Справа №295/13044/25
Категорія 5
2-н/295/1614/25
про відмову у видачі судового наказу
24.09.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
вирішуючи питання про можливість видати судовий наказ за заявою, поданою представником ОСОБА_1 - адвокатом Головенком Євгеном Васильовичем, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
Адвокат Головенко Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, а також просить стягнути з ОСОБА_2 понесені зявником витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
При вирішенні питання про можливість видати судовий наказ, суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Нормами ст. 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В заяві про видачу судового наказу вказано, що боржник ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1794502 від 19.09.2025, яка надана на виконання вимог ч. 4 ст. 165 ЦПК України, відсутні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника не вбачається можливим.
До заяви також не долучені докази, які підтверджують зареєстроване місце проживання боржника.
В силу ч. 9 ст. 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Враховуючи, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Кірм того, адвокат Головенко Є.В. в заяві просить стягнути з ОСОБА_2 понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу містяться у ст. 163 ЦПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України передбачено, що в заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Наказне провадження - одне з видів проваджень цивільного судочинства, в якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти. Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма - на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред'явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу - немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Нормами п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України визначено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
В статті 164 ЦПК України визначено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Норми Розділу ІІ ЦПК України "Наказне провадженення" не визначають порядок сплати і розподілу витрат за правничу допомогу.
В той же час, на відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява подана в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
Отже, сукупний аналіз наведених вище правових норм надає суду можливість зробити висновок, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження не підлягає вирішенню питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
З наведеного вбачається, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу може бути заявлена і задоволена в порядку позовного провадження, що є підставою для відмови у видачі судового наказу в цій частині на підставі ч. 3 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 162, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу, поданого представником ОСОБА_1 - адвокатом Головенком Євгеном Васильовичем, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити, що заявник має право звернутися з вимогою про стягнення аліментів та стягнення витрат на правничу допомогу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Стрілецька