24 вересня 2025 рокуСправа №160/16879/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.06.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у вищому навчальному закладі "Український державний університет науки і технологій" порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач отримав у навчальному закладі довідку здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), в якій було зазначено про порушення послідовності здобуття освіти. Позивач зазначає, що оскільки рівень освіти «бакалавр» не був ним завершений, він вважає, що здобуває освіту в порядку та послідовності, визначеному, зокрема, частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а тому звертається до суду з даним позовом.
27.06.2025 року від представника Міністерства освіти і науки України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 10.09.2015 був зарахований до Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет" за освітнім ступенем бакалавр та був відрахований з цього закладу освіти 27.11.2015. 01.09.2016 був повторно зарахований до Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет" за освітнім ступенем бакалавр, відрахований 04.10.2017. 18.09.2023 зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр, відрахований 11.04.2024. 11.04.2024 поневолено з іншого ЗО до Українського державного університету науки і технологій. Отже позовна вимога є необґрунтованою оскільки позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Таким чином, Міністерство діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 10.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
16.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В період з 15.08.2025 року по 29.08.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 здобував освіту у наступному порядку.
18.06.2010 році позивач завершив здобуття базової загальної середньої освіти, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Миколаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №3 Слов'янської міської ради Донецької області.
30.06.2012 року позивач здобув повну загальну середню освіту, про що свідчить атестат серії НОМЕР_3 , виданий Слов'янським коледжем Національного авіаційного університету.
30.06.2014 році позивач завершив навчання за програмою молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.05020201 - Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва у Слов'янському фаховому коледжі Національного авіаційного університету. Навчання тривало з 01.09.2010 по 30.06.2014. Диплом серії НОМЕР_4 , виданий 30.06.2014 року.
У 2015 році позивач був зарахований на навчання для здобуття освітнього рівня бакалавра у Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» за спеціальністю 6.050202 - Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології. Навчання тривало з 01.09.2015 до 06.12.2015 року, після чого Позивач був відрахований без отримання диплома.
У 2016 році позивач повторно був зарахований до того ж навчального закладу на заочну форму навчання за тією ж спеціальністю. Навчання тривало з 01.09.2016 по 17.10.2017, після чого Позивача знову було відраховано, диплом не отримувався.
У 2023 році позивач був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури для здобуття освітнього рівня бакалавра за спеціальністю 192 - Будівництво та цивільна інженерія. Проте 01.06.2024 року позивач був відрахований, диплом бакалавра не видавався.
Після цього, з 18.09.2023 позивача було поновлено (зараховано повторно) до Українського державного університету науки і технологій для здобуття освітнього рівня бакалавра за тією ж спеціальністю - 192 «Будівництво та цивільна інженерія», з початком навчання з 01.10.2023 по 30.06.2026.
Український державний університет науки і технологій сформував довідку №59327 від 11.06.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , в якій зазначено, що поточне здобуття освіти, «Ні, порушує» послідовність освіти, оскільки саме у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
На переконання позивача, довідка з ЄДЕБО від 11.06.2024 (№59327), сформована на підставі зазначених даних, містить помилкове твердження про те, що поточне здобуття освіти позивачем “не порушує послідовності», визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», попри те, що жодного разу освітній рівень “бакалавр» позивачем фактично не було здобуто.
Не погоджуючись щодо формування довідки про здобувача освіти про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення № 630), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до Указу Президента України від 30.09.2010 № 926 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 752, затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.
Міністерству освіти і науки, молоді та спорту: забезпечено створення до 01.01.2012 та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти; розробити та затвердити порядок формування та функціонування зазначеної Єдиної бази.
16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Цей Порядок, як в ньому зазначено, визначає, в тому числі, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до абз. 1 п. 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, в редакції Закону від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, у період проведення загальної мобілізації, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які є здобувачами, зокрема, вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» необхідність прийняття такого акту обумовлена тим, що у зв'язку з триваючою військовою агресією російської федерації проти України, нарощування зусиль агресора щодо подальшого захоплення території нашої держави, постало питання щодо удосконалення механізмів проведення заходів мобілізації для залучення більшої кількості населення бажаючого стати на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а також забезпечення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та удосконалення окремих питань проходження військової служби.
Завданням законопроекту є уточнення питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, посилення соціального захисту військовослужбовців під час отримання медичної допомоги та після звільнення з полону, уточнення обов'язків органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, підприємств, установ і організацій та громадян України під час проведення мобілізації, уточнення підстав для надання відстрочки та звільнення від призову на військову службу, а також підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Отже, положення п. 1 ч. 3 ст. 23 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» направлені на дотримання справедливого балансу між конституційним правом особи на освіту та її конституційним обов'язком щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Задля цього законодавцем запроваджено певні умови здобуття освіти, як підстави для надання відстрочки від призову на військову службу, а саме те, що особою здобувається рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти та у послідовності визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Отже, у разі здобуття військовозобов'язаним вищої освіти, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», за відсутності з його боку зловживанням права на освіту у різних формах, він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Згідно з абз. 1-5 ч. 1 ст. 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 5 вказаного Закону здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
За встановленими обставинами, здобувач освіти позивач, ОСОБА_1 10.09.2015 був зарахований до Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет" за освітнім ступенем бакалавр та був відрахований з цього закладу освіти 27.11.2015.
01.09.2016 був повторно зарахований до Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет" за освітнім ступенем бакалавр, відрахований 04.10.2017.
18.09.2023 зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр, відрахований 11.04.2024.
11.04.2024 позивача поновлено з іншого ЗО до Українського державного університету науки і технологій.
Тобто, позивач здобуває освіту на тому ж самому освітньому рівні, що й рівень попереднього навчання.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.
Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Суд зазначає, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку, що ніяким чином не пов'язано з реалізацією особою права на здобуття освіти.
Крім того, питання послідовності здобуття освіти є визначальним лише для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і жодним чином не впливає на конституційне право позивача на освіту, оскільки позивач не позбавлений права на навчання за тим же рівнем, що і попереднє.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що Український державний університет науки і технологій сформував довідку №59327 від 11.06.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , в якій зазначено, що поточне здобуття освіти, «Ні, порушує» послідовність освіти, оскільки саме у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при визначенні послідовності здобуття освіти позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник