Дата документу 18.09.2025Справа № 554/11492/23
Провадження № 2/554/1521/2025
18 вересня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участі секретаря судового засідання - Кашуби В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29256-09/2022. Який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
26.06.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29062023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29062023 від 29.06.2023 року, TОB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 51800,00 грн., з яких:
- 13300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 38570 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0,0 грн сума заборгованості за пенею.
Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором № 29256-09/2022 в розмірі 51800,00 грн., з яких: 13300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38570 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.
24.02.2025 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальність «ФК «ІНВЕСТРУМ» було надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом укладення кредитного договору № 29256- 09/2022 від 30.09.2022 року.Відповідно до умов Договору, невід' ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ».Згідно до Договору, датою укладення договору між Товариством та клієнтом є дата його підписання, а Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів.Прошу врахувати той факт, що надана копія Договору не містить підпису ОСОБА_1 . Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача (рахунок, виписка). Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Відповідно можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування.Позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами наданого кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти. Також зазначав, що позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами відповідач ознайомлювалася при укладенні договорів. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Договору № 29256-09/2022 від 30.09.2022 року, ні графік платежів не містить підпису ОСОБА_1 , а лише зазначені паспортні дані позичальника. 30 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ШВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 29256-09/2022 про надання грошових коштів (далі Договір). Відповідно до умов кредитного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 13 300 грн. 00 коп. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 51870 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 копійок), а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 13 300 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 38 570 грн. 00 коп. Проте, позивачем не було надано пояснення щодо суми заборгованості за Договором № 29256-09/2022 у сумі 38 570 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят грн. 00 копійок), а саме: не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками. Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не повинні були підлягати задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 38 570 гривень 00 копійок, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 13 300 грн. 00 коп. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, не повинні підлягати задоволенню, адже сума, яку Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 за кредитну заборгованість значно перевищує суму кредиту. Враховуючи наведене, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 38570 грн. 00 коп. не є співрозмірною сумі кредиту у 13 300 грн. 00 коп.У позовній заяві позивач зазначає, що 29.06.2023 між ТОВ «ФК «ІНСВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29062023. ОСОБА_1 не була повідомлена про зміну кредиторів за даним кредитним договором. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором. Таким чином, вимоги пред'явленого позову недоведені. Важливим для суду є зазначити, що ОСОБА_1 являється дружиною ОСОБА_2 який наразі є військовослужбовцем, що призваний на військову службу під час мобілізації (дане підтверджується довідкою № 791/0 від 24.02.2023 року, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 25 від 18.01.2023 року). ОСОБА_2 на даний час має статус Учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 та довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України № 4784/Д6/2400 від 22.08.2024 р.А отже, пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення та їх дружин (чоловіків), в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду. Таким чином, оскільки чоловік ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, то відповідно на ОСОБА_1 поширюються вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від сплати відсотків, штрафних санкцій та пені.
На підставі викладеного просив відмовити у позовних вимогах позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
05.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» та у письмовому виді на поштову адресу суду 12.03.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що відзив на позовну заяву вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Підписання Договору здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договорів. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа….» Сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зауважую, що для укладення вищевказаних договорів в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариств ПОЗИЧАЛЬНИКОМ ВЛАСНОРУЧ! Отже у відповідності до умов кожного з договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер.
Отже, Позивачем доведено факт укладання вищевказаних договорів Відповідачем в електронній формі, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Інформація надана Первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитору. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже, укладений Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено Закон України «Про захист прав споживачів». Таким чином, твердження Відповідача щодо недотримання Первісним кредитором вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», є нічим іншим, як намаганням Відповідача уникнути належного виконання взятих на себе зобов'язань. Доводи відзиву на позовну заяву про те, що умови договору щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язання за договором є несправедливими, не повинно братися до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.
Щодо первинних документів бухгалтерського обліку за вищевказаним договором та підтвердження перерахування кредитних коштів, слід зазначити наступне, інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця (Позикодавця), тому, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеним Кредитними договорами щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. З метою надання, вичерпної інформації по справі, Позивач, звернувся до первісного кредитора з відповідним електронним запитом, про надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме детальний розрахунок заборгованості та підтвердження перерахування коштів відповідачу за укладеним кредитним договором. Зауважую, що Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких Враховуючи вищевикладене та з метою повного та всебічного розгляду справи та враховуючи той факт що відповідач як власник карткового рахунку на який було здійснено переказ кредитних коштів маючи безперешкодний доступ до банківських виписок не надав до суду документи на спростування факту отримання кредитних коштів просимо поновити строк, прийняти до розгляду та задовольнити клопотання позивача про витребування доказів з банківських установ яке буде подано до суду окремим документом з метою підтвердження або спростування факту отримання відповідачем кредитних коштів. Разом з тим слід зазначити, що договорами факторингу передача повідомлення боржнику про відступлення права вимоги,ТОВ «ФК «ЄАПБ» не передбачено. На підтвердження відступлення права вимоги надаємо до суду та просимо долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію про оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу. Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом Відповідач зобов'язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування Відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що Відповідач не повідомив Первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Крім того повідомляємо, що, положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю в нього статусу учасника бойових дій. А для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. На це вказав у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі 426/4264/19.
Просить прийняти відповідь на відзив до розгляду та долучити до матеріалів справи. Поновити строк, прийняти до розгляду та задовольнити клопотання позивача про витребування доказів з банківських установ. Судові засідання проводити без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ». Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.06.2025 ухвалено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 29.07.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
На виконання ухвали суду від 29.07.2025, АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на 30.09.2022 року на ім'я ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок, на картковий рахунок, що належить ОСОБА_1 у період з 30.09.2022 по 05.10.2022 були зараховані кошти у сумі 13300 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справу повідомлений завчасно та належним чином. У позовній заяві та відповіді на відзив просив справу розглядати без участі представника.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, просили судове засідання провести без участі відповідача та представника.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір №29256-09/2022 про надання фінансового кредиту, який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України Про електронну комерцію.
За умовами договору товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 13300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит. Мета отримання кредиту на власні потреби. Кредит надається строком - 25 днів, тобто до 24.10.2022 року. Дата надання кредиту 30.09.2022 (п.п.1.1., 1.2. договору).
Як слідує з п.п. 1.3.-1.7. договору, за користування кредитом Клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
Згідно з п.п. 2.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 2.3. У разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно пункту 3.3.3. клієнт може Відстрочити виконання зобов'язання на строк 10/20 днів, сплативши для цього проценти відповідно до наведеного нижче розрахунку:10 днів3% на добу від тіла кредиту; 20 днів1,9% на добу від тіла кредиту.
Відповідно до пункту 4.3. у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 29256-09/2022 дата видачі кредиту/дата платежів 30.09.2022/24.10.2022, кількість днів у розрахунковому періоді 25, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 13300,00 грн / 21612,50 грн, види платежів за кредитом: сума кредиту за договором 13300,00 грн, проценти за користування кредитом 8312,50 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що тіло кредиту становить 13300 грн., відсотки за період з 30.09.2022 по 24.10.2022 - 8312,50 грн, прострочені відсотки з 25.10.2022 по 29.06.2023 38570,00 грн.
29 червня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29.06.2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу 29062023 від 29.06.2023 року, TОB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 51870,00 грн., з яких: - 13300,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 38570,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження факту отримання коштів позичальником позивачем надано інформаційна довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» - відповідно до якої 30 вересня 2022 року на маску картку НОМЕР_3 перераховано кошти в сумі 13300 грн номер транзакції в системі iPay.ua -170047236, призначення платежу: зарахування на карту НОМЕР_4 грн на карту НОМЕР_3 .
На підставі ухвали суду від 29.07.2024, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» суду надана інформація про те, що на ім'я ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_5 ) станом на 30.09.2022 були відкритий картковий рахунок.
У банку на ім'я ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_5 ) була випущена банківська платіжна карта № НОМЕР_6 та відкритий під неї відповідний банківський рахунок. На картковий рахунок № НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 у період з 30.09.2022 по 05.10.2022 були зараховані кошти у сумі 13300, 00 грн.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 29256-09/2022 від 30 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 останньою підписано одноразовим ідентифікатором у виді коду W979, який було надіслано на номер відповідача +380663789814.
Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вонан ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ». Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Так, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 договір містить усю необхідну для ідентифікації позичальника інформацію (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер телефону, адресу проживання) та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W9796», відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Отже, відповідний договір між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 є укладеним.
Відповідно до Закону кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає докази сторони позивача більш переконливим, у свою чергу на спростування доводів позивача стороною відповідача докази не подавались. Тобто, стороною позивача було доведено наявність між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі договору 29256-09/2022 від 30 вересня 2022 року.
З огляду на зазначене, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано докази укладання кредитного договору, підписання його відповідачем.
З приводу виконання кредитором обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов'язку щодо погашення заборгованості з боку позичальника, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18.
Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «nonconceditvenirecontrafactumproprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою, про що мається висновок у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21, провадження № 61-11609сво23, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23.
Як убачається з умов договору про надання фінансового кредиту № 29256-09/2022 від 30 вересня 2022 року, зокрема пункту 1.7., кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
Факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 26.02.2025 року про переказ на картку № НОМЕР_3 30.09.2022 о 23:05:17 годин грошових коштів в розмірі 13300,00 грн, транзакція № 170047236 та зарахування по картці № НОМЕР_3 відкритої на ім'я ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_5 )у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» о 23:05:19 год 30 вересня 2022 грошових коштів у розмірі 13300,00 грн, що підтверджено інформацією по рух коштів за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_6 ОСОБА_1 .
Вказані докази є належними та такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на вказаний ним рахунок кредитних коштів.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаною про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняла дії щодо захисту, на її думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц, провадження № 61-6952св24.
Відповідачем не спростовано, що банківська картка № НОМЕР_3 , на яку переказано грошові кошти в розмірі 13300 грн, їй не належить.
Разом з тим, відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, тому мала можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність їй зазначеної картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 29256-9/2022 від 30 вересня 2022 року у сумі 13300 грн, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Позивачем надано розрахунок за кредитним договором № 29256-9/2022 від 30 вересня 2022 року, у якому зазначено, що загальна заборгованості становить 51870,00 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту - 13300 грн, прострочені відсотки - 38570 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів та відсотків за користування кредитом.
Разом з тим,як встановлено з умов кредитного договору № 29256-9/2022 від 30 вересня 2022 року, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту був погоджений сторонами та становив 25 днів, тобто 24 жовтня 2022 року.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 8312,50 грн за період з 30 вересня 2022 року по 24 жовтня 2022 року, виходячи з розрахунку: 13300 грн (тіло кредиту) х 2,5% (відсоткова ставка) х 25 днів (строк кредиту).
Тому зазначена позивачем сума заборгованості за відсотками нарахована за межами визначеного договором строку, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 25 днів з 30 вересня 2022 року - строк кредитування.
Отже, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13300,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 8312,50 грн. Вимоги стягнення розміру заборгованості за відсотками в частині суми 30257,50 грн, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах та не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ'сплатило судовий збір у розмірі 2684,00 грн за платіжною інструкцією № 50120 від 14.11.2023.
Позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню кошти сплаченого судового збору у розмірі 1127,28 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 19, 141, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 30.09.2022 № 29256-09/2022 у розмірі 21612,50 гривень, з яких 13300 грн. - заборговані за тілом кредиту, 8312,50 грн. заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір в розмірі 1140,68грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,місцезнаходження:01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 23.09.2025.
Суддя М.О.Материнко