23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 140/2543/25
адміністративне провадження № К/990/33415/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Гриців М.І., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/2543/25
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ ПФУ
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, ухвалене судом у складі головуючого судді Костюкевича С.Ф.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо перерахунку та виплати йому з 01.01.2025 пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1);
зобов'язати ГУ ПФУ поновити з 01.01.2025 виплату пенсії без обмеження її розміру та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та постановою № 1.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що Конституційний Суд України в своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, у зв'язку з чим ГУ ПФУ не мало правових підстав для застосування до його пенсії коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, оскільки такі дії суперечать приписам Закону № 2262-ХІІ та порушують його право на належне соціальне забезпечення.
2. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 25.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ щодо зниження розміру пенсії та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 основного розміру пенсії із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови № 1.
Зобов'язав ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою № 1, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. 07.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 і ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 13.08.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
6. Ухвалою судді Верховного Суду від 25.08.2025 задоволено клопотання ГУ ПФУ та зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.
З 01.01.2025 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача, за результатами якого загальна сума пенсії становила 28413,42 грн, з урахуванням застосованих коефіцієнтів зменшення, визначених пунктом 1 постанови № 1 до виплати призначено 25767,47 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо зниження розміру пенсії у зв'язку із застосуванням коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив того, що статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій шляхом застосування відповідних коефіцієнтів, які фактично звужують обсяг прав та соціальних гарантій пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ. Відтак, суд констатував, що у спірних правовідносинах, які склались в цій справі, підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон № 2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, від 27.02.2020 № 3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу ГУ ПФУ обґрунтовувало тим, що стаття 46 Закону № 4059-IX та постанова № 1 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов'язковими до застосування. При цьому, скаржник наголошує, що постанова №1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону № 4059-IX, обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед Державою.
На думку відповідача, реалізація норм зазначених нормативно-правових актів покликана забезпечити скорочення дисбалансу в розмірах пенсій, що дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення, для яких пенсія є єдиним джерелом для існування.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
11. Предметом спору в цій справі є дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1 під час перерахунку позивачеві пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
12. Правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
13. Так, Верховний Суд, переглядаючи справу №120/1081/25 в касаційному порядку, у постанові від 11.09.2025, врахувавши неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, дійшов висновку про те, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
14. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ, застосувавши до пенсії позивача понижувальні коефіцієнти, передбачені статтею 46 Закону №? 4059-IX та пунктом 1 постанови №?1, діяло всупереч положенням спеціального Закону №? 2262-ХІІ, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом.
15. Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача, у зв'язку з тим, що у спірних правовідносинах, які склались в цій справі, підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон № 2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, від 27.02.2020 № 3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій.
16. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
17. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
18. Частиною третьою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
19. Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 25.08.2025 зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення виконання зазначеного судового рішення.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 375 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 140/2543/25 залишити без змін.
Поновити виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 140/2543/25.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді М.І. Гриців
Н.В. Коваленко