23 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9301/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до відповідного підрозділу Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до вказаного ТЦК та СП;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити відповідне управління Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в його особистому кабінеті в застосунку «Резерв+» було виявлено запис про порушення ним правил військового обліку. Також позивач був поданий у розшук на підставі відповідного звернення відповідача у зв'язку з неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідачем не виносилося щодо позивача жодних постанов про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП. Відтак, на переконання позивача, у відповідача були відсутні підстави щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, копію ухвали з пропозицією подання відзиву отримав 14.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 22/.
Згідно зі частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач, згідно свого військово-облікового документу, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У військово-обліковому документі електронної бази даних "Резерв +" міститься запис про порушення позивачем військового обліку /а.с. 16, зворотній бік/.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №14.04.2025-2 від 14.04.2025, в якому просив надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку позивача та у випадку наявності таких порушень просив надати належним чином засвідчені докази таких порушень; надати інформацію щодо суті таких порушень та в чому вони полягають; чи притягувався до адміністративної відповідальності позивач.
Станом на дату звернення до суду із цією позовною заявою відомості про розгляд запиту представника позивача відсутні. Жодної відповіді надано не було.
Крім того, на запит представника позивача Полтавським районним управлінням поліції ГУНП в Полтавській області листом від 24.04.2025 №83755-2025 повідомлено, що електронне звернення відносно ОСОБА_1 надійшло 30.11.2024 до РУП ГУНП в Полтавській області. Ініціатор - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Всі підтверджуючі матеріали щодо порушення гр. ОСОБА_1 законодавства про мобілізацію знаходяться в територіальному ТЦК та СП /а.с. 17./
Не погоджуючись з діями відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, що підлягають застосуванню
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном". (далі - Порядок №1487).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1951-VII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Висновки щодо правозастосування
Матеріали справи не містять жодного документального підтвердження притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Суду, як і представник позивача на його адвокатський запит, не надано жодних доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8 ; й не надано навіть пояснень чи тверджень про таке притягнення.
В суду відсутні будь-які відомості щодо того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складався, і постанова про адміністративне стягнення виносилась. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку «РЕЗЕРВ+» (який є складовою Реєстру), відповідач відобразив інформацію про те, що позивач вчинив «порушення правил військового обліку».
Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності.
Як наслідок, відсутність юридичного факту притягнення до адміністративної відповідальності особи - унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку" цією особою.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу направлялась повістка на прибуття з метою уточнення військово-облікових даних.
Оскільки, згідно відомостей, наявних у суду, притягнення до відповідальності позивача не було, відомості про «порушення правил військового обліку» до Реєстру відносно нього внесені безпідставно. Протилежного відповідачем не доведено.
З цих же міркувань, суд вказує, що у відповідача не виникло підстав для звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отож, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та щодо направлення до Національної поліції України звернення від 30.11.2024 щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду не подано відзив на позов, також не зазначено про причини такої бездіяльності.
Таким чином, суд не має іншого вибору окрім як кваліфікувати таку пасивну поведінку відповідача як визнання позову.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Оскільки, за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання відповідача, як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 відповідно до звернення від 30.11.2024.
Розподіл судових витрат
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та щодо направлення до Національної поліції України звернення від 30.11.2024 щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) правил військового обліку та повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення відповідно до звернення від 30.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков