КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/8032/25
Провадження № 1-кс/552/1947/25
24.09.2025 м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту майна,
встановив:
До слідчого судді Київського районного суду м. Полтави 23.09.2025 звернулася слідчий СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170430000907 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в якому просить накласти арешт на вилучені речі, в ході проведення огляду 22.09.2025 в період часу з 16 год 45 хв по 17 год 05 хв у приміщені службового кабінету ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Решетилівська, буд. 30, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 13» у корпусі білого кольору у прозорому чохлі та бездротові навушники білого кольору у кейсі білого кольору та після проведення слідчих дій передати на відповідальне зберігання законному володільцю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що СВ відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170430000907 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Із матеріалів поданого клопотання встановлено, що відомості до ЄРДР унесено на підставі заяви ОСОБА_5 про те, що 03.09.2025 до чергової частини відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , про те, що 03.09.2025 о 20 год 20 хв за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, буд. 35/1, невстановлена особа, діючи в умовах воєнного стану таємно викрала належний їй мобільний телефон марки «iPhone 13», з сім картою НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 спричинивши матеріального збитку останній на суму близько 23000 грн (ЖЄО № 19577 від 03.09.2025) (а.с. 4).
22.09.2025 в період часу з 16 год 45 хв по 17 год 05 хв у приміщені службового кабінету ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Решетилівська, буд. 30, ОСОБА_6 , добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Iphone 13» у корпусі білого кольору у прозорому чохлі та бездротові навушники білого кольору у кейсі білого кольору.
23.09.2025 постановою слідчого вилучені об'єкти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025170430000907 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Оскільки вищезазначені речі мають значення речового доказу по кримінальному провадженню, з метою збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.
Слідчий подав до суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій зазначила, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
ОСОБА_5 попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій зазначила, що не заперечує щодо задоволення клопотання.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 5 статті 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
У поданому до суду слідчим клопотанні доведено наявність достатніх підстав вважати, що дійсно було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025170430000907 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
З матеріалів клопотання, а саме: з витягу ЄРДР від 04.09.2025 (а.с. 4), рапорту (а.с. 5), протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.09.2025 (а.с. 6), протоколу допиту потерпілого (а.с. 7), протоколу допиту свідка (а.с. 8), заяви (а.с. 9), протоколу огляду від 22.09.2025 (а.с. 10), постанови про визнання речових доказів від 23.09.2025 (а.с. 11) вбачається, що 22.09.2025 ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Iphone 13» у корпусі білого кольору у прозорому чохлі та бездротові навушники білого кольору у кейсі білого кольору, які в подальшому постановою слідчого СВ ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 23.09.2025 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025170430000907 від 04.09.2025 (а.с. 11).
Отже, вказані речі мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог частини 1 статті 173 КПК України слідча в своєму клопотанні довела необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України.
Як вбачається з клопотання слідчого, накладення арешту на вилучені речі він вважає необхідною мірою для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вказаного кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів, з необхідністю проведення слідчих дій.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до статті 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 98, 131, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України,
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту майна, задовольнити.
Накласти арешт на вилучені 22.09.2025 предмети, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 13» у корпусі білого кольору у прозорому чохлі та бездротові навушники білого кольору у кейсі білого кольору.
Після проведення всіх необхідних слідчих дій, мобільний телефон марки «Iphone 13» у корпусі білого кольору у прозорому чохлі та бездротові навушники білого кольору у кейсі білого кольору, передати власнику на відповідальне зберігання із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або видозмінення вказаного майна.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Полтавського апеляційного суду з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1