вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
24 вересня 2025 року Справа № 480/9700/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9700/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, в частині залишення без розгляду рапорту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення квартири з числа службових, протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту розглянути на засіданні житлової комісії військової частини рапорт ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту на підставі розгляду рапорту ОСОБА_1 , подати клопотання до Конотопської міської ради Сумської області про виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із сім'єю мешкає у службовій квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ордеру на житлове приміщення від 11.03.2008 №122, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 25.02.2008 №49. Його календарна вислуга становить понад 24 роки 11 місяців.
31.10.2024 року позивач подав рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартири за вказаною адресою. 02.11.2024 отримав відповідь про те, що його рапорт про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_3 , залишений без розгляду на виконання вимоги доручення Міністра оборони України № 2024/3 від 09.08.2022. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає її протиправною.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання вимог суду, представником відповідача через систему "Електронний суд" надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що 31.10.2024 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартир житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Після розгляду та опрацювання житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача, 02.11.2024 було надано відповідь № 295 на рапорт Позивача, в якій вказувалося, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 року з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження. У зв'язку з чим командування залишає рапорт позивача без розгляду. Окрім того, військовою частиною НОМЕР_1 було отримано телеграму заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.09.2022 року №НР 518/4.3/16 (додається), зміст якої дублює вимоги зазначеного вище доручення Міністра оборони України. Зазначений вище алгоритм дій командування військової частини НОМЕР_1 повністю виключає будь-які припущення щодо «бездіяльності» збоку військової частини, викладені у позовних вимогах, так як заява позивача була розглянута встановленим порядком та в межах строків у відповідності до чинного законодавства (а.с. 19-20).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера. Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.10.2024 року №232 його призначено на посаду помічника начальника управління - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2024 року №45 позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
На підставі рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради народних депутатів від 28 січня 2008 року, позивачу був виданий ордер № 122 від 11 березня 2011 року на право зайняття житлового приміщення, житловою площею 31,7м2 (далі квартира), що складається із 2 (двох) кімнат за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 8).
31.10.2024 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартир житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 6).
За результатами розгляду рапорту позивача, листом від 02.11.2024 № 295 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 та голови житлової комісії в/ч НОМЕР_1 (а.с. 11) позивача повідомлено, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 року з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, у зв'язку з чим залишено рапорт позивача без розгляду (а.с. 7).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо залишення його рапорту без розгляду, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Статтею 125 Житлового Кодексу України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року (далі - Порядок), а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відтак, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 8 Порядку встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Наказом Міністерства оборони України від 06.09.2021 № 271 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 271, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Розділу I Інструкції № 271 ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Згідно з п.8 розділу VІІ Інструкції № 271, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-5 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання командира військової частини в установленому порядку.
Відтак, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що для виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей постійним житлом, мають бути виконані умови, а саме: військовослужбовець має мати вислугу на військовій службі 20 років і більше, особа має перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов; не приймати участь в приватизації.
Суд зазначає, що на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену Інструкцією та Порядком можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивач має вислугу на військовій службі більше 20 років, має статус ветеран війни - учасник бойових дій (а.с. 5), має службове житло, яке і просить виключити з числа службових. Перебування позивача на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідачем не заперечується.
Водночас, як вже зазначалося, військовослужбовці, що забезпечені службовими житловими приміщеннями мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-5 розділу VІІ Інструкції № 271.
Так, відповідно до п. 3-5 розділу VІІ Інструкції № 271 для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) є підставою для надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання.
На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) військова частина готує список надання жилої площі для постійного проживання у військовій частині (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Затверджений Список надання постійного житла є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів військовою частиною та подання до виконавчих органів місцевого самоврядування документів для видачі ордера на постійну жилу площу, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
До виконавчих органів місцевого самоврядування військова частина надає облікову справу військовослужбовця разом із витягом із Списку надання постійного житла, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Для вселення в надане жиле приміщення військовослужбовець здає ордер на постійну жилу площу до житлово-експлуатаційної організації, за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, що здійснює обслуговування цього жилого приміщення, або до КЕС відповідної військової частини.
Ордер на постійну жилу площу визнається недійсним у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, норми Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 271 чітко регламентують порядок та процедуру виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, який включає в себе зокрема розгляд документів облікової справи військовослужбовця житловою комісію військової частини (об'єднаною житловою комісією) та прийняття останньою рішення, у формі протоколу засідання про надання житлового приміщення для постійного проживання, яке в подальшому затверджується командиром військової частини.
Організація роботи житлових комісій військових частин передбачена розділом ІІ Інструкції № 271.
У відповідності до розділу ІІ Інструкції № 271 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), ведення оперативного обліку службових жилих приміщень в Адміністрації та військових частинах, установах та організаціях Державної спеціальної служби транспорту утворюються житлові комісії (п.1 розділу ІІ Інструкції № 271).
Основним завданням житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій) є, крім іншого, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань (п.5 розділу ІІ Інструкції № 271).
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (п.7 розділу ІІ Інструкції № 271).
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини (абзац перший п.8 розділу ІІ Інструкції № 271).
Так, як встановлено судом, з метою реалізації права на виключення житла з числа службових позивачем було подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартир житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За результати розгляду рапорту позивача, листом від 02.11.2024 № 295 позивача повідомлено, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 року з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, у зв'язку з чим залишено рапорт позивача без розгляду (а.с. 7).
Відтак, поданий позивачем рапорт розглянуто не було, оскільки рішення за наслідком засідання житлової комісії про надання позивачу житлового приміщення для постійного проживання або про відмову у наданні відповідачем не було прийнято.
Разом з цим, суд зазначає, що саме житлова комісія, створена відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до компетенції якої належить вирішення питання щодо виключення житла з числа службових, після отримання від позивача рапорту у відповідності до норм розділу ІІ Інструкції № 271 повинна була розглянути рапорт позивача та на засіданні житлової комісії прийняти відповідне рішення за наслідком його розгляду.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
У свою чергу, лист від 02.11.2024 № 295 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 та голови житлової комісії в/ч НОМЕР_1 є лише відповіддю на звернення щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових та носить інформативний характер, однак не містить відмову у виключення житла з числа службових.
Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії.
Відсутність належним чином оформленого рішення про виключення житла з числа службових або мотивованої відмови у виключенні житла з числа службових, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, бездіяльність відповідача обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Водночас, суд зауважує, що на час судового розгляду, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Крім цього, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту подання позивачем відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття останнього на облік, відповідач суду не надав.
Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про взяття членів сім'ї позивача на квартирний облік, відповідач суду також не надав.
Посилання відповідача на доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 щодо неподання командирами військових частин до КЕВ пропозицій щодо виключення житла з числа службового до окремого розпорядження, є безпідставними, оскільки таке доручення не скасовує дію нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи та досліджені докази, приймаючи до уваги, що відповідачем не прийнято рішення за результатом поданого позивачем рапорту від 31.10.2024, суд вважає за необхідне обрати належний захист порушеного права позивача та, із врахуванням ст. 9 КАС України, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду рапорту від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових та зобов'язати відповідача розглянути в порядку, встановленому законом, рапорт позивача від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених судом.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання відповідача на підставі розгляду рапорту ОСОБА_1 , подати клопотання до Конотопської міської ради Сумської області про виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє, адже їх вирішення безпосередньо залежить від прийнятого рішення житловою комісією за наслідками розгляду рапорту позивача від 31.10.2024.
Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути в порядку, встановленому законом, рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених судом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек