24 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/282/24
адміністративне провадження №Зі/990/156/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В., Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 990/282/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 серпня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України, відповідач), у якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021 № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва;
- зобов'язати Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021. № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021 № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва. Зобов'язано Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021 року № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва. Стягнуто з Президента України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1937,92 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17.07.2025 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2025 залишила без змін.
19 серпня 2025 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду (зареєстрована Судом 20.08.2025) заяву, в якій просила: видати виконавчий документ у справі № 990/282/24 про зобов'язання Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021 № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва; видати виконавчий документ у справі № 990/282/24 про стягнення з Президента України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1937,92 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
27 серпня 2025 року Верховним Судом видані: виконавчий лист від 27.08.2025 про зобов'язання Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя від 22.07.2021 № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва; виконавчий лист від 27.08.2025 про стягнення з Президента України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1937,92 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
17 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій позивач просить: встановити судовий контроль за виконанням рішення Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 990/282/24 та зобов'язати Президент України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії су від 17.09.2025 для розгляду цієї заяви визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Стеценко С. Г., Тацій Л. В., Чиркін С. М., Шарапа В. М.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, практику Європейського суду з прав людини (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції"), а також на положення статті 1291 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 14 та статті 370 КАС України щодо обов'язковості судових рішень.
Доводячи свою позицію позивач зазначає, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 990/282/24 набрало законної сили 17.07.2025. У зв'язку з чим, 30.07.2025 позивачем Президенту України направлено заяву про добровільне виконання вищезазначеного рішення суду. Листом від 08.09.2025 № 22/038756-10 Департамент з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомив позивача, що відповідні матеріали та проект Указу Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва підготовлено для доповіді Главі держави. Також у вказаному листі звернуто увагу на виняткову завантаженість робочого графіка Президента України у зв'язку з триваючою збройною агресією рф проти України та необхідністю першочергового розгляду питань, пов'язаних із обороною держави, захистом державного суверінету, територіальної цілісності Україну, а також активної безпосередньої участі Глави держави у зовнішньополітичних процесах.
Також позивач зазначає, що у відповідь на її звернення Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України у листі від 28.11.2022 № 22/1-09/3637 повідомив, що проект Указу Президента України про призначення, зокрема, її на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва передано для доповіді Главі держави.
Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що виникла необхідність звернутися до суду з заявою про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Суд, розглянув питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1291 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частини четвертої та сьомої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частини другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як унормовано положеннями статті 3811 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 3821 КАС України визначено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із частиною другою статті 3821 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
До заяви про встановлення судового контролю позивачем додано лист від 08.09.2025 № 22/038756-10 у якому Департамент з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомив позивача, що відповідні матеріали та проект Указу Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва підготовлено для доповіді Главі держави. Також у вказаному листі звернуто увагу на виняткову завантаженість робочого графіка Президента України у зв'язку з триваючою збройною агресією рф проти України та необхідністю першочергового розгляду питань, пов'язаних із обороною держави, захистом державного суверінету, територіальної цілісності Україну, а також активної безпосередньої участі Глави держави у зовнішньополітичних процесах.
Отже, листом від 08.09.2025 № 22/038756-10 позивачку проінформовано про вчинення Офісом Президента України активних дій, пов'язаних із виконанням рішення суду у цій справі.
Водночас, у вказаному листі відсутня інформація про направлення та/або вручення Главі держави відповідних матеріалів та проєкту Указу Президента України.
При вирішенні питання про вжиття заходів контролю за виконанням судового рішення у цій справі, колегія суддів вважає за потрібне врахувати процедуру розгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду судді.
Понад це, контроль за виконанням судового рішення шляхом встановлення строку на подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення, на переконання колегії суддів, у цьому випадку, не є належним та ефективним способом забезпечення виконання судового рішення, позаяк фактично у такому випадку Суд встановлює новий строк для його виконання.
Суд повторює зазначене вище та акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Окрім того, статтею 382 КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, з поданої ОСОБА_1 заяви не вбачається та Судом не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті усі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність сукупності правових умов, обставин та передбачених КАС України підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Верховного Суду від 24.04.2025, а тому у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити.
Керуючись статтями 22, 266, 294-295, 382, 3821КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 990/282/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її складення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді: С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій
С. М. Чиркін
В. М. Шарапа