Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2025 року Справа№200/5913/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М.., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.06.2025 про відмову в перерахунку мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із моєю заявою;
-зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити мені, ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Донецького апеляційного суду від 31116/31/2025 від 20.06.2025, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 26.06.2025 позивач особисто звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у м. Жовті Води із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області № 31116/31/2025 від 20.06.2025. Проте листом від 30.06.2025 року відповідач відмовив у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає відмову відповідача протиправною та такою, що грубо порушує конституційні права позивача на соціальний захист і тому він вимушена звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позов не визнало, 21 серпня 2025 року надало відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся з заявою від 26.06.2025 №1577 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961. За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення від 17.07.2025 №914250829673 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказує, що змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх чотирьох років не відбулося. При цьому, після 18.02.2020 року розмір складових суддівської винагороди у встановленому законом порядку не змінювався. Таким чином, правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розивача відсутні.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді, що не є спірною обставиною між сторонами.
25.04.2025 року Донецьким апеляційним судом виготовлено довідку № 311-16/22/2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до якої станом на 01.01.2025 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 184 976,00 грн.
26.06.2025 року Позивач звернулася із заявою № 1577 до відділу обслуговування громадян № 11 Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (сервісний центр)про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі зазначеної довідки
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатом розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення № 914250829673 від 17.07.2025 про відмову у проведенні перерахунку (в призначенні) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання. Перерахунок проводиться зі строків, передбачених розділом 4 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України» № 3-1 від 25.01.2008 (далі - Порядок № 3-1) - з дня виникнення права на перерахунок. У 2025 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Так, як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться. На підставі вищевикладеного прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону №1402
Не погоджуючись з відмовою відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, згідно із частиною другою статті 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За змістом частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.
Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законами України про Державний бюджет України на 2021-2025 роки установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня:
- у 2021 році у розмірі 2270 гривень;
- у 2022 році у розмірі 2481 гривня;
- у 2023 році у розмірі 2684 гривні;
- у 2024 році у розмірі 3028 гривні;
- у 2025 році у розмірі 3028 гривні.
В той же час, Законом про бюджет на 2021 рік (як і на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки) встановлено прожитковий мінімум для деяких категорій працездатних осіб:
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України про Державний бюджет України на 2021-2025 роки з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи вказаних законів України про Державний бюджет України на 2021-2025 роки є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Водночас викладений у цій справі висновок суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Однак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24 не погодилась з наведеними висновками з таких міркувань.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
При цьому факт видачі судом на підставі рішення суду довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, - не є безумовною підставою для задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відомості у вказаних довідках не відповідають нормам чинного законодавства та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, тому обґрунтовано не враховані відповідачем.
Більш того, довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року в справі № 540/7777/21 (пункт 55).
В справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду чітко і недвозначно сформувала правовий висновок з питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік'та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді.
В якості підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання позивач наполягає на застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що відображено у виданій йому судом довідці.
Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 240/9028/24 є релевантними до обставин в нинішній справі, тому повинні бути враховані.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова