П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/172/25
Головуючий І інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Горохівської сільської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 07.04.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Горохівської сільської військової адміністрації та третіх осіб - Горохівської сільської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області, Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
08.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Горохівської сільської військової адміністрації та третіх осіб - Горохівської сільської військової адміністрації та Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.08.2024р. №98 - про відмову в наданні йому компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання компенсації, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 29.08.2024р. Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України було винесено рішення №98, яким відмовлено в надані компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому, у зв'язку з тим, що під час обстеження Комісією з питань надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України 12.06.2024р. виявлено новозведений будинок. Однак, таке рішення, на думку позивача, є протиправним, а вказані підстави відмови в отриманні компенсації не передбачені «Порядком надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023р. №600).
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 29.08.2024р. №98 про відмову в наданні компенсації позивачу за знищений об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна від 18.05.2024р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Горохівської сільської військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 07.05.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
02.06.2025р. до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи.
06.06.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг від 29.06.2023р. №337383018 з Державного реєстру речових прав.
27.03.2022р. о 04:00 год., внаслідок ворожого обстрілу, знищено належний позивачу житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
За фактом знищення будинку порушено кримінальне провадження №22022150000000914 від 21.06.2022р. за ч.1 ст.438 КК України.
22.04.2022р. позивач за допомогою засобів порталу «Дія» подав інформаційне повідомлення про знищене майно - реєстраційний номер №22-04-0000121800- 01.
26.12.2022р. Горохівською сільською радою ОСОБА_1 видано довідку №245 про те, що його будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок російської агресії був повністю зруйнований.
05.01.2023р. Горохівською сільською військовою адміністрацією складений акт про знищення майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який був підписаний головою комісії та членами комісії, які засвідчили, що вищевказаний будинок був зруйнований внаслідок потрапляння артилерійського снаряду.
01.03.2023р. позивачем була подана заява до ВП №2 (м.Снігурівка) Баштанського РВП ГУ НП в Миколаївській області про те, що 27.03.2022р. о 04:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого обстрілу військовими РФ, було повністю зруйновано будинок, який належить ОСОБА_1 . Також отримано витяг з ЄРДР №22022150000000914 від 21.06.2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом знищення будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
17.03.2023р. Горохівською сільською військовою адміністрацією (у складі комісії) складений акт №1 обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, згідно з яким, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , зруйнований та не придатний для проживання.
22.03.2023р., відповідно до довідки начальника Горохівської сільської військової адміністрації №72, ОСОБА_1 було визнано особою, яка постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, на підставі акту обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації від 17.03.2023р. №1, внаслідок зруйнованого житла.
10.04.2023р. ТОВ «Богард» був зроблений технічний звіт №04/04/23-Т3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке проводилось в рамках ліквідації наслідків надзвичайної ситуації воєнного характеру. Згідно з висновком щодо об'єкту обстеження нерухомого майна, технічний стан вищевказаного будинку, у відповідності до «Методики проведення обстеження та оформлення його результатів» (затв. наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.08.2022р. №144 додаток 3 (Класифікаційні ознаки категорії пошкоджень об'єкта) відноситься до III категорії пошкоджень. Відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 «Настанова щодо обстежень будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» технічний стан відноситься до IV стану - аварійний, а тому подальша експлуатація будівлі в цілому неможлива.
01.02.2024р. позивач подав засобами порталу «Дія» інформаційне повідомлення про знищене майно реєстраційний номер ІП-01.02.2024-236.
18.05.2024р. засобами порталу «Дія» позивачем також була подана заява на отримання грошової компенсації за зруйнований будинок.
12.06.2024р. Комісією був складений акт №25 про обстеження та фіксації пошкодження або знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації на території Горохівської територіальної громади. В акті міститься висновок комісії, що при обстеженні об'єкта на земельній ділянці (кадастровий номер: 4825780700:09:027:0042), було встановлено новозведений будинок, технічні характеристики якого не співпадають з технічним паспортом, наданим заявником, а саме площа будинку збільшена, планування кімнат змінено, стіни та перестінки зведені з газобетону, підлога залита бетоном, дах будинку накритий шифером. Так, новозведений будинок не має зовнішніх пошкоджень та руйнувань.
Вищезазначений акт був отриманий ОСОБА_1 тільки після адвокатського запиту від 27.11.2024р.
28.08.2024р. у телефонному режимі, через урядову гарячу лінію, було зафіксовано звернення ОСОБА_1 щодо прискорення процесу з винесенням рішення комісії щодо надання компенсації через номер 1545 кнопка 2 на Баштанську районну державну адміністрацію.
29.08.2024р. комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України було винесене рішення №98, яким відмовлено в надані компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що 12.06.2024р. комісією було виявлено новозведений будинок під час обстеження.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ), а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, визначає Закон України від 23.02.2023 №2923-ІХ.
За приписами ст.2 Закону №2923-ІХ, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
У відповідності до пп.«а» п.4 ч.1 ст.1 Закону №2923-ІХ, знищені об'єкти нерухомого майна - це об'єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або ж капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним: квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.
При реалізації положень Закону не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або іншими ознаками.
У той же час, отримувачами компенсації не можуть бути:
1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції»;
2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини КК України;
3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним п.п.1 і 2 цієї частини (ч.ч.2,3 ст.2 Закону №2923-ІХ).
У силу ст.3 Закону №2923-ІХ, для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.
За ч.1 ст.4 Закону №2923-ІХ, заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об'єкт нерухомого майна.
Заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об'єкта нерухомого майна окремо.
Згідно з ч.ч.16-18 ст.4 Закону №2923-ІХ, реєстрація заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна з присвоєнням реєстраційного номера в цьому Реєстрі.
Заява ж про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Заявник, який подав заяву про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна в електронній формі, автоматично засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг отримує повідомлення про реєстрацію поданої заяви.
Як передбачено у ч.3 ст.6 Закону №2923-ІХ, строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна Комісією не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.
Рішення ж про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п'яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення (ч.7 ст.6 Закону №2923-ІХ).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що громадянин України, який є власником пошкодженого/знищеного будинку садибного типу, садового або дачного будинку, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного (капітального) ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, має право на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
За правилами п.2-1 «Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна» (затв. Кабінетом Міністрів України від 30.05.2023р. №600, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення), подання особою, яка є власником знищеного об'єкта нерухомого майна, заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, визначеного згідно з пп.«а» п.4 ч.1 ст.1 Закону, в електронній формі здійснюється з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема, мобільного додатка «Порталу Дія» (Дія), за умови, що право власності особи на зазначений знищений об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджено відповідними відомостями з нього.
Так, як встановлено судом попередньої інстанції, позивач з 14.12.1990р. являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом типового договору купівлі-продажу, виданого виконавчим комітетом Баратівської сільської ради народних депутатів Миколаївської області, і зареєстрованим в реєстрі за №111.
Зазначена обставина жодним чином не спростовується сторонами (в т.ч. апелянтом) та не є спірною у межах даних правовідносин.
За нормами пп.2.6 п.2 розділу І «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309) встановлено, що у період з 20.03.2022р. по 11.11.2022р. на території Горохівської сільської територіальної громади велися «активні бойові дії».
Так, 27.03.2022р. о 04:00 год. внаслідок ворожого обстрілу було знищено належний позивачу житловий будинок, розташований за адресою: вул. Миру, 41, с.Баратівка, Баштанський (Снігурівський) район, Миколаївська область.
За вказаним фактом знищення будинку було порушено кримінальне провадження №22022150000000914 від 21.06.2022р. за ч.1 ст.438 КК України.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, 10.04.2023р. ТОВ «Богард» було складено технічний звіт №04/04/23-Т3 з обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке проводилось в рамках ліквідації наслідків надзвичайної ситуації воєнного характеру.
Згідно з Висновком щодо об'єкту обстеження нерухомого майна, наведеним у цьому технічному звіті, технічний стан вищевказаного будинку, у відповідності до «Методики проведення обстеження та оформлення його результатів» (затв. наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.08.2022р. №144 додаток 3 (Класифікаційні ознаки категорії пошкоджень об'єкта) відноситься до III категорії пошкоджень. Відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 «Настанова щодо обстежень будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» технічний стан цього нерухомого майна відноситься до IV стану - аварійний, а тому подальша експлуатація будівлі в цілому неможлива.
Разом із тим, позивачем був наданий й акт від 05.01.2023р. №1, який складений Горохівською сільською військовою адміністрацією, про знищення майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності.
Вказаний акт підписаний головою комісії та членами комісії, які засвідчили, що вищевказаний будинок зруйнований внаслідок потрапляння артилерійського снаряду. Житловий будинок позивача, згідно з висновком комісії, зруйнований та не придатний для проживання. Зокрема, фундамент цього будинку - пошкоджений, стіни (зовнішні і внутрішні) - від влучання зруйновані, дах житлового будинку - зруйновано, вікна, двері та внутрішнє обладнання - знищені 6 склопакетів, зруйновані міжкімнатні двері, а також зруйноване внутрішнє оздоблення, комунікації - пошкоджена електромережа, відсутнє водопостачання.
Отже, варто наголосити, що цей одноповерховий житловий будинок позивача став непридатним для використання за цільовим призначенням, відновлення якого є фактично неможливим шляхом його поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.
22.03.2023р., згідно з довідкою №72, виданою начальником Горохівської сільської військової адміністрації, ОСОБА_1 також було визнано особою, яка постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, на підставі згаданого акту від 17.03.2023р. №1 обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.
Так, як уже зазначалося вище, для отримання компенсації заявник подав до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, уповноваженої розглядати заяви на відповідній території, заяву (що кореспондується з положеннями п.6 Порядку №600).
Матеріалами справи підтверджено, що 18.05.2024р. засобами порталу «Дія» позивачем також була подана відповідна заява на отримання грошової компенсації за зруйнований будинок.
Водночас, за результатами розгляду вказаної заяви, Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації прийнято рішення від 29.08.2024р. за №98 про відмову у наданні спірної компенсації, в якому формально зазначено, що під час обстеження 12.06.2024р. було виявлено нібито новозведений будинок.
Саме на вказаних обставинах і наголошує апелянт в своїй апеляційній скарзі.
У свою чергу, в контексті доводів та вимог апеляційної скарги Горохівської сільської військової адміністрації, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2923-ІХ, розгляд заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає: 1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна; 2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна; 3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації; 4) забезпечення проведення обстеження об'єкта (окрім випадків його проведення до розгляду заяви); 5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна; 6) у разі прийняття рішення про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом видачі житлового сертифіката - виготовлення житлового сертифіката з використанням Реєстру пошкодженого та знищеного майна та направлення його заявнику.
Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, розгляд заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна включає в себе, зокрема, і обстеження об'єкта нерухомого майна.
У свою чергу, відповідно до вимог ч.6 ст.6 Закону №2923-IX, підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна є:
1) подання заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;
2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна;
3) подання заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного ч.1 ст.4 цього Закону.
Отже, виключно саме ці підстави для відмови в наданні такої компенсації і закріплені в нормах ч.6 ст.6 Закону №2923-IX.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що ним нібито було встановлено факт надання ОСОБА_1 «недостовірних даних», оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності був наданий на будинок, якого не існує, а також виявлення Комісією під час обстеження та фіксації пошкоджень (12.06.2024р.) на земельній ділянці з кадастровим номером: 4825780700:09:027:0042 «новозведеного будинку», технічні характеристики якого не співпадають з технічним паспортом, наданим позивачем (нібито площа будинку збільшена, планування кімнат змінено, стіни та перестінки зведені з газобетону, підлога залита бетоном, а дах накритий шифером), то колегія суддів наголошує на тому, що такі не відповідають дійсності та в повному обсязі спростовуються матеріалами справи.
У світлі доводів сторін та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).
Враховуючи ст.ст.181 та 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV).
Державна реєстрація права власності проводиться на підставі, окрім іншого, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ст.27 Закону №1952-IV). Одним із таких інших документів є декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту.
За приписами «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 в редакції Постанови від 23.08.2016р. №553), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023р. №381 затверджений «Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» (в редакції чинній на час подання заяви).
Згідно з п.3 цього Порядку, отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами «Порталу Дія», зокрема, з використанням мобільного додатка «Порталу Дія» (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об'єкта, право власності якого підтверджено.
Відповідно до п.6 Порядку №381, компенсація надається у разі, коли:
- об'єкт нерухомого майна пошкоджений після набрання чинності Указом Президента України №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;
- об'єкт нерухомого майна розташований на території України, крім територій активних бойових дій, територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих російською федерацією територій України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких на дату подання заяви не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;
- відомості про право власності на пошкоджений об'єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, компенсація за пошкоджений (знищений) об'єкт нерухомого майна, надається саме щодо об'єкта нерухомого майна, який є власністю громадянина України на момент його пошкодження (знищення).
Як наслідок, на переконання колегії суддів, на місці зруйнованого будинку Комісією зафіксовано не «новозведений будинок», а, як слідує зі змісту Акту від 12.06.2024р. №25 про обстеження та фіксації пошкодження об'єкту нерухомого майна, лише «каркасну конструкцію», яка наразі немає визначеного правового статусу «житлового будинку» та право власності на яку не зареєстровано.
Очевидним залишається і той факт, що вказана конструкція не придатна для проживання.
В той час, як вірно зазначає сам позивач, зведення каркасної конструкції жодним чином не може нівелювати встановлений та неодноразово підтверджений факт руйнування житлового будинку.
Більш того, колегія не залишає поза увагою і той факт, що обстеження та фіксація пошкодження були проведені відповідачем 12.06.2024р., тобто більше ніж через 2 (два) роки після руйнування об'єкту нерухомого майна внаслідок потрапляння артилерійського снаряду (вказана подія відбулася 27.03.2022р.).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у надані компенсації за пошкоджене майно на тій підставі, що виявлено новозведений будинок.
Жодним доводом апеляційної скарги вказаного висновку суду 1-ї інстанції, з яким погоджується колегія суддів, не спростовано.
Зміст же ч.2 ст.19 Конституції України у взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України дає змогу дійти висновку про те, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом, та дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Судова колегія наголошує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
У п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.01.2011р. по справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи зобов'язані діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю.
Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» №37801/97 від 01.07.2003р., яке, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, зазначивши обґрунтування своїх рішень.
Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або ж відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом із тим, суб'єкт владних повноважень має уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим, а висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Отже, застосування для позивача несприятливого наслідку, повинно бути обов'язково законним, а також прийнятим із урахуванням всіх важливих обставин конкретної справи та із дотриманням балансу інтересів суб'єкта владних повноважень із мірою застосованих наслідків.
Більше того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з «щирим наміром» щодо реалізації його владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Відтак, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Як наслідок, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, в повному обсязі підтримує висновки суду 1-ї інстанції про те, що спірне рішення Комісії від 29.08.2024р. №98 є протиправним, безпідставним та, відповідно, підлягає скасуванню.
До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А за правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Горохівської сільської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 23.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко