Справа № 120/8190/25
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
23 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлену довідкою військово-лікарської комісії №1223 від 12.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням процедури її проведення визначеної законодавством України.
- визнати протиправним та скасувати наказ №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на підставі якого було здійснено призов на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, у зв"язку з пропуском строку звернення до суду, позовну заяву повернуто особі яка її подала.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що не проходив 12.12.2024 року ніяких військово-лікарських комісій. Направлень на проходження військово-лікарської комісії 12.12.2024 року позивачу не надавалось, жодних обстежень, медичних оглядів не проходив та аналізів не здавав, ні в військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні в будь-яких інших військово-лікарських комісіях. Всі лікарі, які зазначені в вищевказаних документах є для нього невідомими особами, в яких він не проходив ніяких обстежень та медичних оглядів. Окрім того, в документах вказана інформація, яка не відповідає дійсності та не має відношення до його особи. Окрім того, військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю проігноровано адвокатський запит вих.№311224/01-03/74 від 31 грудня 2024 р., не надано жодного документу та інформації.
Вказує, що абзацом 1, 8 пункту 3.8 Положення передбачено, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов'язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов'язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП та що копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Зазначає, що копію довідки ВЛК позивачу ніхто не надавав та з нею, і будь-якими іншими документами складеними ВЛК, не ознайомлював, про існування даних документів йому стало відомо тільки після того, як його вивезли за межі ІНФОРМАЦІЯ_4 та повезли по різним військовим частинам.
Вказує, що відповідно до наданих документів ІНФОРМАЦІЯ_5 на адвокатські запити, в картці обстеження та медичного огляду №91223/24 відсутній його підпис, як обстежуваного. Окрім того, у витребуваних документах відсутні будь-які дані щодо його відмови від підписання, зокрема, але не виключно, акт про відмову позивача підписувати вищевказаний документ. Дані факти пов'язані з тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не направлявся та не проходив військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , документи ВЛК були сфальсифіковані (складені без його відома та участі), тобто, з порушенням процедури визначеної Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за №91109/15800, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №9402 (в редакції, чинній на момент події) та з порушенням його прав, передбачених Конституцією України і чинним законодавством України.
Відповідно п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2025, у даній справі, позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статей 160, 161 КАС України та встановлено 5-денний термін, з дня одержання копії ухвали, для усунення визначених у ній недоліків, шляхом:
- надання доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд;
- визначитись із суб'єктним складом відповідачів за цим позовом, змістом і викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- привести у відповідність положенням КАС України позовні вимоги, та їх обґрунтування, з наданням відповідних доказів (в тому числі наказ в/ч НОМЕР_3 №351);
- заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску такого строку та документи, що підтверджують зазначені обставини.
06.07.2025 від позивача надійшли матеріали на усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору та уточненої позовної заяви з додатками, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлену довідкою військово-лікарської комісії №1223 від 12.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням процедури її проведення визначеної законодавством України.
- визнати протиправним та скасувати наказ №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на підставі якого було здійснено призов на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Серед іншого, в уточненій заяві вказано, що у відповідності до ч.2 ст.122 КАС України підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 19.06.2025 в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом щодо оскарження і скасування наказу №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з належним обґрунтуванням причин пропуску такого строку та документи, що підтверджують зазначені обставини не виконані, причини не виконання суду не повідомленні.
Суд першої інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суди у постанові від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Вказав, що 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.
Вінницький окружний адміністративний суд зазначив, що у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №160/33822/23 Верховний Суд вказав на помилковість застосування судами попередніх інстанцій положення ч.2 ст.122 КАС України оскільки, ця адміністративна справа (предмет оскарження - дії Інформація_3 щодо призову за мобілізацією позивача) з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися ч.5 ст.122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв'язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.
З огляду на зазначене вище суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення із позовом у цій справі за визначених позивачем вимог становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, яке він пов'язує прийняттям оскаржуваного наказу та вчинення відповідних дій.
Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на таке.
Як слідує із матеріалів справи, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлену довідкою військово-лікарської комісії №1223 від 12.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням процедури її проведення визначеної законодавством України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Постанова військово-лікарських комісій регіонів може бути оскаржена у Центральній військово-лікарській комісії або у судовому порядку (пп.2.4.10 п.2.4 глави 2 розділу I Положення №402).
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені виключно в судовому порядку (п.п.2.3.5 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Водночас, що стосується строку оскарження рішення ВЛК, то дане питання регулюється ст.122 КАС України, згідно з якою даний строк складає:
- три місяці з дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови, тобто у разі попереднього застосування досудового порядку. Цей строк починає свій перебіг із дня вручення рішення вищої інстанції ВЛК за результатами розгляду заяви про перегляд постанови.
- шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що досудове оскарження позивачем не здійснювалося, отже, в даному випадку, щодо скасування постанову Військово-лікарської комісії підлягає застосуванню шестимісячний строк оскарження.
Враховуючи, що довідка Військово-лікарської комісії №1223 прийнята 12.12.2024 року (ас.39), а позивач до суду звернувся 10.06.2025 року, тому строк оскарження рішення ВЛК не пропущено. Крім того, в контексті зазначеного, колегія суддів також зауважує про відсутність можливості у суду встановити факт отримання зазначеної вище довідки ОСОБА_1 , однак зауважує, що така довідка була надіслана на адвокатський запит 16.01.2025 року (а.с.35), що також свідчить, що строк на звернення з зазначеною вимогою позивачем не пропущено.
Щодо оскарження наказу №990 від 12.12.2024 року про призов позивача то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі по тексту Закон України №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов'язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.
Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби. Тому, за відсутності доведення факту придатності позивача до військової служби призов його на військову службу є протиправним.
Встановлення придатності військовозобов"язаного до військової служби покладено на ВЛК.
Таким чином, оскільки позивач ставить питання про визнання протиправною та скасування довідки Військово-лікарської комісії, яка, як наслідок, слугувала підставою для прийняття і оскарженого наказу №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про його призов на військову службу, то колегія суддів погоджується з доводами позивача і як апелянта, що ним не заявляється вимога - визнання протиправності самого призову, а вимога стосується - скасування за наслідками наведеної в позові протиправності довідки ВЛК, як "отруйного дерева" похідного рішення - наказу №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , як "отруйного плода".
Колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі, предметом уточненого позову є захист порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , а не його прийняття, проходження та звільнення з військової служби. Тому посилання суду першої інстанції, як на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21, що до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу, є помилковим оскільки є відмінним за суб"єктним складом та предметом спору у даній справі.
Як слідує з матеріалів справи (т.1, а.с.137-138), на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач вказав, що згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а оскільки, наказом №990 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації не здійснювалося прийняття на військову службу ОСОБА_1 , і зазначений наказ є похідним від рішення (довідки) ВЛК, яка є також предметом оскарження, тому, у даній справі, підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, як для оскарження постанови ВЛК у формі довідки так і зазначеного наказу про призов, у даному випадку, як правомірності зміни статусу позивача з цивільного на військового. До того ж, початком проходження військової служби для мобілізованих вважається день відправлення з ТЦК СП до військової частини, а не наказ про призов (ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону №161-IX від 03.10.2019; із змінами, внесеними згідно із Законом №3902-IX від 20.08.2024).
Колегія суддів зазначає, що підстави звернення ОСОБА_1 з даним позовом необхідно розцінювати як право особи на захист порушених прав, свобод та інтересів. Реалізація такого права, відповідає змісту ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики застосування змісту цієї статті у рішеннях ЄСПЛ. Визначаючи таке право національний закон має надавати особі ефективні засоби реалізації захисту такого права й правозастосування в національній практиці щодо підстав для можливості реалізації особою такого права має відбуватись з огляду на принцип верховенства права, а тлумачення закону виключно з точки зору пріоритету такого права над законом з огляду на відсутність інших норм, які б вказували на обмежень права, які можливі згідно положень Конвенції виключно у випадку «необхідності в демократичному суспільстві» та досягнення «легітимної мети».
При цьому, суд повинен дотримуватися позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб'єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.
При цьому, суд керується також ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд розуміє, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.
Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які могли мати місце в спірних правовідносинах.
Позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов'язував з недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні ним медичного огляду під час призову на військову службу та як наслідок - незаконної видачі наказу про призов.
Рішення ВЛК має важливі юридичні наслідки для позивача, як військовозобов'язаного:
- визначення придатності до військової служби;
- підстава для призову або звільнення від призову.
Тому, оскарження рішення ВЛК та наказу про призов, як пов"язаних між собою вимог, можливе протягом шести місяців з моменту, коли особі стало відомо про порушення прав.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно вимог ст.320 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.