23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 380/6826/25
адміністративне провадження № К/990/30795/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 (судді Довга О.І., Запотічний І.І., Шинкар Т.І.)
у справі № 380/6826/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невидачі ордеру на квартиру для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати видати ордер на квартиру для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху. Цією ж ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків позову шляхом подання позовної заяви в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого; документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали суду позивач подала заяву, в якій покликалась на те, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки бездіяльність відповідача має триваючий характер, та просила його поновити, якщо суд буде вважати застосовним строки звернення до суду. Також до вказаної заяви позивачем долучено документ про сплату судового збору та позов в новій редакції.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позов на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду та не навела об'єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Також суди виходили з того, що з матеріалів справи вбачається та самим позивачем підтверджується, що третя особа листом від 20.12.2023 направила до відповідача облікову житлову справу позивача для видачі ордеру на вселення у розподілене їй житло. Однак, відповідач по даний час ордеру не видав. Як наслідок, саме із вказаного часу розпочався строк звернення до суду. Проте до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів позивач звернулася 04.03.2025 року (конверт, в якому надійшла позовна заява), тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Також суди виходили з того, що посилання позивача на одержання документів у березні 2025 року не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а лише вказує на її триваючу пасивну поведінку.
Також суди виходили з того, що, знаючи про бездіяльність відповідача щодо невидачі ордеру на квартиру, позивач була взмозі раніше звернутися до суду з цим позовом.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви не погодилась позивач та звернулась з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що суди не врахували, що предметом оскарження є бездіяльність Львівської міської ради щодо невидачі ордеру на квартиру для постійного проживання, видати який відповідач має в силу своєї компетенції, і закон не містить строків видачі ордеру, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивача у виді невиконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків протягом тривалого часу.
Покликаючись на те, що предметом спору у справі є триваюче порушення її прав та на висновки Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №990/29/22, зазначає, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією скарги та доданих до неї документів доставлено до електронних кабінетів відповідача і третьої особи 05.08.2025 18:32, однак останні не скористались правом подати відзиви на касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась до суду 04.03.2025, а строк звернення до суду розпочався з дати направлення третьою особою до відповідача обліково житлової справи для видачі ордеру на вселення у розподілене позивачу житло, тобто в грудні 2023 року.
Водночас, дата направлення обліково житлової справи визначає лише момент, коли у відповідача міг виникнути обов?язок (за наявності для цього підстав) видати позивачу ордер, однак ця дата не може одночасно визначати також момент, коли позивач дізналась чи повинна була дізнатись про те, що в цьому питанні відповідач буде бездіяти і що її права будуть порушені.
Сам по собі факт обізнаності позивача з фактом направлення обліково житлової справи відповідачу не значить, що вона дізналась про це в момент її направлення.
Крім того, у питанні застосування строків звернення до суду при триваючому правопорушенні Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 сформувала наступні висновки:
«… протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених
…триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
63. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
64. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.»
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не з?ясували, коли у відповідача виник обов?язок видати позивачу ордер і чи зберігається за позивачем право на його отримання станом на час звернення її до суду.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що при постановленні оскаржених судових рішень судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 380/6826/25 скасувати.
Справу № 380/6826/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Судді
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко