Справа № 362/3660/25 Головуючий у 1 інстанції: Марчук О.Л.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Ключковича В.Ю.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції, в якому просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу 2 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Бублик Віталія Васильовича серії ЕНА № 4699937 від 10.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу 340 грн., а провадження по справі закрити, у зв'язку із відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що він не порушував Правил дорожнього руху. Апелянт наголошує на відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б на момент винесення оскаржуваної постанови підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому, апелянт вказує, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем до суду першої інстанції після винесення оскаржуваного рішення, із значним пропуском встановленого судом строку, а клопотання про поновлення пропущеного строку відповідачем не заявлено.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, поліцейським 1 взводу 2 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві сержантом поліції Бублик В.В. винесено постанову серії ЕНА № 4699937 від 10 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до даної постанови, 10 травня 2025 року о 20 годині 15 хвилин по вулиці Братиславській 26 в місті Києві, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Bolt EV», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху - порушення вимог дорожніх знаків, у зв'язку із чим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями частини 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пункту «б» пункту 8.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу 33 Правил дорожнього руху передбачено знак пріоритету "Проїзд без зупинки заборонено", відповідно до якого, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським 1 взводу 2 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві сержантом поліції Бублик В.В. винесено постанову серії ЕНА № 4699937 від 10 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 8).
Згідно оскаржуваної постанови відповідача, 10 травня 2025 року о 20 годині 15 хвилин по вулиці Братиславській 26 в місті Києві, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Bolt EV», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху - порушення вимог дорожніх знаків.
Разом з тим, позивач заперечує порушення ним Правил дорожнього руху.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач підписав зазначену постанову без зауважень та не мав будь-яких заяв чи клопотань (у тому числі та не виключно й про правову допомогу адвоката), про що свідчать його власні підписи у вказаній постанові.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на оскаржувану постанову серії ЕНА № 4699937 від 10 травня 2025 року, як на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки, лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого правопорушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 05 серпня 2021 року у справі №712/12830/16-а.
Також, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів перед судом, що він у вказаному місці й у зазначений час виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції безпідставним, оскільки, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи вищезазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Колегія суддів зазначає, що на час винесення Васильківським міськрайонним судом Київської області оскаржуваного рішення від 21 липня 2025 року, в матеріалах справи були відсутні будь-які докази, подані Департаментом патрульної поліції на підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху.
22 липня 2025 року, після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву разом з додатками.
З даного приводу, колегія суддів зазначає, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2025 року відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву.
Оскільки, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.06.2025 про відкриття провадження у справі Департамент патрульної поліції отримав 13.06.2025, строк на подання відзиву завершився 28.06.2025.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги викладене, оскільки відзив на позовну заяву відповідач подав 22 липня 2025 року, тобто, зі значним пропуском встановленого строку та вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а також, враховуючи відсутність будь-яких обґрунтувань поважності пропуску строку на подання відзиву, колегія суддів не бере його до уваги.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Таким чином, постанова поліцейського 1 взводу 2 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Бублик Віталія Васильовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4699937 від 10 травня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 1 взводу 2 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Бублик Віталія Васильовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4699937 від 10 травня 2025 року.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.