Справа №:755/4056/21
Провадження №: 1-кп/755/575/25
"12" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за № 12020100040003977 від 17 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
03 березня 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020100040003977 від 17 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2021 призначено обвинувальний акт до розгляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення ним кримінальних правопорушень сплив законодавчо передбачений строк притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор ОСОБА_9 заперечував щодо клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки вважає, що вчинення ОСОБА_7 нового злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є підставою, яка перериває перебіг строків давності.
Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд без його участі. Проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності не заперечував.
Суд, заслухавши клопотання обвинуваченого, вислухавши думку прокурора, потерпілого, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов такого висновку.
З обвинувального акта вбачається, що 16.06.2020 приблизно о 23 годині 57 хвилин, інспектор патрульної поліції УПП ДПП у м. Києві ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 , працюючи в автопатрулі РУБІН - 403 з обслуговування Дніпровського району м. Києва, отримали виклик про вчинення «домашнього насильства» за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського УП ГУНП у м. Києві № 38417 від 17.06.2020.
Прибувши на місце подій, працівниками екіпажу РУБІН - 403 виявлено ОСОБА_7 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, який при зустрічі з працівниками поліції почав нецензурно висловлюватися. Працівниками поліції повідомлено ОСОБА_7 , що він своїми діями вчиняє адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) і в разі продовження зазначених дій, працівники поліції мають право здійснити адміністративне затримання у порядку ст. 261 КУпАП. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 продовжував вчиняти адміністративне правопорушення, його затримано у порядку ст. 261 КУпАП та працівниками патрульної поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 доставлено до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві для оформлення адміністративних матеріалів.
В подальшому, перебуваючи у приміщенні Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, а саме у кімнаті для прийому громадян під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в присутності адвоката по адміністративній справі ОСОБА_13 , ОСОБА_7 вживав нецензурну лексику, на що йому неодноразово було зроблено зауваження, на які він не реагував. Під час оформлення адміністративних матеріалів для надання можливості ознайомлення з матеріалами з ОСОБА_7 знято кайданки.
Водночас, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_10 являється працівником правоохоронного органу та перебуває під час виконання службових обов'язків, діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, цілеспрямовано, свідомо допускаючи наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, наніс один удар правою рукою в область щелепи, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, а саме забій м'яких тканин в щелепному суглобі зліва.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно вимог ст. 12 КК України: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за яке передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк., є нетяжким злочином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі можливе на будь-яких стадіях судового розгляду кримінального провадження.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише такий сплив відповідного строку давності, який закінчився до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості. Таким чином строк давності продовжує спливати і в період досудового розслідування, і протягом судового розгляду кримінального провадження, і навіть після оголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх сплив. Отже, якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, у якій стадії кримінального процесу знаходиться кримінальне провадження щодо цієї особи.
Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.02.2025 року справа № 712/8174/23, суд прийшов до висновку, що у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Крім того, в мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 566/554/16-к вказується про те, що у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закривається кримінальне провадження та звільняється особа від кримінальної відповідальності. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_7 16.06.2020 року, на момент розгляду клопотання строки давності передбачені притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення сплинули.
Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.
Системним тлумаченням норм кримінального законодавства встановлено, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії особи, вчинені виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що у свою чергу змушує правоохоронні органи вживати відповідних заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. При цьому такою особою визнається підозрюваний або обвинувачений, який, вчинивши кримінальне правопорушення, здійснив усі необхідні дії, спрямовані на приховування місця свого перебування від слідства.
Що стосується доводів прокурора про те, що підставою, яка перериває перебіг строків давності, є вчинення ОСОБА_7 у грудні 2022 року нового злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що у провадженні Вітовського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12022150000000322 від 17.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Разом з тим, у вищезазначеному провадженні не ухвалено обвинувального вироку за ч. 1 ст. 115 КК України.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України).
Отже, згідно з чинним законодавством, винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки на момент розгляду Вітовським районним судом Миколаївської області вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України ухвалено не було, то підстав для переривання перебігу строків давності в суду не було.
Таким чином судом встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_7 , не зупинявся та не переривався, у зв'язку із чим строк притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України закінчився.
Судом встановлені підстави для звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.
Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_10 цивільного позову, суд зазначає наступне.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження у суді.
Водночас залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає цивільному позивачу звернутися з цим позовом у порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Тому, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим ОСОБА_10 цивільний позов про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні № 12020100040003977 до ОСОБА_7 слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає цивільному позивачу пред'явити позов у порядку цивільного судочинства.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Як вбачається з правового висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 по справі №203/241/17 (провадження №51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
З огляду на викладене процесуальні витрати на залучення експертів - висновки 042/1-649-2020, № 042-1111-2020 на загальну суму 2 270 грн. 90 коп. віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 100, 128-129, 284, 285, 286, 288 КПК України, ст. 49 КК України, суд
клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100040003977 від 17 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - закрити.
ОСОБА_7 етапованого на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києві від 23.06.2025 року - повернути до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», для продовження участі у розгляді кримінального провадження № 120221150000000322 від 17.12.2022.
Речові докази: DVD-R диск із відеозаписом подій, що мали місце 17.06.2020 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, що наданий потерпілим ОСОБА_15 ; два DVD-R диски: 1) Відео з камер відеоспостереження Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 17.06.2020; 2) Відео з камер відеоспостереження Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 17.06.2020, що надані на запит слідчого, уповноваженою особою Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати за проведення експертиз - віднести на рахунок держави.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_10 , що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 50 хв 15 вересня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1