23 вересня 2025 рокуСправа №160/23083/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. 06.07.2025 року релігійна організація «Релігійна громада християн віри євангельської «Еммануїл», м. Кривий Ріг» подавала позивача, як пресвітера релігійної організації, в список на бронювання. За результатом бронювання його не було заброньовано, оскільки причиною виявилося те, що позивач перебуває в розшуку від 21.03.2025 року з незрозумілих для нього причин, а в електронному військово-обліковому документі наявна інформація «Порушення правил військового обліку».
Крім цього, жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення щодо позивача складено не було. До Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку. Станом на час звернення до суду з даним позовом, позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 р. отримано представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
18.08.25 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Також, в ухвалі зазначено про витребування у відповідача доказів, а саме:
- матеріалів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Ухвалу отримано відповідачем в електронний кабінет 20.0.2025 р.
08.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з клопотанням про продовження строку на надання відзиву. У відзиві вказано, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому надати інформацію щодо порушень позивачем правил військового обліку відповідач можливості не має.
12.09.2025 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що до позовної заяви було додано електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 (наявний у матеріалах справи), в якому у відомостях про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) вказано - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
17.09.2025 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на позов, в яких вказано наступне. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції навів такі доводи. Згідно даних з Єдиного державного реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів військовозобов'язаний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач після прибуття до нового місця проживання на виконання Правил військового обліку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , для проходження військово-лікарської комісії та постановки на військовий облік військовозобов'язаних.
Позивачем 04.07.2024 року та 03.07.2024 року самостійно були оновлені/верифіковані облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно, у зв'язку з тим, що АДРЕСА_2 за територіальністю відноситься до Тернівського району, останній був взятий на військовий облік військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_7 не прибував. Відповідачем протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за його відсутності не складався, відповідно постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась.
ОСОБА_1 не подавав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_7 в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутнє фінансування поштових відправлень, всі поштові відправлення здійснюються за рахунок службовців ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно, відсутня можливість належним чином, а саме рекомендованим поштовим відправленням повідомити особу про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву суд зазначає, що з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи вважає за можливе прийняти до розгляду відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення до відзиву.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з бази даних Резерв+ станом на 30.06.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII встановлено, що основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, територіальні центри комплектування є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних, а відтак саме відповідач є органом ведення зазначеного реєстру.
Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не надані такі докази і відповідачем.
З урахуванням зазначеного, враховуючи відсутність інформації щодо адміністративних правопорушень стосовно позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації стосовно порушення позивачем правил військового обліку є протиправними.
Оскільки за приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук