П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36314/24
Головуючий І інстанції: Василяка Д.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 13.03.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
25.11.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.11.2024р. №155350021723 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до її загального стажу періоди роботи з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. та з 01.10.1992р. по 25.12.1998р., а також призначити їй пенсію за віком починаючи з 04.09.2024р., з урахуванням довідок №1030 та №1032 від 06.12.2005р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.11.2024р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області за призначенням пенсії за віком, надавши всі необхідні документи та довідки. Однак, рішенням від 14.11.2024р. за №155350021723 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не врахуванням до загального стажу періодів роботи з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та з 01.10.1992р. по 25.12.1998р. відповідно до довідки №1030 від 06.12.2005р., що, на її думку, є протиправним і порушує право на гідне пенсійне забезпечення, передбачене чинним законодавством.
Відповідачі, у свою чергу, надали до суду першої інстанції письмові відзиви, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.11.2024р. №155350021723 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. та з 01.10.1992р. по 25.12.1998р. та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2024р. про призначення пенсії за віком, із урахуванням висновків суду. В іншій частині вимог - відмовлено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 26.03.2025р. було подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
08.04.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
14.04.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 11.11.2024р. звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Однак, 14.11.2024р. рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №155350021723 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 23 роки 11 місяців 5 днів (з необхідного - 31 року). Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. у відповідності до запису трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника підприємства або уповноваженої особи, а також період роботи з 01.10.1992р. по 25.12.1998р. у відповідності до довідці від 06.12.2005р. №1030, адже інформація за відповідний період роботи відсутня у записах трудової книжки, а тому довідка потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено ч.4 цієї статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим же Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017р. Починаючи з 01.01.2018р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. - не менше 31 року.
Як вбачається із матеріалів даної справи, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зараховано періоди роботи позивача з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки запис про її звільнення не завірено підписом керівника підприємства або уповноваженої особи, а також з 01.10.1992р. по 25.12.1998р. відповідно до довідки від 06.12.2005р. №1030, адже інформація за відповідний період роботи відсутня у записах трудової книжки, а тому довідка потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вказаним нормам відповідає також п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637), за приписами якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.
Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У свою чергу, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.
Так, до матеріалів цієї справи долучено копію трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 (дата заповнення 20.06.1981р.), з якої слідує, що вона у спірний період з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. покоївки у готелі «Юність».
У світлі доводів учасників справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що запис у трудовій книжці про спірний період роботи скріплений печаткою підприємства, дефектів не має та з нього можливо встановити стаж роботи позивачки. Пенсійним органом, у свою чергу, не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Слід зазначити, на момент внесення в трудову книжку позивача відповідних записів №7 та №8 діяла Інструкція №162.
За приписами п.1.1 Інструкції №162, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників державних, кооперативних та громадських підприємствах, установах та організаціях, які пропрацювали понад п'ять днів, у тому сезонних та тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За п.1.2 Інструкції №162, при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Відповідно до п.2.2 цієї ж Інструкції, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Як передбачено п.2.3 Інструкції №162, записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5 Інструкції №162).
У силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993р. №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку, що законодавцем було покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а відтак і неналежне ведення (у тому числі зазначення певним чином дати наказу про прийняття на роботу) не може позбавити позивача права на включення її спірного періоду роботи до стажу та отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, самостійне внесення працівником відомостей відносно своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018р. у справі №677/277/17.
Отже, відсутність посилання чи неточних записів у трудовій книжці не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи із трудового стажу позивача, адже вона, як працівник, не може відповідати за правильність та повноту оформлення будь-яких документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист.
Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.
Таким чином, за наявності вищевказаних записів у трудовій книжці позивачки, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період її роботи на посаді покоївки у готелі «Юність» з 09.09.1983р. по 29.10.1985р. до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.
Окрім того, як видно з матеріалів справи, підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача з 01.10.1992р. по 25.12.1998р. на підставі довідки від 06.12.2005р. №1030 була відсутність інформації за відповідний період роботи у записах трудової книжки (таким чином довідка потребувала перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи)
Зважаючи на положення п.п.1,20 Порядку №637, варто також зазначити про те, що відповідно до п.2.10 цього Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
За змістом пп. «в» п.7 Порядку №637, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 01.07.2000р. підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Окрім того, варто зазначити про те, що «Порядком визначення заробітної плати визначення заробітної плати (доходу) обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. за №919) запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи за страхового стажу до 01.07.2000р.
Так, за період до 01.01.1998р. заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника-виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
За відсутності на підприємстві або ж в його правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається, виходячи із розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві або в його правонаступника. Довідка про середню заробітну плату за відповідною або аналогічною їй професією (посадою) надається підприємством, де працює (працювала) особа, або його правонаступником.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв.
Як вбачається із довідки ЗАТ «Комунбудпостач» від 06.12.2005р. за №1030, ОСОБА_1 працювала в Облрестройтресте (яке було реорганізовано в ЗАТ «Комунстройснаб») в період з 01.10.1992р. по 25.12.1998р.
За змістом цієї довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ЗАТ «Комунбудпостач» від 06.12.2005р., вона була складена у відповідності до вимог вказаного вище порядку, а саме: в ній зазначено розмір заробітної плати по місяцям з 1993р. по 1997р., та видана на підставі особових рахунків за період з 1993р. по 1997р.
У той же час, суд попередньої інстанції цілком правильно не взяв до уваги твердження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, що 20.11.2024р. від відділу контрольно-перевірочної роботи №1 надійшла службова записка про залишення звернення про проведення перевірки без виконання в зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою викладеного в оскаржуваному рішенні про відмову в перерахунку пенсії щодо не можливості підтвердити заробітну плату позивача первинними документами, у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.
Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Комунбудостач» (ЗАТ «Комунбудпостач»), з 19.10.2005р. знаходиться в стані припинення (код ЄДРПОУ 03331766).
З'ясування ж відповідності даних зазначених у довідці ЗАТ «Комунбудпостач» від 06.12.2005р. №1030, повинно бути перевірено саме Управлінням контрольно-перевірочної роботи, в той час як відсутність доступу до підприємства не є безумовною підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки не підтверджує невідповідності даних у вказаний період.
Судова колегія також вважає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також, п.3.3 розділу ІІІ Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам відносно одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу відносно визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
За правилами п.п.4.1,4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього ж Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При цьому, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7); повідомляє особу, у вибраний спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
До того ж, у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, органи ПФУ в межах своїх повноважень зобов'язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 23.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко