовані ухвалою Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 1998 року шляхом арешту нерухомого майна боржника - ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 25 вересня 2025 року.
Суддя Д. О. Парфьонов