Справа № 570/4791/25
Номер провадження 2-з/570/33/2025
24 вересня 2025 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клекотки Юрія Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, -
22.09.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клекотка Юрій Олегович звернувся до суду про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
В заяві про забезпечення позову представник позивача, просить суд:
зупинити стягнення у ВП №77926685 за виконавчим документом у справі №570/3737/14-ц у частині стягнення заборгованості (сума 737118,62 грн та суми, що можуть нараховуватися до набрання законної сили рішенням суду) - до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 про звільнення/відстрочку/ розстрочку заборгованості за ст.197 СК України;
визначити, що вжитий захід не поширюється на виконання судового наказу №570/3629/23 щодо поточних аліментних платежів на сина ОСОБА_3 , які Позивач продовжує сплачувати у повному обсязі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на розгляді Рівненського районного суду Рівненської області перебуває справа №570/4791/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом у справі №570/3737/14-ц, на підставі якого відкрито ВП №77926685. Зазначає, що даний позов стосується саме заборгованості нарахованої державним виконавцем за періоди минулих років та вимоги не охоплюють поточні платежі за судовим наказом у справі № 570/3629/23. Вказує, шо підставою позову є тривале спільне проживання сім'ї (зокрема 15.08.2018-23.09.2023), фактичне утримання дітей позивачем у спірні періоди, непред'явлення виконавчого листа протягом багатьох років та помилки у розрахунку заборгованості (відсутність належного підтвердження баз розрахунку за ст. 195 СК України), яка станом на 01.08.2025 становить 737118,62 грн. Стверджує, що існує ризик завдання непоправної шкоди позивачу, оскільки в межах ВП №77926685 здійснюються виконавчі дії щодо стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 737118,62 грн, що у подальшому може призвести до звернення стягнення на заробітну плату, банківські рахунки, рухоме/нерухоме майно, накладення та підтримання арештів, а також реалізація майна позивача. Разом з ти, у разі задоволення позову повернення примусово стягнених коштів буде утрудненим/затяжним, що свідчить про наявність істотного ризику ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. При цьому, представник позивача у заяві про забезпечення позову також зазначив про те, що позивач регулярно сплачує аліменти на сина ОСОБА_3 за судовим наказом № 570/3629/23, а тому заявлений спосіб забезпення позову не стосується поточних платежів і спрямований виключно на тимчасове припинення стягнення спірної заборгованості. Крім того, такий спосіб забезпечення позову зберігає інтереси дітей у частині поточних коштів на утримання та водночас запобігає непропорційним наслідкам для позивача до з'ясування обґрунтованості боргу.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
З урахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, долучені до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Ст.152 ЦПК України визначає порядок подання заяви про забезпечення позову, яким передбачено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір, при цьому врахувавши наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Долученими до заяви доказами підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якій просить суд:
визнати встановленими (для цілей ч. 2 ст. 197 СК) факти спільного проживання сторін у 2018-2023 рр. за адресою АДРЕСА_1 та фактичної участі позивача в утриманні дітей у зазначені періоди;
звільнити ОСОБА_1 повністю чи частково від сплати заборгованості за аліментами, нарахованої у ВП № 77926685 (виконавчий документ у справі №570/3737/14-ц) за період з 22.07.2014 по 23.09.2023 (або іншу дату, визначену судом).
Ухвалою Рівненського районого суду Рівненської обсласті від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову та позову, позовні вимоги обгрунтовані серед іншого тим, що державним виконавцем у ВП № 77926685 складено розрахунок заборгованості станом на 01.08.2025 у сумі 737118,62 грн. Проте, у розрахунку не враховані періоди спільного проживання позивача з відповідвчем та фактичного утримання дітей позивачем. Також, у ньому відсутні посилання на помісячні дані про фактичні доходи та/або офіційні показники середньої зарплати для місцевості (як це вимагає ст. 195 СК). Крім того, не надано таблиці вихідних даних (запитів/відповідей до/від ДПС і ПФУ, застосованих статистичних показників), що не дозволяє перевірити методологію обчислення. Додаткового вказує, що дублікат виконавчого документа за рішенням 2014 року видано лише у 2025 році (постанова Рівненського апеляційного суду від 27.03.2025). Водночас, до моменту видачі дублікату виконавчого документу позивач не отримував вимог про сплату аліментів саме у грошовій формі та об'єктивно не мав підстав позначати сімейні витрати/перекази як "аліменти", оскільки сім'я фактично проживала спільно, а утримання дітей здійснювалося в натурі та за рахунок поточних сімейних витрат.
Враховуючи, що між сторонами наявний спір з приводу звільнення від сплати заборгованості за аліментами нарахованої у ВП №77926685 у розмірі 737118,62 грн, а невжиття заходів забезпечення позову у виді припинення стягнення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся, у разі стягнення повного розміру заборгованості у межах ВП №77926685, суд приходить до переконання, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 737118,62 грн у межах виконавчого провадження №77926685 за виконавчим документом №570/3737/14-ц до набрання законної сили рішенням у справі №570/4791/25 є співмірним із заявленими позивачем вимогами, що в свою чергу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи та ухвалення рішення.
Водночас, у задоволенні вимоги, викладеної у пункті 2 заяви про забезпечення позову, слід відмовити, оскільки вона не передбачена ст. 150 ЦПК України як захід забезпечення позову.
Таким чином, суддя вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами та мають бути задоволені частково.
Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Керуючись ст.ст. 149,150, 153, 157, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клекотки Юрія Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задоволити частково.
Зупинити стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 737118,62 грн у межах виконавчого провадження №77926685 за виконавчим документом №570/3737/14-ц до набрання законної сили рішенням у справі №570/4791/25.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
У відповідності до ч.2 ст. 157 ЦПК України, копію цієї ухвали направити учасникам справи та Рівненському відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд.22б) для вжиття відповідних заходів.
Про результати виконання даної ухвали повідомити Рівненський районний суд Рівненської області.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35007151, місце знаходження: 33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд.22б).
Суддя Гладишева Х.В.