Справа № 229/7315/24
2/212/5257/25
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування арешту, -
Позивачка звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що 7 лютого 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири (загальна площа 29,36 кв. м., житлова площа 14,16 кв. м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстр № 140, право власності якої було належним чином зареєстровано відповідно до чинного на той момент законодавства. Після початку вторгнення військами країни-агресора та тимчасової окупації міста Соледар Бахмутського району Донецької області позивачка вимушена була евакуюватись із такого міста, а її квартиру було частково пошкоджено внаслідок воєнних дій, після чого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 було визначено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого м. Соледар визнано тимчасово окупованою територією України з 25.01.2023 року. Зазначені обставини виключають можливість позасудового отримання правовстановлюючого документу на належну позивачці квартиру. З метою реалізації права власника щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором позивачка звернулась через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте рішенням державного реєстратора № 71006622 від 03.01.2024 року їй було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване при цьому за іншою особою. Оскільки під час евакуації позивачкою були втрачені всі документи на право власності на зазначену квартиру, то вона звернулась із запитом до Донецького обласного державного нотаріального архіву, з метою отримання дублікату договору дарування квартири, однак отримала відповідь, що у м. Соледар працювала тільки державна нотаріальна контора, документи якої зберігаються в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві за 1997-2001 роки, але всі документи, прийняті на зберігання в обласний нотаріальний архів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній, а станом на 24.02.2022 року документи вказаної державної нотаріальної контори з 2002 року зберігалися в приміщенні цієї нотаріальної контори в м. Соледар та не були вивезені у зв'язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області. Натомість, на підтвердження права власності на квартиру позивачка отримала довідку № 09/15 від 09.09.2024 р. КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації». Враховуючи відсутнє станом на сьогодні у позивачки зареєстроване право власності на належну їй кв. АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вона вимушена звернутись за захистом свого права власності до суду. Також з метою отримання ухвали про арешт її квартири вона звернулась із запитом до Дружківського міського суду Донецької області, однак з відповіді від 21.03.2024 року суд повідомив, що надати рішення Артемівського міського суду Донецької області не є можливим, бо за Актом приймання-передачі справ зазначена справа до Дружківського міського суду Донецької області не була передана. Таким чином внаслідок тривалості обтяження належного їй житла вона не може реалізувати право власності на свою квартиру. При цьому позов в частині зняття арешту пред'являється нею до попереднього власника ОСОБА_2 , щодо якої саме рахується арешт на вказане нерухоме майно. На підставі викладеного просила суд зняти обтяження у вигляді арешту з нерухомого майна: кв. АДРЕСА_2 , вилучивши із архівної частини Державного реєстру речових прав запис про обтяження, а також просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 29,36 кв. м., житловою площею 14,16 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Ані позивачка, ОСОБА_1 , ані її представник, адвокат Левада Є. Л., до судового засідання не з'явились, надавши заяву з проханням провести розгляд справи без їх участі, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого ОСОБА_1 позову.
Представники Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до судового засідання не з'явились також, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи при цьому проти ухвалення рішення відповідно до вимог закону.
Відповідачка, ОСОБА_2 , будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явилась повторно за невідомих суду причин, не надавши жодних зав чи клопотань.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом було встановлено, що за даними від 9 вересня 2024 року Комунального підприємства «Бахмутське Бюро Технічної Інвентаризації» станом на 31.12.2012 року за обліковими даними право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 07.02.2003 року, посвідченого Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстр № 140, про що зроблено запис № 6-1406 в реєстраційній книзі, дата реєстрації права власності 13.03.2003 року.
Вказане також безпосередньо підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 листопада 2023 року та від 13 листопада 2024 року, за якими вбачається, що право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07.02.2003 року, посвідченого Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстр № 140, дата реєстрації права власності 16.02.2003 року.
Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на спірну квартиру набувалось в порядку, який існував на час оформлення на неї права власності, тобто станом на 2003 рік.
Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.
Суд зазначає, що на підставі «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, які були чинними на момент набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_1 , передбачалось оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна шляхом проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна державними комунальними підприємствами - бюро технічної інвентаризації, де власники незалежно від форми власності проводили державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна в обов'язковому порядку на підставі правовстановлюючих документів.
Як було встановлено судом державна реєстрація права власності 13.03.2003 року в КП «Бахмутське Бюро Технічної Інвентаризації» за ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_2 була доведена позивачкою.
За змістом ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, суд за матеріалами справи встановив, що ОСОБА_1 у законний спосіб свого часу набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Однак відповідно до інформації від 10.11.2023 року вбачається, що Донецький обласний державний нотаріальний архів повідомив, що у м. Соледар працювала тільки державна нотаріальна контора, документи якої зберігаються в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві за 1997-2001 роки, але всі документи, прийняті на зберігання в обласний нотаріальний архів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній, а станом на 24.02.2022 року документи вказаної державної нотаріальної контори з 2002 року зберігалися в приміщенні цієї нотаріальної контори в м. Соледар та не були вивезені у зв'язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області, тому де вони зберігаються невідомо, що також підтверджується інформацією від 26.12.2024 року Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Суд в цьому сенсі також зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Так згідно із ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд також зазначає, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вбачається, що м. Соледар Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 25 січня 2023 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З огляду на викладене вмотивування та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги є обґрунтованими, тому внаслідок втрати нею оригіналів правовстановлюючих документів на належну їй нерухомість слід визнати за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_2 .
Також судом було встановлено, що відповідно до рішення від 3 січня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Борисовій О. Г. було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації її права власності на кв. АДРЕСА_2 , оскільки відносно такого нерухомого майна наявне обтяження, зареєстроване за іншою особою.
Так на підставі інформації з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.11.2023 року та від 13 листопада 2024 року щодо кв. АДРЕСА_2 вбачається, що на таке майно в цілому накладено арешт 17.08.2005 року, а саме: архівний запис, реєстр № 2297761 від 17.08.2005 р., Соледарською державною нотаріальною конторою щодо ОСОБА_2 на підставі ухвали Артемівського міського суду від 03.10.2003 року.
При цьому відповідно до відомостей від 21.03.2024 року Дружківського міського суду Донецької області вбачається, що надати рішення Артемівського міського суду Донецької області про накладення арешту не є можливим, оскільки за Актом приймання-передачі справ зазначена справа з Артемівського міського суду Донецької області до Дружківського міського суду Донецької області не була передана.
У цьому сенсі суд вказує, що за ст. 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд при цьому вказує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так за змістом ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Натомість, за матеріалами справи судом було встановлено, що арешт на кв. АДРЕСА_2 був накладений на майно не позивачки, а іншої особи, ОСОБА_2 , а також ухвалою суду тоді, коли власником такого майна вже була позивачка, ОСОБА_1 , що свідчить про те, що такий арешт не стосується ані ОСОБА_1 , ані фактично спірного нерухомого майна, оскільки арешт накладався щодо майна ОСОБА_2 , яка не була власником такого майна.
Таким чином, встановивши наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування арешту, оскільки збереження тривалого накладення арешту судом в даному випадку є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивача.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 28 серпня 2024 року по справі № 947/36027/21.
Отже, на підставі викладеного вмотивування та встановлених обставин справи, підлягає скасуванню арешт, накладений на кв. АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування арешту - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Арешт, накладений на підставі ухвали Артемівського міського суду від 03.10.2003 року відносно ОСОБА_2 , зареєстрований 17.08.2005 року за реєстром № 2297761 Соледарською державною нотаріальною конторою (архівний запис) в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 25 вересня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , а мешкає по АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Соледарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 44737080, розташована по вул. Парковій 3-А в м. Соледар Бахмутського району Донецької області.
Суддя: Д. О. Козлов