Справа № 350/1133/23
Номер провадження 2/350/16/2025
15 вересня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рожнятівської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, суд-
установив:
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить визнати недійсним рішення Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність», яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19.05.2005. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005, яка розташована в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район. Івано-Франківська область. Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005, яка розташована в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область. Судові витрати стягнути з відповідачів.
Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2000 та для будівництва і обслуговування житлового будинку в урочищі «Мочар», с. Сваричів Калуського району, яка надана рішенням від 11.01.2002 Сваричівської сільської ради. На підставі цього рішення, 10 вересня 2002 року Сваричівською сільською радою йому видано державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІ-ІФ № 018073. Маючи намір зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, він уклав з ФОП ОСОБА_3 договір від 30.03.2023 № 02-23 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Цей підприємець на виконання договору склав план меж земельної ділянки. З цього плану меж земельної ділянки він дізнався, що на його земельну ділянку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2624885101:01:006:0005, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Рішенням Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область. На підставі цього рішення їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19.05.2005, яким підтверджується право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га в с. Сваричів, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005. Як видно з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2600304292023 від 16.05.2023 щодо земельної ділянки ОСОБА_4 , в описі меж зазначено: від А до Б ОСОБА_2 ; від В до ОСОБА_5 . З витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2600304272023 від 16.05.2023 щодо земельної ділянки ОСОБА_6 , в описі меж зазначено: від А до Б ОСОБА_7 ; від В до ОСОБА_5 .
Отже, належна йому земельна ділянка розташована поміж земельними ділянками ОСОБА_6 і ОСОБА_4 . У схемі розміщення ділянки в плані населеного пункту, яка міститься в будівельному паспорта ОСОБА_4 , таке саме розміщення його земельної ділянки. Будівельним паспортом ОСОБА_2 також підтверджується, що її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 , як і те, що його земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 . Тобто, земельна ділянка ОСОБА_4 розташована поміж його земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_2 . Відтак фактичне землекористування ОСОБА_2 не відповідає правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на її земельну ділянку, у зв'язку з чим вищевказане рішення органу місцевого самоврядування про надання їй земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку, є незаконними.
Оскільки державна реєстрація спірної земельної ділянки є незаконною, нею порушується його право власності, а також унеможливлюється присвоєння його земельній ділянці кадастрового номера, то державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2624885101:01:006:0005, слід скасувати. Також необхідно припинити право власності на земельну ділянку.
08.08.2023 представник третьої особи: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надав письмові пояснення. Представник зазначив, що чинне законодавство містить вичерпний перелік підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки. Так, частиною 10 статті 24 Закону встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює реєстрацію земельної ділянки у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав).
Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
10.08.2023 представник відповідача Рожнятівської селищної ради подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області в частині визнання недійсним рішення Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність» яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області та визнання недійсним Державного акту направо власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052971 від 19.05.2005. Представник відповідача у відзиві зазначив, що рішенням Сваричівської сільської ради від 07.04.2000 року «Про надання земельних ділянок Про індивідуальне житлове будівництво» було виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельні ділянку в розмірі по 0.20 та в урочищі «Мочар» для будівництва та обслуговування житлового будинку. При цьому земельна ділянка ОСОБА_4 знаходилась між сусідом ОСОБА_1 , з однієї сторони, та вільною земельною ділянкою. А земельна ділянка Відповідачки 1 - між сусідом ОСОБА_4 з однієї сторони, та вільною земельною ділянкою, з іншої.
Як зазначає Позивач, рішенням Сваричівської сільської ради від 11.01.2002 року ОСОБА_1 було надано земельну ділянку в урочищі «Мочар» для будівництва житлового будинку /біля ОСОБА_8 . А оскаржуваним рішенням Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 року ОСОБА_2 було надано земельну ділянку в урочищі «Мочар» для будівництва житлового будинку. При цьому варто відзначити, що даним рішенням передано у власність Відповідачки 1 земельну ділянки без встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. На підставі цих рішень на ім'я Сторін було видано Державні акти про право приватної власності на землю.
Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту серії ІІ-ІФ № 018073 від 10 вересня 2002 року, що виданий на ім'я Позивача, межі від А до Б та від В до А є землями комунальної власності (дорога, землі запасу сільської ради), а межа від Б до В є суміжною межею з сусідом - громадянином ОСОБА_9 (зараз земельна ділянка ОСОБА_6 ) Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту серії ІФ № 052871 від 19 травня 2005 року, що виданий на ім'я Відповідачки 1 межі від А до Б - проектна дорога, від В до А - землі запасу сільської ради, а межа від Б до В є суміжною межею з сусідкою - ОСОБА_4 .
На виконання рішення Сваричівської сільської ради від 07.04.2000 року «Про надання земельних ділянок Про індивідуальне житлове будівництво», 15 липня 2005 року сусідкою сторін - ОСОБА_4 було розроблено та отримано ОСОБА_10 паспорт на забудову земельної ділянки (реєстраційний номер 5/39). Згідно з схемою виносу в натуру осей будівель цього Будівельного паспорту земельна ділянка ОСОБА_4 межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 з північної сторони (ліворуч, згідно схеми), як і було передбачено у рішенні Сваричівської сільської ради від 07.04.2000. Схемою розміщення ділянки на плані населеного пункту М 1:2000 Будівельного паспорту (реєстраційний номер 5/39) також передбачено, що земельна ділянка ОСОБА_4 межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 з північної сторони (ліворуч) та земельною ділянкою ОСОБА_2 з південної сторони (праворуч). Таке розташування земельних ділянок також підтверджується даними Будівельного паспорту земельної ділянки ОСОБА_2 (реєстраційний номер 6/40) від 15 липня 2005 року. Так, згідно з схемою виносу в натуру осей будівель земельна ділянка Відповідачки 1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 з північної сторони (ліворуч, згідно схеми).
Аналогічна інформація міститься у Технічному звіті по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 від 2005 року. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Технічного звіту земельна ділянка Відповідачки 1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 з північної сторони (ліворуч, згідно схеми). Відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, які передаються у приватну власність, 14.01.2005 року було проведено узгодження та встановлення меж в натурі, а також опис положення ділянки на місцевості за участі суміжного землекористувача - ОСОБА_4 .
Таким чином, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №052871 від 19.05.2005 року, що виданий на ім'я ОСОБА_2 , схемами розміщення ділянки на плані населеного пункту М 1:2000 Будівельного паспорту (реєстраційний номер 6/40) Будівельного паспорту (реєстраційний номер 5/39), а також Технічним звітом по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки від 2005 року передбачено однакове розміщення сусідніх земельних ділянок: (з півночі на південь; зліва направо згідно схем) ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
З викладено випливає, що вся технічна документація, розроблена на основі рішень Сваричівської сільської ради, в тому числі на основі рішення від 25.03.2004 року «Про передачу земель у власність» яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області узгоджується між собою та передбачає однакове розміщення земельних ділянок на нланах/схемах, згідно з яким земельна ділянка ОСОБА_4 розміщена між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Однак, рішення Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 року «Про передачу земель у власність» винесено в порядку та у відповідності до норм чинного законодавства України та жодним чином не порушує права ОСОБА_1 . Оскільки, як зазначалось вище, даним рішенням передано у власність Відповідачки 1 земельну ділянки без встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, а інші документи, що видані на підстав цього рішення узгоджуються між собою.
Крім того, фактично прийняття на сесії Сваричівської сільської ради оскаржуваного рішення є забезпеченням реалізації громадянки України ОСОБА_2 права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки із земель комунальної власності згідно п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України. А отже, вимога Позивача про визнання недійним рішення Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 року «Про передачу земель у власність» є необгрунтовано, незаконною та порушує права ОСОБА_2 .
Стосовно вимоги Позивача - визнати недійним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19 травня 2005 року, що виданий на ім'я ОСОБА_2 , то як зазначалось вище дані та інформація передбачені у цьому акті а також План меж земельної ділянки відповідає рішенням Сваричівської сільської ради від 07.04.2000 року «Про надання земельних ділянок Про індивідуальне житлове будівництво», від 25.03.2004 року «Про передачу земель у власність», а також Будівельному паспорту самої ОСОБА_2 (реєстраційний номер 6/40 від 15 липня 2005 року) та Будівельному паспорту (реєстраційний номер 5/39 від 15 липня 2005 року) суміжного землекористувача ОСОБА_4 . Відповідно, дану вимогу також вважаємо такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наданих Позивачем документів можна прийти до висновку, що якщо і має місце помилка при реєстрації ОСОБА_2 права владності на земельну ділянку, то вона виникла на етапі внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Оскільки, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. З Державного акту серії ІІ-ІФ № 018073 від 10 вересня 2002 року, що виданий на ім'я Позивача вбачається відсутність інформації про присвоєння кадастрового номера.
Таким чином, давно оформлені земельні ділянки можуть бути сформованими, документація зберігається в оригіналі в архіві, але через запровадження оновленої системи координат, цифрування та постійного вдосконалення системи інформація про них може бути відсутня у Державному земельному кадастрі, у зв'язку з чим можуть виникати помилки: неправильна конфігурація земельних ділянок, накладення однієї ділянки на іншу тощо.
29.08.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що належна йому земельна ділянка розташована поміж земельними ділянками ОСОБА_6 і ОСОБА_4 . У схемі розміщення ділянки в плані населеного пункту, яка міститься в будівельному паспорта ОСОБА_4 , таке саме розміщення моєї земельної ділянки. Будівельним паспортом ОСОБА_2 також підтверджується, що її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 , як і те, що моя земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 . Тобто, земельна ділянка ОСОБА_4 розташована поміж його земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Відтак фактичне землекористування ОСОБА_2 не відповідає правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на її земельну ділянку, у зв'яжу з чим вищевказане рішення органу місцевого самоврядування про надання їй земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку, є незаконними. Жодних доказів на спростування цих обставин відповідач з відзивом не надав.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що під час проведення експертизи однозначно встановлено, що є накладання земельної ділянки, тому його вимоги є підставними. Просив стягнути з селищної ради витрати понесені на експертизу.
Представник позивача, адвокат Бойко Р.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, додатково пояснив, що у зв'язку з накладками, земельна ділянка позивача знаходиться на сформованій відповідачці земельній ділянці, тому перший позбавлений можливості користуватися своєю власністю. Відновити його право можна шляхом скасування оскаржуваного рішення, державного акту та державної реєстрації земельної ділянки.
Представник відповідача Рожнятівскьої селищної Рибчак М.Й. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Вважає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. Він оскаржує питання щодо земельної ділянки, яка є у власності відповідачки, яка на даний час перебуває за кордоном в Іспанії. Рішення щодо надання у власність земельних ділянок, як позивачу так і відповідачці були прийняті ще в 2000 роках, тоді визначити координати та конфігурацію земельної ділянки було неможливо. Тепер до такої роботи залучаються відповідні спеціалізовані підприємства, на його думку даний спір можна вирішити в добровільному порядку, і селищна рада може надати позивачу земельну ділянку в іншому місці.
Тредставник третьої особи в судове засідання не прибув.
Спір між сторонами не вирішено.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2023, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.
08.08.2023 представник третьої особи: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надав письмові пояснення.
10.08.2023 представник відповідача Рожнятівської селищної ради подав відзив на позовну заяву.
29.08.2023 позивач подав відповідь на відзив.
Згідно з ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2023 суд призначив судову комплексну земельно-технічну експертизу і експертизу з питань землеустрою, провадження у справі зупинив.
21.03.2024 провадження в справі відновлено.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.04.2024 витребувано докази.
Згідно з ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.06.2024 суд провадження у справі зупинив на період проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи і експертиза з питань землеустрою призначеної ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2023 року.
11.02.2025 провадження в справі відновлено.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
03.09.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено, що рішенням Сваричівської сільської ради від 11.01.2002 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянка площею 0,2000 та для будівництва і обслуговування житлового будинку в урочищі «Мочар», с. Сваричів Калуського району. 10 вересня 2002 року Сваричівською сільською радою на підставі даного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІ-ІФ № 018073 (а.с.5, 6).
Згідно плану меж земельної ділянки (а.с.10) вбачається, що на земельну ділянку ОСОБА_1 накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2624885101:01:006:0005, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Рішенням Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область. На підставі цього рішення їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19.05.2005, яким підтверджується право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га в с. Сваричів, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005. Як видно з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2600304292023 від 16.05.2023 щодо земельної ділянки ОСОБА_4 , в описі меж зазначено: від А до Б Романів І.А.; від В до ОСОБА_5 . З витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2600304272023 від 16.05.2023 щодо земельної ділянки ОСОБА_6 , в описі меж зазначено: від А до Б ОСОБА_7 ; від В до ОСОБА_5 (а.с.23, 38-75).
Відповідно до висновку експертів від 27.01.2025 №123/24-28 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи і експертизи з питань землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 2624885101:01:006:0005, яка належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,2000 га, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ІФ №018073.
Між сторонами виник спір з приводу формування та реєстрації земельної ділянки, переданою у власність позивачу, а пізніше відповідачці.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
вислухавши сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та на їх заперечення, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням указаного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Завданням ж цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналізуючи законність передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність та прийняття оскаржуваного рішення від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність», яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 1 і 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частинами 6, 7, 9, 10 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству також висновки конкурсної комісії, і вразі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином до повноважень органів місцевого самоврядування входить передача у приватну власність земельних ділянок комунальної власності.
Відповідно до п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету україни по земельним ресурсам № 43 від 04.05.1999 року (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі або наданні земельних ділянок громадянам проводиться після перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленному порядку проектом відведення.При цьому відповідно до п. 1.13 Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку, що булла раніше надана громадянам у постійне користування, проводиться після відновлення меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що земельна ділянка ОСОБА_2 була надана з земель запасу сільської ради. При цьому, рішення про передачу у власність даної земельної ділянки позивачу було прийняте 11.01.2002.
З огляду на надані сторонами письмові докази та усні пояснення під час судового розгляду, враховуючи ту обставину, що позивач швидше оформив право власності на спірну ділянку, тому прийняття Сваричівською сільською радою рішення від 25.03.2004 та оформлення на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19.05.2005 ОСОБА_2 відбулось з порушенням порядку формування земельної ділянки та порушенням процедури її передачі у власність.
У постанові від 16.06.2021 у справі № 372/6016/13-ц Верховний Суд вказав, що належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
Згідно висновку від 27.01.2025 №123/24-28 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи і експертизи з питань землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 2624885101:01:006:0005, яка належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,2000 га, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ІФ №018073.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами «г» і «д» частини 3статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками..
Так, статтю 79-1 Земельного кодексу України доповнено частиною тринадцятою такого змісту: «Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 158 ЗКУукраїни земельні спори можуть вирішуватися в тому числі органами місцевого самоврядування. При цьому органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Таке повноваження органу місцевого самоврядування передбачене також підпунктом 5 пункту б частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Таким чином зібраними у справі доказами в ході розгляду справи знайшло підтвердження накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2624885101:01:006:0005, яка належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,2000 га, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ІФ №018073.
Клопотання про проведення у справі додаткової чи повторної земельно-технічної експертизи сторонами не подавалось.
Ніхто не може бути незаконно позбавленим приватної власності. Рішення про вилучення у ОСОБА_1 частини земельної ділянки Сваричівською сільською радо чи Рожнятівською селищною радою не приймалось.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку виникло раніше ніж було прийнято рішення Сваричівської сільської ради 25.03.2004 «Про передачу земель у власність», яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область. У зв'язку з чим вищевказане рішення органу місцевого самоврядування про надання їй земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку, є незаконними.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Із 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Слід зазначити, що змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Суд зазначає, що заявлені позивачем в заяві вимоги в даній ситуації будуть ефективним способом захисту його порушених прав.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат:
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рожнятівської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Сваричівської сільської ради від 25.03.2004 «Про передачу земель у власність», яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,20 га в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 052871 від 19.05.2005.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005, яка розташована в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область.
Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 2624885101:01:006:0005, яка розташована в урочищі «Мочар», с. Сваричів, Калуський район, Івано-Франківська область.
В задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Рожнятівський районний суд до Апеляційного суду Івано-Франківської області.
Повний текст рішення складено 24.09.2025.
Суддя: