532/1781/25
2-а/532/9/2025
18 вересня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Омельченко І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Департамент патрульної поліції, представник Дужик В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
Встановив:
28 липня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовна заява обґрунтована тим, що 21.07.2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його батьку, та раптово був зупинений екіпажем патрульної поліції. Причиною зупинки була нібито відсутність діючого страхового полісу на вказаний автомобіль. Не розібравшись до кінця чи є в Тернового І.І. на руках діючий поліс чи ні, поліцейський у прискореному темпі провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, а коли Терновий І.І. демонстрував йому діючий поліс в електронному вигляді, поліцейський стояв з надрукованою постановою серії ЕНА № 5281125 і стверджував, що вже пізно. Терновий І.І. вважає, що інспектор виніс дану постанову без будь-якої належної підготовки до розгляду справи, не вжив усіх дій, щоб переконатись у наявності чинного страхового полісу, не були досліджені докази. В постанові вказано, що ОСОБА_1 нібито порушив пункт 2.1ґ ПДР України, однак він не порушував вимоги цього пункту, доказів зворотнього не було надано. На момент зупинки 21.07.2025 року автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , мав чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.227049944, укладений зі страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 10.02.2025 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 прохав суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5281125 від 21.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 425,00 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП; провадження закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21-23).
08 серпня 2025 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції Дужик В.О. подала відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач мав можливість на місці ознайомитися з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень у користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації та особистим підписом позивача в копії постанови. Постанову винесено згідно статей 258, 278, 279, 280 КУпАП. На місці позивачу було роз'яснено в чому саме полягає порушення ним ПДР. Під час розгляду справи позивача ознайомлено зі змістом постанови. До постанови додається відео з бодікамери № 767904 по факту розгляду справи, а саме: позивач не надав чинний страховий поліс на транспортний засіб для перевірки на вимогу поліцейського. Відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення) та був покладений в основу прийняття рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Дужик В.О. прохала проводити розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5281125 зазначено, що ОСОБА_1 21 липня 2025 року о 21:30:11 на автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський 208 км керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив пункт 2.1ґ ПДР України.
Інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Сушко Є.О. було винесено постанову серії ЕНА № 5281125 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 425,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Обов'язок водія механічного транспортного засобу мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначний також пунктом 2.1ґ Правил дорожнього руху України та статтею 16 Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 2.1ґ Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом частин 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У ч. 2 ст. 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача стверджувала, що факт порушення 21.07.2025 року позивачем пункту 2.1ґ Правил дорожнього руху України підтверджується наданим суду відео з нагрудної камери № 767904, який вказаний в пункті 7 спірної постанови.
Однак на даному відео відображено лише момент повідомлення працівника поліції про відсутність страхового полісу, а також повідомлено про складання постанови та роз'яснено права особи. На відео не зафіксовано зупинку автомобіля та повідомлення працівника поліції про її причину.
Судом установлено, що станом на 21.07.2025 року автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , мав чинний поліс № ЕР.227049944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного зі страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 10.02.2025 року, який дійсний до 09.02.2026 року включно.
Крім того, на відеозаписі не зафіксовано факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
У п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України, зокрема, під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Також суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин постанову Верховного суду по справі № 686/11314/17 від 15 березня 2019 року, в якій суд дійшов висновку про те, що вимоги посадової особи - відповідача до позивача про пред'явлення документів є неправомірними у випадку відсутності належних та допустимих доказів порушення водієм інших (крім п. 2.1) Правил дорожнього руху України. Таким чином, вимозі поліцейського щодо пред'явлення водієм страхового полісу має передувати документування правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності, а у випадку, коли право на притягнення до адміністративної відповідальності належить суду - має бути складений протокол про адміністративне правопорушення.
Так, порушення вимог правил дорожнього руху є адміністративним правопорушенням, однак доказів про притягнення позивача за вчинення такого правопорушення до адміністративної відповідальності відповідачем не надано. Отже, вимога поліцейського про пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбаченого п. 2.1 ПДР України, є незаконною, як і подальші дії, що виявились у складенні ним та винесенні оскаржуваної постанови.
У даному випадку судом не встановлено обставин, за яких працівник поліції повинен був здійснити контроль за наявністю чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому вимога поліцейського про пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбаченого п. 2.1 ПДР України, є незаконною, що тягне за собою скасування постанови серії ЕНА № 5281125 від 21.07.2025 року.
Сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню в справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а).
За ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, суд не вбачає законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною постанови відповідача в справі про адміністративне правопорушення, суд звертає увагу на наступне.
У разі прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому, в силу приписів ст. 286 КАС України, додаткове визнання протиправною постанови інспектора поліції в справі про адміністративне правопорушення не вимагається, оскільки це автоматично випливає з висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення та охоплюється задоволенням вимоги про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення із закриттям справи.
Отже, відсутні підстави для визнання протиправною постанови інспектора патрульної поліції в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 гривень та позов підлягає задоволено повністю, понесені ним судові витрати необхідно компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,-
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 5281125 від 21.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3.
Суддя