Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 вересня 2025 р. № 520/5668/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 01.04.2025 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в яком він зазначає, що митним органом у відзиві не спростовано тверджень та аргументів ТОВ «Авто Тренд» стосовно суті позовних вимог. Наполягає на необґрунтованості всіх зауважень, вказаних відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів; підтримав позицію, викладену у позовній заяві, та просить суд задовольнити її і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024 судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (далі - позивач) та виробником товару TAI ZHOU XINDING CLUTCH CO., LTD (Китай) було укладено контракт № CL05092022 від 05.09.2022.
Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом №XD20240604 від 04.06.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 35 158,00 доларів США.
21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача електронну митну декларацію № 24UА807200017158U7.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МКУ) передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 1 549 462,95 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
- Декларація митної вартості;
- Пакувальний лист б/н до інвойсу;
- Інвойс № XD20240604 від 04.06.2024;
- Коносамент HYSF2024090335D від 18.09.2024;
- Залізнична накладна №31511897 від 11.11.2024;
- Сертифiкат про походження товару;
- Банківський платіжний документ 83JBKL07 від 30.07.2024;
- Рахунок експедитора № LS-4602222 від 11.11.2024;
- Довідка експедитора №446341-4 від 11.11.2024;
- Додаткова угода від 01.05.2024;
- Контракт з виробником CL05092022 від 05.09.2022;
- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № AT-23-0205 від 15.11.2023;
- Додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № AT-23-0205 від 15.11.2023;
- Заявка від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний в гр. 44 декларації.
25.11.2024 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митного кодексу України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.
Проте, у повідомленні інспектора митниці не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів. Тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості. З цієї причини декларантом до митниці не були надіслані додаткові документи та надано лист № 51 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за ст. 55 Митного кодексу України.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість:
товару № 1 в сторону збільшення з 37503,49 дол. США до 50545,20 дол. США, визначивши її у розмірі 5,77 доларів за один кілограм,
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000794.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017345U0 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 53902,93 грн. та ПДВ у розмірі 118 586,45 грн. Разом сума переплати склала 172 489,38 грн.
Далі, керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач звернувся до відповідача із заявою № 20/01-1 від 20.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:
1. Митна декларація країни відправлення з перекладом.
2. Акт № ЛШ00-011271 надання послуг від 25.11.2024.
3. Платіжна інструкція №1248 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
У відповідь на своє звернення позивач отримав лист відповідача від 29.01.2025, яким відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості. При цьому не було наведено будь-яких підстав в чому ж саме полягали сумніви митниці, не були вказані причини відмови та чому саме наданих документів недостатньо, не вказані зауваження до наданих документів, відповідач зазначив лише, що «...за результатами розгляду наданих до митниці документів повідомляємо таке. Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару».
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 судом встановлено, що між позивачем та виробником товару TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO., LTD (Китай) було укладено контракт № BA29092022 від 29.09.2022.
Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом № DNAT20240719 від 19.07.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 23 977,50 доларів США.
21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № 24UА807200017161U8.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Керуючись цими положеннями декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 1 050 696,25 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
- Декларація митної вартості.
- Пакувальний лист б/н до інвойсу;
- Інвойс № DNAT20240719 від 19.07.2024;
- Коносамент HYSF2024090335A від 18.09.2024;
- Залізнична накладна №31511897 від 11.11.2024;
- Сертифiкат про походження товару;
- Банківський платіжний документ №001411900 від 16.09.2024;
- Рахунок експедитора № LS-4602229 від 11.11.2024;
- Довідка експедитора № 446341-1 від 11.11.2024;
- Додаткова угода від 01.11.2024;
- Контракт з виробником № BA29092022 від 29.09.2022
- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
- Додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
- Заявка від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний в гр. 44 декларації.
25.11.2024 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митного кодексу України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.
Проте, у повідомленні інспектора митниці не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів. Тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості. З цієї причини декларантом до митниці не були надіслані додаткові документи та надано лист № 52 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за ст. 55 Митного кодексу України.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість:
товару № 2 в сторону збільшення з 10287,78 дол. США до 15458,24 дол. США, визначивши її у розмірі 5,36 доларів за один кілограм,
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000793.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017346U9 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 10684,66 грн. та ПДВ у розмірі 44 875,58 грн. Разом сума переплати склала 55 560,24 грн.
Далі, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з заявою № 29/01-1 від 29.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:
1. Акт № ЛШ00-011273 надання послуг від 25.11.2024.
2. Платіжна інструкція № 1247 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
3. Проформа інвойс № DNАТ20240910 від 10.09.2024.
4. Акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.09.2024.
5. Бухгалтерська довідка № 28/01-1 від 28.01.2025.
6. Платіжний документ SWIFТ від 03.07.2024.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 05.02.2025, яким відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості. При цьому, не було наведено будь-яких підстав в чому ж саме полягали сумніви митниці, не вказані причини відмови та чому саме наданих документів недостатньо, не вказані зауваження до наданих документів, відповідач зазначив лише, що «...за результатами розгляду наданих до митниці документів повідомляємо таке. Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару».
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 судом встановлено, що між позивачем та виробником товару RUIAN HONOURING IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай) було укладено контракт № UJ31072024 від 31.07.2024.
Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом № R2409XJ-2 від 11.09.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 22 805,00 доларів США.
21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № 24UА807200017166U3.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Керуючись цими положеннями декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 1 016 038,51 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
- Декларація митної вартості.
- Пакувальний лист б/н до інвойсу;
- Інвойс № R2409XJ-2 від 11.09.2024;
- Коносамент HYSF2024090335A;
- Залізнична накладна №31511897 від 11.11.2024;
- Сертифiкат про походження товару;
- Банківський платіжний документ №001383684 від 13.08.2024;
- Рахунок експедитора № LS-4602204 від 11.11.2024;
- Довідка експедитора № 446341-3 від 11.11.2024;
- Контракт з виробником № UJ31072024 від 31.07.2024;
- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
- Додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
- Заявка від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний в гр. 44 декларації.
25.11.2024 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митного кодексу України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.
Проте, у повідомленні інспектора митниці не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів. Тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості. З цієї причини декларантом до митниці не були надіслані додаткові документи та надано лист № 53 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за ст. 55 Митного кодексу України.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість:
товару № 1 в сторону збільшення з 24629,27 дол. США до 32650,08 дол. США, визначивши її у розмірі 5,02 доларів за один кілограм,
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000795.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017349U6 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 16576,74 грн. та ПДВ у розмірі 69 622,31 грн. Разом сума переплати склала 86 199,05 грн.
Далі, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з заявою № 14/01-1 від 14.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:
1. Акт № ЛШ00-011270 надання послуг від 25.11.2024.
2. Платіжна інструкція № 1249 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 23.01.2025, яким відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості. При цьому, не було наведено будь-яких підстав в чому ж саме полягали сумніви митниці, не вказані причини відмови та чому саме наданих документів недостатньо, не вказані зауваження до наданих документів, відповідач зазначив лише, що «...за результатами розгляду наданих до митниці документів повідомляємо таке. Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару».
Не погодившись із прийнятими Харківською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно положень статті 264 МК України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Щодо підстав завищення митної вартості, викладених у рішенні UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024 слід зазначити наступне.
Графа 33 рішення містить наступні підстави його прийняття:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335D;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- декларантом підприємства не було надано до митного оформлення митну декларацію країни відправлення відповідно до п.2.3 зовнішньоекономічного договору від 05.09.2022 №CLO5092022, (митна декларація країни відправлення, в якої міститися інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи? а також саме головне - вартість товару. Всі ці значення впливають як на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування);
- відповідно до п. 1.1 контракту №CLO5092022 зазначено, що «ассортимент товара определяется в инвойсах, являющихся неотьемлемой частью контракта», але відповідно до вимог статті 207 Цивільного кодексу України «Вимоги до письмової форми правочину»:- Що зовнішньоекономічний договір (контракт) не засвідчений підписом особи (або підписи не може свідчити про відсутність його юридичної сили та ймовірну фіктивність. Відсутні підпис «продавця та покупця у рахунку №ХD20240604 від 04.06.2023»);
- відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
4.1. Щодо відсутності транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335D та відсутності документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів суд зазначає, що для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд в Постановах від 31.05.2019 по справі №804/16553/14, від 15.10.2024 по справі № 520/6058/24 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Так колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що зазначені довідки про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями Митного кодексу України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Як встановлено судом, позивач ввіз на територію України з Китаю товари від чотирьох виробників в одному контейнері МSКU1080578, про що свідчить графа 1 заявки на організацію транспортування та експедирування вантажу від 16.09.2024 до договору про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, який укладено позивачем з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» для здійснення організації перевезення вантажу. Відповідачем було скориговано митну вартість товару, що поставлявся трьома з чотирьох вищезазначених виробників. Всі три рішення про коригування митної вартості товарів зазначені оскаржуються позивачем в цій позовній заяві.
При митному оформлені на підтвердження транспортних витрат до кордону з Україною, які включаються у митну вартість товару, декларантом до митниці надано договір про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та додаткову угоду до нього.
Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п. 1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1).
Крім того, умовами додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023 передбачено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи (п 2.1.7). Оплата здійснюється після доставки вантажу на склад ТОВ «Авто Тренд» (п. 4.1.3).
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору було організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент НYSF2024090335D від 18.09.2024.
У зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг». ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці документи, вказані в рішенні, не має можливості.
За таких підстав надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було сплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці додатково надіслано акт ЛШ00-011271 надання послуг від 25.11.2024, платіжну інструкцію № 1248 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
Отже, сума транспортних витрат до кордону з Україною підтверджена належним чином оформленими документами.
В вищезазначеному рішенні митний орган вказав про відсутність підпису продавця та покупця у рахунку №XD20240604 від 04.06.2023 як підставу коригування митної вартості товару, а також про відсутність митної декларації країни відправлення.
З цього приводу слід сказати, що затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. У міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), відомості про відправника та одержувача.
Комерційний інвойс складається продавцем у довільній формі. Інвойс, наданий до митниці, містить найменування товару, артикул, вартість товару за одиницю, загальну вартість товару та інше.
Крім того, до митниці на підтвердження вартості товару позивачем додатково надіслано копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову разом із заявою про перегляд оскаржуваного рішення, яка серед іншого містить вартість товару.
Щодо підстав завищення митної вартості, викладених у рішенні UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024, слід зазначити наступне.
Графа 33 зазначеного рішення містить підстави його прийняття:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товарам по даному підприємству;
- відсутні каталоги, загальні прейскуранти, калькуляція собівартості товарів від виробника товару;
- декларантом не надана експортна декларація країни відправлення (не надано митної декларації країни відправлення, в якій міститися інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне - вартість товару. Всі ці значення впливають як на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування);
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335А;
- відсутній банківський/платіжний документ, що підтверджує факт оплати згідно коносаменту №НYSF2024090335А;
- в рахунку на перевезення №LS-4602229 відсутнє посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу;
- декларантом не надано/відсутній договір, що зазначено в графі 3 залізничної накладної 31511897;
- вартість в SWIFТ в сумі 22628,05 $ не відповідає сумі зазначеної у рахунку №DNАТ202407194.
Щодо зауважень митного органу про відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335А, відсутність банківського/платіжного документу, що підтверджує факт оплати, згідно коносаменту №НYSF2024090335А, в рахунку на перевезення №LS-4602229 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу, декларантом не надано/відсутній договору, що зазначено в графі 3 залізничної накладної 31511897, суд зазначає, що організацію перевезення, як зазначалось вище, здійснював експедитор ТОВ «Ламай Шилінг». При митному оформлені на підтвердження транспортних витрат до кордону з Україною, які включаються у митну вартість товару, декларантом до митниці надано договір про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та додаткову угоду до нього.
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент НYSF2024090335А від 18.09.2024 та організована доставка вантажу залізничним транспортом до України, на підтвердження чого до митниці було надано залізничну накладну № 31511897 від 11.11.2024.
У зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг». ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці документи, вказані в рішенні, не має можливості.
За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було сплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці додатково надіслано акт ЛШ00-011273 надання послуг від 25.11.2024, платіжну інструкцію № 1247 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
Щодо підстави коригування митної вартості як відсутність в рахунку на перевезення №LS-4602229 посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу слід зазначити, що посилання на географічні пункти є у довідці експедитора № 446341-1 від 11.11.2024, яку разом з рахунком надано до митниці при митному оформлені товару. В довідці експедитор вказав наступне: «Даною довідкою підтверджуються витрати на морське транспортування вантажу в контейнері 1*40НQ, МSКU1080578 по коносаменту НYSF2024090335А по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 47076.98 грн., згідно рахунку № LS-4602229.
Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська-Пшемисль, Україна - 11412.60 грн., згідно рахунку № LS- 4602229».
Слід зауважити, що діюче законодавство України не містить норм про необхідність зазначення географічних пунктів між якими було здійснено переміщення вантажу саме у рахунку на оплату послуг експедитора, тому зазначення їх у довідці експедитора не суперечить чинному законодавству України та не впливає на визначення числового показника митної вартості товарів. Крім того, географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу вказані в транспортних документах - коносаменті та залізничній накладній.
Отже, сума транспортних витрат до кордону з Україною підтверджена належним чином оформленими документами.
Митним інспектором в рішенні вказано, що вартість в SWIFТ в сумі 22 628,05 $ не відповідає сумі зазначеній у рахунку №DNAТ20240719 від 19.07.2024.
Як встановлено судом, комерційний інвойс № DNAТ20240719 від 19.07.2024 було виписано продавцем на суму 23 977,50 $, тобто на суму замовленого, узгодженого та відвантаженого в подальшому товару.
Для оплати продавцем було виписано проформу інвойс № DNAТ20240910 від 10.09.2024 на суму 23 977,50 $, яку частково оплачено ТОВ «Авто Тренд» 16.09.2024 у розмірі 22 628,05 $.
На підтвердження оплати до митниці при митному оформлені надано SWIFТ № 001411900 від 16.09.2024 на суму 22 628,05 $. В призначені платежу є посилання на контракт № ВА29092022 від 29.09.2022 та проформу інвойс № DNAТ20240910 від 10.09.2024.
Попередню оплату по контракту було здійснено 03.07.2024 на суму 55513,60 $, але продавець здійснив поставку товару не в повному обсязі, у зв'язку з чим лишився залишок оплати на користь покупця ТОВ "Авто Тренд".
Таким чином, суму у розмірі 1 349,45 $, сплачену 03.07.2024, було зараховано сторонами в рахунок оплати за комерційним інвойсом № DNAТ20240719 від 19.07.2024.
Копію проформи інвойсу № DNAТ20240910 від 10.09.2024, платіжний документ SWIFТ № 001346722 від 03.07.2024, акт звірки взаєморозрахунків та бухгалтерську довідку № 28/01-1 від 28.01.2025 та відповідні пояснення надіслані до відповідача разом з заявою № 29/01-1 від 29.01.2025 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів для підтвердження оплати за товар.
Щодо посилань відповідача на відсутність експортної декларації країни відправлення, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 7 ) копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, митна декларація країни відправлення не входить до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу. Надання цього документа не передбачено ч. 2 ст. 53 МК України як обов'язкове, в тому числі і тому, що він відсутній у розпорядженні декларанта, і тільки від доброї волі продавця залежить його отримання.
Крім того, до митниці надано Додаткову угоду № 1 від 01.11.2023 про внесення змін до контракту № ВА29092022 від 29.09.2022, відповідно до якої у продавця відсутній обов'язок надати експортну декларацію покупцю.
Щодо підстав завищення митної вартості, викладених у рішенні №UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, слід зазначити наступне.
Графа 33 рішення містить наступні підстави його прийняття:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товарам по даному підприємству;
- відсутні каталоги, загальні прейскуранти, калькуляція собівартості товарів від виробника товару;
декларантом не надана експортна декларація країни відправлення (митної декларації країни відправлення, в якій міститися інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи, а також саме головне - вартість товару. Всі ці значення впливають як на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування);
- відсутній транспортній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335С;
- відсутній банківській/платіжній документ, що підтверджує факт оплати згідно коносаменту №НYSF2024090335С;
- в рахунку на перевезення №LS-4602204 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу;
- декларантом не надано/відсутній договір, що зазначено в графі 3 залізничної накладної 31511897.
Щодо таких зауважень: відсутній транспортній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №НYSF2024090335С; відсутній банківській/платіжній документ, що підтверджує факт оплати, згідно коносаменту №НYSF2024090335С; в рахунку на перевезення №LS-4602204 відсутнє посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу; декларантом не надано/відсутній договір що зазначено в графі 3 залізничної накладної 31511897 слід зазначити, що організацію перевезення, як зазначалось вище, здійснював експедитор ТОВ «Ламан Шилінг». При митному оформлені на підтвердження транспортних витрат до кордону з «Україною, які включаються у митну вартість товару, декларантом до митниці надано договір про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та додаткову угоду до нього.
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору організовано морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент НYSF2024090335С від 18.09.2024 та організована доставка вантажу залізничним транспортом до України, на підтвердження чого до митниці було надано залізничну накладну № 31511897 від 11.11.2024.
У зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг». ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці документи, вказані в рішенні, не має можливості.
За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було сплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці додатково надіслано акт № ЛШ00-011270 надання послуг від 25.11.2024, платіжну інструкцію № 1249 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.
Щодо такої підстави коригування митної вартості як відсутність в рахунку на перевезення №LS-4602204 посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу, суд зазначає, що посилання на географічні пункти є у довідці експедитора № 446341-3 від 11.11.2024, яку разом з рахунком надано до митниці при митному оформлені товару. В довідці експедитор вказав наступне: «Даною довідкою підтверджуються витрати на морське транспортування вантажу в контейнері 1*40НQ MSKU1080578 по коносаменту НYSF2024090335С по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 57311.10 грн., згідно рахунку № LS-4602204.
Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська-Пшемисль, Україна - 13893.60 грн., згідно рахунку № LS-4602204».
Діюче законодавство України не містить норм про необхідність зазначення географічних пунктів, між якими було здійснено переміщення вантажу, саме у рахунку на оплату послуг експедитора, тому зазначення їх у довідці експедитора не суперечить чинному законодавству України та не впливає на визначення числового показника митної вартості товарів.
Отже, сума транспортних витрат до кордону з Україною підтверджена належним чином оформленими документами.
Щодо посилання митного органу на відсутність у вищезазначеному рішенні експортної декларації країни відправлення, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 7 ) копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, митна декларація країни відправлення не входить до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу. Надання цього документа не передбачено ч. 2 ст. 53 МК України як обов'язкове, в тому числі і тому, що він відсутній у розпорядженні декларанта, і тільки від доброї волі продавця залежить його отримання.
Таким чином, у всіх оскаржуваних рішеннях в якості підстави для коригування митної вартості товарів відповідач посилається наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товарам по даному підприємству. З цього приводу слід зазначити, що наявність рішення про коригування митної вартості подібних товарів позивача, які було завезено раніше, ніяк не впливає на визначення митної вартості товару по цій поставці. Крім того, як зазначає позивач у позові, всі рішення винесені відповідачем незаконно та оскаржуються позивачем у суді.
Також, відповідач вказує на ненадання позивачем каталогів, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.
З цього приводу необхідно зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Тобто, ці документи не входять в перелік обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу, який передбачений ч. 2 ст. 53 МК України. Надання цих документів не передбачено ч. 2 ст. 53 МК України як обов'язкове, в тому числі і тому, що ці документи відсутні у розпорядженні декларанта та обов'язкової вимоги щодо їх отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару, чинним законодавством не передбачено.
Крім того, товар виготовлявся виробником спеціально на замовлення позивача та ціна товару визначалася конкретно для позивача, виходячи з кількості та найменування замовленого товару. Виробники не надіслали позивачу таких документів, тому надати їх до митниці позивач не мав можливості, про що зазначав в листах та заявах, поданих до митниці.
Щодо неподання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, суд зазначає, що системний аналіз правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Це твердження висловив Верховний Суд в постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Документи, зазначені в ч. 3 ст. 53 МК України, подаються не в обов'язковому порядку, а лише за їх наявності, про це прямо зазначено в цій статті. Позивач не мав в наявності цих документів, тому і не надав їх до митниці, про що вказав у листах, наданих до митниці при митному оформлені товару та заявах, направлених відповідачу на підставі ст. 55 МК України про перегляд рішень. Окрім цього, в них позивачем було ще раз підтверджено, що:
ТОВ «Авто Тренд» не укладало договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
ТОВ «Авто Тренд» не здійснювало платежів третім особам на користь продавця.
ТОВ «Авто Тренд» не сплачувало за комісійні, посередницькі послуги, пов'язані із виконанням умов договору (угоди, контракту).
ТОВ «Авто Тренд» не укладало ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
ТОВ «Авто Тренд» не отримувало від виробника товару каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи).
ТОВ «Авто Тренд» не має в наявності висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч. 1 ст. 58 МК України позивач підтвердив, що:
1) немає жодних обмежень щодо прав ТОВ «Авто Тренд» на використання оцінюваних товарів;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів ТОВ «Авто Тренд» не надійде прямо чи опосередковано продавцеві;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи.
Щодо використання для визначення митної вартості товарів митної декларації іншого імпортера слід зазначити, що враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного другорядного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.
Відповідач при винесенні спірних рішень про коригування митної вартості товарів застосував резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, посилаючись на митні декларації, які стали джерелом інформації при прийнятті рішення, а саме (дослівно із рішень):
1. Джерелом інформації для рішення UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024 по товарам є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар що наявні: МД №1-24UА100060231403U9 (№UА100060/2024/231403 від 07.11.2024), однаковими умовами поставками та країною виробництва.
2. Джерелом інформації для рішення UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: товар 2) МД 24UА100320422985U1, №UА100320/2024/422985 від 10.07.2024 (тов. 12, країна походження товару (Китай), наявність виробника товару, відправник Китай, умови поставки FОВ Китай)/
3. Джерелом інформації для рішення UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: товар 1) МД 24UА807200014461U9 №UА807200/2024/14461 від 30.09.2024 (тов. 1, країна походження товару (Китай), наявність виробника товару, відправник Китай, умови поставки FОВ Китай).
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (висновок щодо застосування положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України, викладений в постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21), що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позиція Верховного Суду при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом, інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».
У спірних рішеннях відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Таким чином, при використанні цінової бази ЄАІС відповідачем неправомірно використано як джерело цінова інформація із митних декларацій 24UА100060231403U9 від 07.11.2024, МД 24UA100320422985U1 від 10.07.2024, МД 24UА807200014461U9 від 30.09.2024.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, та як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Таким чином, застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими декларантом до митного оформлення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРЕНД» підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРЕНД» (код ЄДРПОУ 38493680) витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію довіреності від 10.05.2023, виданої ТОВ "Авто Тренд", якою уповноважено адвоката Бондаренко Інну Віталіївну представляти інтереси та вести справи в усіх судових установах, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3363 на ім'я Бондаренко Інни Віталіївни, копію договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в якому в п.3.1. зазначено про те, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору, на підставі відповідно рахунку. Також надано копію Додаткової угоди №27 від 25.02.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в п.3 якої зазначено, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг на рахунок виконавця в розмірі 5 000,00 (дев'ять тисяч гривень) без ПДВ за підготовку позовної заяви, платіжну інструкцію №14672 від 25.02.2025, якою підтверджено оплату Клієнтом послуг, наданих Виконавцем, згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 та Додаткової угоди №27.
Також, до позовної заяви додано копію Акта прийому-передачі виконаних послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 б/н від 03.03.2025, відповідно до п. 3 якого загальний витрачений на правову допомогу час складає 5 годин, вартість виконаної роботи складає 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату професійної правової допомоги, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРЕНД» (ЄДРПОУ 38493680) сплачену суму судового збору в розмірі 4713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) грн 73 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов