24 вересня 2025 р. Справа № 480/12081/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 11.06.25 у справі № 480/12081/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета»
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Мета" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Гранд Мета") звернулося до адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі за текстом також - відповідач, митниця), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000481 від 13.10.2023;
- зобов'язати Сумську митницю відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією від 13.10.2023 за № 23UА805020012139U3.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000481 від 13.10.2023.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Мета» відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Мета» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Мета» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1073 грн 60 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Сумський окружний адміністративний суд не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи; неправильно застосував Наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011, яким затверджений Класифікатор звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 11.10.2023 з метою митного оформлення партії товару за Контрактом, укладеним між ТОВ "Гранд Мета" та ООО «Barkas-Teks» (Республіка Узбекистан) уповноваженою особою позивача подано митну декларацію № 23UA805020011958U8 із застосуванням преференції «400» зі сплати ввізного мита, що обґрунтовувалося поданням сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 16.09.2023 за № UZUA309010755001 та Акту експертизи № 309010755001 від 16.09.2023 до нього, якими підтверджено походження імпортованих товарів з Республіки Узбекистан.
13.10.2023 відповідачем на вказану МД винесено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000481 (далі - Картка відмови).
Причиною винесення Картки відмови вказано таке: «Під час перевірки митної декларації з урахуванням вимог Кодексу, Постанови Кабміну України від 21.05.2012 за № 450, Наказу Мінфіну України від 30.05.2012 за № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» за результатами проведеного митного огляду та перевірки наданих документів встановлено, що декларантом допущено помилку при заповненні граф 31 та електронних інвойсів товарів, а саме, не зазначено торговельну марку товарів, хоча на всій продукції присутнє відповідне маркування: виробник ТОВ "Barkas-Teks", країна виробництва Узбекистан, торговельна марка "GM TEXTILE".
Також на переконання відповідача, порушені вимоги пункту 9-29 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, адже ТОВ «ГРАНД МЕТА» (код ЄДРПОУ 37970724) надано книжку МДП (CarnetTIR), про підтвердження перебування під митним контролем вантажу «Рушники бавовняні, фарбовані, покривала махрові, бавовняні, фарбовані, рушники вафельні бавовняні, фарбовані», але не надано документів, які підтверджують переміщення товару морським транспортом, в зв'язку з чим неможливо встановити, яким чином вантаж переміщено з Казахстану до Азербайджану: Каспійським морем або сушею через територію російської федерації, визнаної державою-окупантом згідно з законом та/або державою-агресором щодо України згідно з законодавством. Наданий декларантом до митної декларації № 23UA805020011958U8 від 11.10.2023 документ № ALAT "154975" від 21.08.2023, який не стосується поставки (оформлений на інший товар, вагу і напрямок переміщення). Інших документів, які підтверджують переміщення задекларованих товарів морем декларантом подано не було. Враховуючи викладене сертифікат про походження товару СТ-1 від 16.09.2023 № UZUA309010755001 Сумською митницею не визнано для застосування преференції «400» зі сплати ввізного мита».
Вважаючи, що оскаржувана Картка відмови, виконання вимог якої призвело до необґрунтованого і безпідставного позбавлення права на преференційне розмитнення імпортованих позивачем товарів, є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана картка відмови відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини 3 статті 334 МК України особи, які переміщують товари, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
Положеннями частини 1 статті 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, перевірки документів та відомостей, які надаються під час переміщення товарів через митний кордон України. Перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України, здійснюється візуально та із застосуванням інформаційних технологій, в тому числі й шляхом контролю із застосуванням системи управління ризиками (частина 1 статті 337 МК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі - Наказ № 1011), затверджений Класифікатор звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України.
Відповідно до розділу IV Наказу № 1011 “Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатору звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, під кодом пільги “400» визначені товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія).
Наказом №1011 визначені підстави для надання пільг, до яких належить, зокрема, Угода про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 на застосування якої вказується в пункті 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 24.09.1993 (зі змінами) (далі - Рішення від 24.09.1993), та учасниками якої є Україна та Республіка Узбекистан.
Отже, застосування преференції за кодом “400», передбаченої Наказом Міністерства фінансів України № 1011, можливе за наявності відповідних правових підстав, визначених в пункті 9 Рішення від 24 вересня 1993 року, державами - учасницями якого є Україна та Республіка Узбекистан.
Як убачається з матеріалів справи, позивач як підставу для заповнення МД із застосуванням преференції за кодом «400» використав одну з підстав для надання пільги - двосторонню Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29.12.1994. Пунктом 3 вказаної Двосторонньої Угоди передбачено, що для цілей дійсної Угоди і на період її дії під товарами, що відправляються з територій Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав.
І хоча згідно з офіційними джерелами Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року втратили чинність для України та Узбекистану, однак пунктом 3 статті 2 Протоколу про застосування Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 між його Сторонами та Республікою Узбекистан вказано те, що «не дивлячись на положення статті 4 Договору, у торгівлі між Сторонами Договору та Республікою Узбекистан застосовуються Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року».
У свою чергу, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993 (в редакції Рішення про нову редакцію пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 18.10.1996) визначене, що «товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони території іншої держави-учасниці цієї Угоди».
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що імпортований позивачем товар, задекларований у МД № 23UA805020011958U8 за 11.10.2023, ввозився резидентом держави-учасниці цієї Угоди (ТОВ «ГРАНД МЕТА») і вивозився з митної території Узбекистану - держави-учасниці цієї Угоди, тому Україна в даному випадку є країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Узбекистан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар).
Зазначене також підтверджується тим, що згідно з правилами заповнення графи 15 «Країна відправлення/експорту» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №651, у цій графі відповідно до класифікації країн світу наводиться українською мовою коротка назва країни, з якої товари відправлені в Україну. У графі 15 МД як раз таки міститься позначення «Узбекистан», який відповідно є країною, з якої ввезено (експортовано) товар до України як країни імпорту.
Отже, визначені пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993 умови позивачем виконано в повному обсязі.
Варто також звернути увагу і на те, що пунктом 12 розділу І «Правила визначення походження товарів» Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (дата приєднання України 05.10.2006, дата набрання чинності для України 15.09.2011) (так звана Кіотська конвенція), передбачено, що "у випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)».
У свою чергу, розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України згідно з Законом України від 14.07.2023 за № 3261-IX доповнено пунктом 9-29 такого змісту:
...«9-29. У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, за умови наявності у преференційних правилах походження до міжнародних договорів про вільну торгівлю правил прямого транспортування товарів з країни їх походження, дозволяється з урахуванням географічних, транспортних, економічних причин переміщення товарів, що походять з країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про вільну торгівлю, через території третіх країн, крім території країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або державою-агресором щодо України згідно із законодавством, у разі якщо такі товари знаходяться під митним контролем країни транзиту. При цьому товари повинні бути в незмінному стані та з ними не повинні проводитися будь-які операції, крім операцій із забезпечення збереження і перевантаження товару.
Підтвердження перебування товарів під митним контролем у третіх країнах, якщо інше не передбачено преференційними правилами походження до міжнародних договорів України про вільну торгівлю, здійснюється шляхом надання на вибір підприємства одного або декількох таких документів:
1) сертифікати, видані митними органами країн транзиту, що підтверджують умови перебування цих товарів у країні транзиту та містять: повний опис транспортованих товарів, дати розвантаження та перевантаження товарів, назви суден або інших використаних транспортних засобів (за необхідності);
2) митні декларації у митному режимі транзиту (при зберіганні товару під митним контролем - митна декларація або інший документ, оформлений при поміщенні у митний режим митного складу, вільної митної зони або на тимчасове зберігання);
3) книжка МДП (Carnet TIR), передбачена Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;
4) лист-підтвердження на офіційному бланку митних органів країн транзиту;
5) єдиний транспортний документ, який регламентує перевезення товарів з країни експорту через країну (країни) транзиту;
6) товаросупровідні документи, засвідчені митним органом країни експорту, з відомостями про накладення митного забезпечення».
В спірних правовідносинах постачання товарів ТОВ «Гранд Мета» мають місце географічні причини переміщення товарів через треті країни, що підтверджується положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 за № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», що здійснювалося в умовах знаходження товарів під безперервним митним контролем усіх країн транзиту згідно із книжкою МДП (в графі 44 МД № 23UA805020011958U8 за 11.10.2023: код документа «0952» та його реквізити - № AX.85186046 від 16.09.2023).
Позивачем з метою підтвердження перебування імпортованих ним товарів під митним контролем на всьому шляху прямування від країни відправлення до країни призначення було надано такі документи:
- Книжку МДП (TIR) № AX85186046 з усіма відривними корінцями, на яких проставлені відмітки та печатки усіх компетентних митних органів кожної з країн перебування (проїзду) товару, а також міститься інформація про номерний знак автотранспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , найменування перевізника, супровідні документи - CMR № 122381 та інвойс № 148 от 16.09.2023 року, найменування, кількість місць та вага брутто товару;
- Експортну митну декларацію країни відправлення № A EDC 159787, в якій вказано номерний знак автотранспортного засобу, на який завантажено товар для імпорту в Україну - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та вага нетто 12 557,16 кг;
- коносамент (BILL OF LADING) № ALAT «154975» від 21.08.2023, в якому вказано, що його оформлено відносно автотранспортного засобу марки RENAULT з реєстраційними номерними знаками - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , саме на який було завантажено товар для імпорту в Україну, і що шлях прямування його становить точки «ALAT - KURIK - ALAT». Тобто фактично вказаний коносамент (документ для морського перевезення вантажу) становить собою «квиток в обидва кінці», адже за умови оформлення такого витрати перевізника дещо зменшуються і такий порядок оформлення являється гарантованою можливістю завантаження чергової партії товару на зворотньому напрямку руху після розвантаження попередньої партії товару; суд бере до уваги посилання позивача на те, що подання коносаменту для цілей підтвердження перебування товару під митним контролем в третіх країнах абзацом 2 пункту 9-29 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України не передбачено, тому його пред'явлення було вчинено на вимогу митниці перевізником товару (водієм), який доставив товар до пункту призначення;
- товаро-транспортну накладну (CMR) № 122381, в якій вказано місцем і датою завантаження товару - м. Касансай, Узбекистан, 16.09.2023, місцем розвантаження товару - м. Суми, України, реєстраційні номерні знаки авторанспорту перевізника - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , реквізити доданих документів - TIR №AX85186046 та інвойс № 148 от 16.09.2023;
- договір № 2406-2020 на транспортно-експедиційні послуги;
- договір - замовлення на перевезення вантажу № 2406-2020/078 від 05.09.2023.
Отже, позивачем було подано декілька документів з переліку, визначеного в абзаці 2 пункту 9-29 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість посилання позивача на те, що факт перебування імпортованих ним товарів під митним контролем усіх країн транзиту в повній мірі підтверджується однією лише книжкою МДП (TIR) №AX85186046 з усіма її відривними листками (корінцями), за якою ці товари переміщувалися з країни відправлення (Узбекистан) до країни призначення (Україна) на вказаному автотранспортному засобі без його проміжного перевантаження до іншого.
Так, статтею 2 підрозділу (b) Сфера застосування Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року (набрала чинності для України 11.10.1994) визначено, що ця Конвенція стосується перевезення вантажів, які здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом.
Вантажі, перевезені з дотриманням процедури МДП у запломбованих дорожніх транспортних засобах, запломбованих составах транспортних засобів або запломбованих контейнерів, як правило, звільняються від митного огляду в проміжних митницях (частина 1 статті 5 Конвенції МДП).
Статтею 17 Конвенції МДП визначено, що на кожен дорожній транспортний засіб або контейнер складається одна книжка МДП. Проте єдина книжка МДП може складатися на склад транспортних засобів або на декілька контейнерів, навантажених на один дорожній транспортний засіб або склад транспортних засобів. У цьому випадку у вантажному маніфесті книжки МДП має зазначатися окремо вміст кожного транспортного засобу, що складає частину складу транспортних засобів, або кожного контейнера.
Книжка МДП дійсна для виконання тільки одного перевезення. В ній повинно бути не менше такої кількості відривних листків для прийняття книжки до митного оформлення та для її оформлення, яка необхідна для здійснення даного перевезення.
Статтями 21, 34 та 35 Конвенції МДП також визначено, що у кожній проміжній митниці й у митницях місця призначення дорожній транспортний засіб, состав транспортних засобів або контейнер пред'являються для контролю митним органам з вантажем, що міститься в них, і з книжкою МДП, яка належить до вантажу, що перевозиться.
Митні органи проміжних митниць кожної Договірної Сторони визнають митні печатки і пломби і/або розпізнавальні знаки, накладені компетентними органами інших Договірних Сторін. Вони можуть, однак, додати інші печатки, пломби і/або розпізнавальні знаки; у цьому випадку вони роблять відмітки про накладені нові печатки і пломби і/або розпізнавальні знаки на відривних листках книжки МДП, використаних у їхній країні, на відповідних корінцях, а також на відривних листках книжки МДП, що залишаються.
Якщо у дорозі або в проміжній митниці співробітники, які провадять огляд вантажу, вимушені зняти печатки та пломби і/або розпізнавальні знаки, вони роблять відмітки про накладені нові печатки та пломби і/або розпізнавальні знаки на відривних листках книжки МДП, використаних у їхній країні, на відповідних корінцях, а також на відривних листках книжки МДП, що залишаються.
Отже, пред'явлена відповідачеві книжка МДП (ТIR) №АХ85186046 з усіма відривними корінцями може свідчити про безперервне перебування імпортованого позивачем товару під митним контролем на шляху прямування з країни відправлення - Узбекистану до країни призначення - України, а також у повній мірі підтверджує маршрут перевезення цих товарів.
З огляду на зазначене будь-які сумніви з приводу цього юридичного факту могли бути пов'язані виключно із недоліками самої книжки МДП, а не додатково поданого перевізником коносаменту.
Водночас суд уважає слушним посилання позивача на те, що самою ж Сумською митницею по прибуттю товарів до кінцевого пункту призначення на 14-му відривному аркуші книжки МДП (ТІR) № АХ85186046 вчинено запис «без зауважень», що свідчить про належне її оформлення та відсутність порушення процедури гарантування доставки вантажу під митним контролем.
Зазначене свідчить про безпідставність підстав відмови позивачеві у митному оформленні придбаних товарів на умовах вільної торгівлі та про порушення його права на користування митною преференцією зі сплати мита.
Що стосується наведеного в оскаржуваній Картці відмови мотивування відносно незазначення в графі 31 МД найменування торговельної марки, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі відомості згідно з Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 за № 651, не є обов'язковими для зазначення в МД, тому відповідно це не могло слугувати підставою для відмови у митному оформленні товару.
Так, правилами заповнення графи 31 «Пакування та опис товарів - Маркування та номери - Номер контейнера (номери контейнерів) - Кількість і вид» Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 за № 651, визначається, що якщо у графі 33 МД код товару згідно з УКТЗЕД зазначено на рівні десяти знаків, в окремих полях електронної МД або у разі використання МД на паперовому носії - електронної копії МД на паперовому носії без зазначення у паперовому примірнику зазначаються за формою «електронного інвойсу» в розрізі кожного найменування товару відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності, зокрема, найменування торговельної марки (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах).
Натомість, у товаросупровідних та комерційних документах, що були подані відповідачеві разом із МД - найменування торговельної марки не зазначено, що свідчить про відсутність встановленої законодавством вимоги вказувати про неї в графі 31 МД в обов'язковому порядку згідно з чинними нормативними правилами її заповнення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правомірності вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2023/000481 від 13.10.2023, та їх задоволенні шляхом визнання протиправною та скасування вказаної картки відмови.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Мета" судовий збір у сумі 1073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 480/12081/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій