П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7902/24
Головуючий І інстанції: Дерев'янко Л.Л.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву позивача про розподіл судових витрат у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на судове рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонмар» до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.08.2024р. ТОВ «Лонмар» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.05.2024р. №11030874/43868171 та №11030875/43868171;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.01.2023р. №1 та №2, датою її фактичного подання на реєстрацію - 31.01.2023р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. (яке залишено без змін за наслідками його апеляційного перегляду) позов ТОВ «Лонмар» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.05.2024р. №11030874/43868171 та №11030875/43868171. Зобов'язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.01.2023р. №1 та від 25.01.2023р. №2, подані ТОВ «Лонмар», датою їх фактичного подання - 31.01.2023р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі - 4844,80 грн.
При винесенні даного рішення судом 1-ї інстанції не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу.
23.10.2024р. ТОВ «Лонмар» подано до суду 1-ї інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі №400/7902/24, а саме стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 20 000 грн.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2024р. (яке залишено без змін за наслідками його апеляційного перегляду) заяву ТОВ «Лонмар» про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Лонмар» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. У задоволені решти вимог заяви ТОВ «Лонмар» - відмовлено.
Водночас, під час апеляційного перегляду даної справи судом не було вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу.
16.09.2025р. від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу адвоката у сумі - 29000 грн.
За правилами ч.3 ст.252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши зміст ухваленого у цій справі судового рішення та доводи заяви про розподіл судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст.252 КАС України).
Так, згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження чи заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).
Так, матеріалами даної справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої (правової) допомоги, позивач звернувся до Адвокатського бюро «Макарчук і Партнери», в особі керуючого Макарчука Л.Л., з яким укладено Договір про надання правової допомоги від 01.08.2024р.
Умовами Договору про надання правової допомоги передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах Договору правову допомогу, визначається сторонами окремим Додатком, який є невід'ємною частиною цього Договору і набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було додано протокол погодження договірної ціни від 20.08.2024р. та акт приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2025р., Адвокатське бюро «Макарчук і Партнери» надало ТОВ «Лонмар», а останнє прийняло наступні послуги у вигляді правової допомоги:
- підготовлено відзив від 22.12.2024р. на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. - 4500 грн.;
- вивчено матеріали апеляційної скарги (на рішення) із пошуком судової практики та формуванням позиції - 5000 грн.;
- підготовлено відзив від 20.12.2024р. на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2024р. - 4500 грн.;
- вивчено матеріали апеляційної скарги (на додаткове рішення) із пошуком судової практики та формуванням позиції - 5000 грн.;
- у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг ГУ ДПС у Миколаївській області у справі №400/7902/24 клієнт сплачує на користь Бюро гонорар успіху у розмірі 10000 грн.
Всього надано комплекс правової допомоги у суді першої інстанції у справі №400/7902/24 на загальну суму 29000 грн.
На переконання колегії суддів, надані позивачем документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.
У той же час, при вирішенні питання розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія звертає увагу на те, що справа даної категорії, відповідно до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами. При цьому, колегією суддів проаналізовано та враховано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору і подібними мотивами тим, що приведені і в даній позовній заяві, що, на переконання колегії суддів, значно спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву на апеляційну скаргу.
При цьому, підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені ТОВ «Лонмар» до стягнення. Складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу відповідача фактично не містить нових обґрунтувань та доводів, що б потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.
Суд не оспорює права адвоката (адвокатського об'єднання) самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (29000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем витрати (29000 грн.) є явно неспівмірними, належним чином необґрунтованими та явно завищеними.
В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судових витрат у загальному розмірі - 3000 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».
До того ж, у даній адміністративній справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі (29000 грн.), за аналогічні послуги в суді першої інстанції (з яких 3000 грн. було присуджено судом першої інстанції, що позивачем і не оскаржувалося), а саме відносно звернення юридичної особи до суду із позовом, що є більш складним, об'ємним та, як наслідок, потребує значно більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Керуючись ст.ст.131,134,139,252,311 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонмар» про проведення розподілу судових витрат у справі - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонмар» (код ЄДРПОУ: 43868171) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі - 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови виготовлено: 23.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко