єдиний унікальний номер справи 546/442/25
номер провадження 2/546/361/25
іменем УКРАЇНИ
16 вересня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лещенко В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів. Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 по справі № 546/579/23 з відповідача - ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі частки всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.05.2023 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років. На підставі зазначеного рішення суду видано виконавчий лист №546/579/23, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 73590899 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у вказаному вище розмірі. Проте вказане рішення суду відповідачем не виконується, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 68302,73 грн. за період з 19.05.2023 по грудень 2024 (включно), що підтверджується розрахунком зі сплати аліментів по ВП №73590899, виданим старшим державним виконавцем Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса). Позивачка на даний час продовжує навчання та потребує коштів, але її батько - відповідач відмовляється сплачувати визначений рішенням суду розмір аліментів, що призводить до порушення її прав на навчання та відповідне матеріальне забезпечення, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позивачка просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 380917,11 грн.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.05.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.07.2025 підготовче провадження в даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи, 13.06.2025 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимог підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.
Повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи та відзив на позов до суду не надходили.
Суд вживав заходів щодо повідомлення відповідача шляхом направлення судових повісток, на адресу реєстрації відповідача, які повернулись до суду з відміткою «відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд доходить до наступного.
Згідно заочного рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 по справі № 546/579/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.05.2023 та до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
Згідно постанови державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдученко В.О відкрито виконавче провадження №73590899 з виконання виконавчого листа № 546/579/23 від 11.09.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі частки всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.05.2023.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №73590899, виданим державним виконавцем Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Гайдученко В.О., заборгованість ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 546/579/23 від 11.09.2023 станом на 01.08.2024 складає 50716,48 грн. за період з травня 2023 по липень 2024.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 28.05.2019, відповідач - ОСОБА_2 є батьком позивачки - ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
За правилами частин 1, 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Так, у постанові у справі №333/6020/16-ц від 03.04.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Крім цього, у постанові у справі №362/4462/16-ц від 20.07.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19 зазначив: ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Отже, тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно з статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2016 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №359/240/21 (провадження №61-16327св23), зазначив: апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону взагалі не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини ОСОБА_3, оскільки судом апеляційної інстанції не зазначено жодного доказу, на підставі якого він дійшов вказаного висновку, також не зазначено, чим доведено відповідачем вжиття усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів. Крім того, ОСОБА_3 не заперечував існування у нього заборгованості зі сплати аліментів та її погашення частинами на протязі певного часу. Отже, апеляційний суд помилково зазначив про відсутність вини відповідача у наявності заборгованості зі сплати аліментів, оскільки ним не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП №73590899, виданого державним виконавцем Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Гайдученко В.О., судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 546/579/23 від 11.09.2023 станом на 01.08.2024 складає 50716,48 грн. за період з травня 2023 по липень 2024.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, а також вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів.
А отже, у позивачки ОСОБА_1 наявне передбачене частиною 1 статті 196 СК України право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позивачка в позові здійснила розрахунок неустойки (пені) на заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період із 19.05.2023 по грудень 2024 (включно), загальний розмір пені за яким складає 380 917,11 грн., тобто і за той період, за який заборгованість згідно розрахунку державного виконавця була не нарахована (з 01.08.2024 по 31.12.2024).
З врахуванням того, що розмір заборгованості зі сплати аліментів підтверджено вказаним вище розрахунком державного виконавцю, за яким заборгованість розрахована за період з травня 2023 по липень 2024, то зазначена позивачкою в розрахунку пені заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 є такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому вимога про стягнення пені, нарахованої за вказаний період, не підлягає до задоволення.
Разом з тим, враховуючи обмеження щодо розміру пені, які визначені частиною 1 статті 196 СК України, вимога позивачки про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає до часткового задоволення в розмірі 100 відсотків заборгованості, вказаній в розрахунку державного виконавця, а саме в сумі 50 716,48 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору щодо вимог про стягнення аліментів
Зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, позивачку звільнено від сплати судового збору щодо вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за ставкою станом на день пред'явлення позову 09.05.2025, що становить 1211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України в сумі 161,26 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 4, 7, 12, 89, 141, 247, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 716 (п'ятдесят тисяч сімсот шістнадцять) гривень 48 копійок.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 161 (сто шістдесят одна) гривня 26 копійок у дохід держави.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 24.09.2025.
Суддя І.В. Лівер