Справа № 276/1263/25
Провадження по справі №2/276/691/25
23 вересня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши в відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Хорошівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 у розмірі 22825 грн.; понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 05.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2658710, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п.3.2.6 Кредитного договору №2658710 від 05.01.2021- Позикодавець має право відступати. Передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Пунктом 7.1 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим станом на дату подання позову виникла заборгованість, яка становить 22825 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами - 16875 грн., заборгованість за комісією 950 грн. Позивач вказує, що 08.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №66-МЛ від 08.04.2021, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 та розрахунок заборгованості за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 було передана позивачу від первинного кредитора.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 23.07.2025 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача до суду подав відзив, зазначивши, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача коштів за кредитним договором від 05.01.2021 року в сумі 22825,00 гривень. З яких 5000.00 гривень прострочена заборгованість по тілу кредиту, 16875,00 гривень прострочена заборгованість за відсотками, 950 гривень заборгованість за комісією. Відповідно до Анкети -заяви на кредит № 2658710 - розмір кредиту складає 5000.00 гривень, комісія 950,00 гривень. Строк кредиту 15 днів. Дата повернення 20.01.2021 року. Відповідно до даної анкети проценти за користування кредитом 1875.00 гривень, за ставкою 2.5 % від фактично залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Так, як кредит був отриманий строком на 15 днів, тому розмір відсотків за користування кредитом який підлягає до задоволенню складає : 5000,00 грн. * 2.5 % = 125 гривень за 1 день. 15 днів * 125.00 гривень = 1875.00 гривень - відсотки за користування кредитом. Тому, задоволенню позовних вимог підлягає 5000,00 гривень тіло кредиту та 1875,00 гривень відсотки за користування кредитом та 950,00 гривень комісія (всього 7825,00 гривень), так як розрахунок відсотків який наданий Позивачем не відповідає умовам договору, та розрахований за більший період всупереч кредитного договору. Щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви просить стягнути в розмірі 823,48 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн, тому що позовні вимоги визнаються частково.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит №2658710 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заявки на отримання кредиту №2658710. Вказані обставини також підтверджуються копією анкети-заяви.
За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 5000,00 грн. Кредит надавався строком на 15 днів з 05.01.2021 (п.1.3.). Згідно п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.01.2021.
Згідно п.1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом : 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно п.1.6 Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 1.7. кредитного договору встановлено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1).
У відповідності до розділу 2 договору:
- кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п.2.1);
- нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору (пп.2.2.2);
- Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1).
У відповідності до п.3.2.6 вказаного договору, кредитодавець має право: відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору №2658710 від 05.01.2021 «Графік платежів» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 20.01.2021 в розмірі 7825 грн з яких: 5000 грн - кредит, 1875 грн - проценти, 950 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 10).
Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №2658710від 05.01.2021 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором). Відомості про одноразовий ідентифікатор J39885; час відправки ідентифікатора 05.01.2021 02:45. Номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор в довідці співпадає з номером телефону, вказаному в кредитному договору в реквізитах позичальника (а.с. 11 зворотня сторона).
Згідно платіжного доручення №36995400 від 05.01.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало на зазначений в кредитному договорі картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти згідно договору №2658710 в розмірі 5000,00 грн (а.с. 12).
08.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №66-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Згідно п. 6.2.3. вказаного вище договору Права Вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості ( а.сп.14-17).
Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання- передачі Реєстру Боржників відповідно до п. 8.3 Договору (а.с.18).
У відповідності до наявних в матеріалах справи Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 05.01.2021, Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 05.01.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ від 08.04.2021, Платіжного доручення №36995400 від 05.01.2021 щодо перерахування ТОВ «ВК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» плати за відступлення прав вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 на загальну суму 22825 грн (а.с.12-18).
У липні 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" направлено на адресу відповідача досудову претензію (вимогу) щодо необхідності погашення заборгованості в розмірі 22825 грн за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 (а.с. 19).
Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №2658710 від 05.01.2021 відповідачу 05.01.2021 надано кредит у розмірі 5000 грн. За період з 05.01.2021 по 21.03.2021 щоденно нараховувалися відсотки у розмірі згідно п.1.5.2 договору. (а.с.13).
Окрім того, зарахування 05.01.2021 року коштів у сумі 5000,00 грн. на платіжну картку відповідача підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду.
Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 22825 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн, заборгованість за процентами становить 16875 грн, заборгованість за комісією становить - 950 грн.
Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Згідност.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зіст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з ч.1ст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розглядом справи встановлено, що кредитний договір №2658710 від 05.01.2021 укладений в електронній формі.
З наданих представником позивача суду доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного Кредитного договору №2658710 від 05.01.2021 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 5000,00 грн. Розмір заборгованості по кредиту підтверджено позивачем копією платіжного доручення № 36995400 від 05.01.2021 про перерахування коштів, а також відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №2658710 від 05.01.2021 з яких слідує, що заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн.
Відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 5000,00 грн.
Що стосується стягнення процентів, суд зазначає наступне, що у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії, тобто до 20.01.2021.
Суд вважає, що нараховані проценти в сумі 16875 грн, не узгоджуються із умовами кредитного договору, за якими розмір процентів складає суму 1875 грн.
У позові не наведено обґрунтування щодо нарахування процентів в розмірі 16875 грн, зокрема щодо періоду нарахування, процентної ставки, та умов договору, якими передбачено нарахування процентів.
В порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.
В додатку№ 1«Графік платежів» до кредитного договору №2658710 від 05.01.2021 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.
Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 16875гривень.
Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд також враховує правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 82-87, 91, 95-97, 104-106, 109, 110, 112-115, 122, 123), який зводиться до того, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому закономабо договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, суд відзначає, що позивач не обґрунтовує нарахування процентів положеннями ст. 625 ЦК України.
Таким чином, вказаний у позові розмір процентів - 16875 грн не узгоджується із погодженими сторонами у договорі розміром процентів та у їх стягненні суд відмовляє.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача 7825 грн боргу, із якого 5000 грн борг за тілом , та 1875 грн проценти та 950 грн комісія.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 823,48 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року між позивачем та АО «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги №0107. Предметом вказаного договору є зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №1280 наданих послуг від 06.07.2025, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2027 року.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що із заявлених 22825 грн суд стягнув 7825 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 1500 грн.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2658710 від 05.01.2021 в загальній сумі 7825 (сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, заборгованість за процентами 1875 грн., заборгованість за комісією 950 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 823 (вісімсот двадцять три) гривні 48 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1500,00 гривень (одна тисяча п'ятсот) витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя А.М.Збаражський