24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33441/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (суддя А. Ю. Рищенко) у справі № 160/33441/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності №1017 від 01.12.2023;
- зобов'язати відповідальних посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити майору ОСОБА_1 премію за листопад 2023 року у встановленому розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним наказом відносно позивача проведено службове розслідування за висновками якого позивача визнано таким, що самовільно залишив місце несення служби, та припинено виплату премії. Позивач вважав спірний наказ протиправним та необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач не спростовує факту його відсутності у Військовій частині НОМЕР_1 18.10.2023. Позивач не надає доказів того, що відповідачем було надано йому дозвіл на залишення військової частини.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач самовільно, поза встановленим законом порядком, залишив місце служби, оскільки жодних доказів на підтвердження законності залишення позивачем місця служби не надано та матеріали справи не містять.
Суд вказав, що станом на дату видання оскаржуваного наказу у відповідача були відсутні відомості щодо наявності законних підстав перебування позивача поза межами військової частини, тому оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем правомірно, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і підстави для його скасування відсутні.
Разом з тим, суд зауважив, що позовні вимоги про зобов'язання відповідних посадових осіб військової частини здійснити нарахування та виплату позивачу премії за листопад 2023 року у повному обсязі, задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовної
вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 01.12.2023.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідачем факту самовільного залишення позивачем військової частини не встановлено. Зауважує, що суд першої інстанції на власний розсуд задовольнив частково клопотання позивача про допит свідків та витребування у відповідача копій документів, без зазначення підстав для задоволення клопотання лише частково. Вважає, що спірний наказ є протиправним, адже службове розслідування здійснено без розгляду клопотань та пояснень позивача, з метою тиску на позивача. Зауважує, що службовим розслідуванням не було виконано жодного завдання, з метою виконання яких призначається службове розслідування. Вважає, що згідно спірного наказу факту самовільного залишення військової частини позивачем не встановлено, а це виключає вину позивача. Зауважує, що суд першої інстанції не дослідив, яким чином встановлено розпорядок дня у військовій частині та визначено робоче місце позивача, а також яким чином забезпечено позивача матеріально-технічними засобами для виконання його посадових обов'язків. Вважає, що відповідач порушив право позивача на правничу допомогу під час службового розслідування.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку із призовом 10.03.2022 за мобілізацією.
Відповідно до змісту рапортів старшого лейтенанта ОСОБА_2 (вх. №6265 від 18.10.2023), старшого сержанта ОСОБА_3 (вх. №6262 від 18.10.2023) та старшого лейтенанта ОСОБА_4 (вх. №6272 від 19.10.2023) та довідок-доповідей командира військової частини НОМЕР_1 (вих. №1709 від 18.10.2023, №1712 від 19.10.2023), офіцер групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 18.10.2023 о 07 год. 50 хв., після присутності на ранковій нараді в штабі військової частини НОМЕР_1 не з'явився на визначене місце служби. Майор ОСОБА_1 на телефонні дзвінки відповідав, але пояснень чи підтверджень, що він дійсно виконував впродовж дня 18.10.2023 свої обов'язки відповідно до займаної посади не надав, через що його було оголошено у самовільне залишення військової частини. В подальшому майор ОСОБА_1 19.10.2023 о 08 год. 00 хв. прибув у розташування військової частини НОМЕР_1 .
21.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 було віддано наказ №830 від «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 ».
В подальшому командиром військової частини НОМЕР_1 було віддано наказ №925 від 11.11.2023 року «Про продовження службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 ».
11.11.2023 позивачем в рамках проведеного службового розслідування були надані письмові пояснення, в яких по суті питання щодо самовільного залишення військової частини 18.10.2023 та повернення 19.10.2023 ним було повідомлено, що службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини призначено штучно, зловживаючи службовим становищем особи, яка може призначати службові розслідування.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 » за порушення вимог статей 11, 49, 216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та відповідно до пункту «б» статті 48 та статті 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА».
Помічнику командира з фінансово - економічної роботи - начальнику фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 наказано у відповідності до Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, виплатити майору позивачу премію за листопад 2023 року у зменшеному розмірі в зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, а саме: виплатити 90% встановленого розміру щомісячної премії за листопад 2023 року.
Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Згідно ст. 1, 3 та 4 цього статуту Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (ст. 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 було віддано наказ №830 від «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 ».
Колегія суддів зауважує, що призначивши службове розслідування шляхом видачі наказу №830 від 21.10.2023 керівник військової частини діяв правомірно, реалізувавши свої дискреційні повноваження, що передбачені приписами Дисциплінарного статуту ЗСУ. Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги стосовно неправомірності призначення службового розслідування щодо позивача.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, згідно якого службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (п. 2 розділу I Порядку №608).
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно п. 13 розділу III Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Отже, командир військової частини НОМЕР_1 правомірно, згідно приписів Порядку №608 та Дисциплінарного статуту ЗСУ, видав наказ №925 від 11.11.2023 року «Про продовження службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 » через велику кількість фактів та обставин для дослідження, складністю проведення службового розслідування.
Колегія суддів встановила, що спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1017 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 » за порушення вимог статей 11, 49, 216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та відповідно до пункту «б» статті 48 та статті 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА».
Помічнику командира з фінансово - економічної роботи - начальнику фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 наказано у відповідності до Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, виплатити майору позивачу премію за листопад 2023 року у зменшеному розмірі в зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, а саме: виплатити 90% встановленого розміру щомісячної премії за листопад 2023 року.
За змістом спірного наказу відповідачем встановлено порушення розпорядку дня та військової дисципліни з боку майора ОСОБА_1 , а саме відсутність позивача на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023 та повернення позивача 19.10.2023.
В свою чергу, як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач не спростовує факту його відсутності у військовій частині НОМЕР_1 після ранкової наради 18.10.2023. Крім того, позивач не надає доказів того, що відповідачем було надано дозвіл позивачу на залишення військової частини.
Відповідачем на виконання ухвали суду першої інстанції від 19.12.2024 року надано суду акт від 30 листопада 2023 року службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 разом з додатками до акту.
За змістом згаданого акту, під час службового розслідування встановлено, що позивач був відсутній на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023, що є порушенням розпорядку дня та військової дисципліни.
Цей висновок ґрунтується на реалізації особою, яка проводила службове розслідування, її прав, передбачених у п. 2 розділу IV Порядку №608, шляхом отримання та врахування: наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №292 від 18.19.2023 та №293 від 19.10.2023, які є чинними, доказів зворотного матеріали справи не містять; рапортів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт порушення розпорядку дня та військової дисципліни позивачем, а саме відсутність на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023, є доведеним та позивачем цей факт не спростовано.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що відповідачем самовільного залишення військової частини позивачем не встановлено, адже про вчинення такого порушення позивачу у спірному наказі не вказано.
Натомість спірний наказ стосується зовсім іншого факту порушення: порушенням розпорядку дня та військової дисципліни майором ОСОБА_1 , а саме відсутність на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023.
Також, колегія суддів критично оцінює аргументи про те, яким чином встановлено розпорядок дня у військовій частині та визначено робоче місце позивача, а також яким чином забезпечено позивача матеріально-технічними засобами для виконання його посадових обов'язків, адже ці обставини жодним чином не можуть спростувати відсутність позивача на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023. Крім того, позивач не наводить аргументи про те, що розпорядок дня у військовій частині надав можливість позивачу бути відсутнім на робочому місці після ранкової наради, а також, що позивач не був забезпечений матеріально-технічними засобами.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, що службове розслідування здійснено без розгляду клопотань та пояснень позивача, адже згідно змісту акту службового розслідування, особа, яка проводила розслідування, врахувала та надала оцінку поясненням позивача. Разом з тим, положення розділу IV Порядку №608 не передбачають забезпечення позивача правом на правничу допомогу під час службового розслідування.
Стосовно інших процедурних порушень службового розслідування, про які зазначає позивач, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути визнані істотними (фундаментальними) порушеннями, за яких би спірний наказ відповідача міг би бути іншим, адже не спростовують факт порушення розпорядку дня та військової дисципліни позивачем, а саме відсутність на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023.
Колегія суддів враховує, що у постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відтак, оскільки факт порушення розпорядку дня та військової дисципліни майором ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, а позивачем цей факт не заперечується та не спростовано, колегія суддів вважає, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1017 є правомірним. Зворотні доводи скаржника про протиправність спірного наказу є безпідставними.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідних посадових осіб військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату повивачу премії за листопад 2023 року у повному обсязі, задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу спірного наказу №1017.
Щодо аргументів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно положень ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Так, з метою дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи, який передбачено у ч.4 ст.9 КАС України, суд першої інстанції ухвалами від 08 березня 2024 року та від 19 грудня 2024 року у справі №160/33441/23 витребував у відповідача службову характеристику на майора ОСОБА_1 за час проходження служби на посаді офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 ; матеріали службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності №830 від 21.10.2023 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини майором ОСОБА_1 », а також інші документи, які стали підставою для прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності офіцера групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи приписи ч.4 ст.9 КАС України, є безпідставними аргументи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права стосовно витребування у відповідача доказів згідно ухвал від 08 березня 2024 року та від 19 грудня 2024 року у справі №160/33441/23.
Також, зі змісту матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_1 є підпорядкованою військовій частині НОМЕР_3 .
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника щодо врахування наданих відповідачем доказів на виконання ухвали суду першої інстанції від 19 грудня 2024 року у справі №160/33441/23, адже вони надані особою, яку уповноважено діяти від імені відповідача (самопредставництво юридичної особи), що підтверджується поданим до справи положенням про юридичну службу військової частини НОМЕР_3 , згідно змісту якого юридична служба військової частини НОМЕР_3 , до складу якої належить уповноважена особа, здійснює представлення інтересів військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих частин (зокрема військової частини НОМЕР_1 ) у судах.
Отже, приписи ст. 55 КАС України на підтвердження самопредставництва юридичної особи дотримано.
Разом з тим, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, справа №160/33441/23 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а матеріали справи містять довіреність, яку видано за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та якою майора юстиції ОСОБА_8 уповноважено представляти військову частину НОМЕР_1 у справах адміністративного судочинства. Отже, ОСОБА_8 в силу приписів ст. 57 КАС України може бути представником відповідача.
Крім того, оскільки відповідачем докази на виконання ухвали суду першої інстанції подано в електронній формі, колегія суддів в силу приписів ч.9 ст. 79 КАС України вважає безпідставними аргументи скаржника про не направлення йому відповідачем копій відповідних доказів.
Стосовно посилань позивача про те, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів у відповідача, слід зазначити те, що клопотання позивача у суді першої інстанції про виклик свідків та витребування доказів у відповідача, окрім тих доказів, що витребувані ухвалами суду першої інстанції від 08 березня 2024 року та від 19 грудня 2024 року у справі №160/33441/23, не містить належного обґрунтування щодо обставин, які можуть підтвердити перелічені позивачем докази, або аргументів, які вони можуть спростувати, обставин, які можуть підтвердити свідки, в розрізі порушення розпорядку дня та військової дисципліни позивачем, а саме відсутність на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023.
В свою чергу, наявні в матеріалах справи докази є достатніми для з'ясування всіх обставин у справі.
Стосовно клопотання позивача у суді апеляційної інстанції про виклик свідків та витребування доказів.
Дослідивши клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів у суді апеляційної інстанції, колегія суддів з'ясувала, що в супереч приписам ст. 80 та 92 КАС України це клопотання також не містить необхідного обґрунтування щодо обставин, які можуть підтвердити вказані позивачем докази, або аргументів, які вони можуть спростувати, а також обставин, які можуть підтвердити свідки, зокрема в розрізі порушення розпорядку дня та військової дисципліни позивачем, а саме відсутність на робочому місці після ранкової наради 18.10.2023.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вістуні підстави для задоволення клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів, яке подано суду апеляційної інстанції.
Колегія судді також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №160/33441/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров