Справа № 273/2031/24
Провадження № 2/273/147/25
03 вересня 2025 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідач на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18.10.2023 року в розмірі 53822,41 грн., понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2023 року між ТОВ "Авентус Україна", яке є фінансовою установою, має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №7179223 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року. 21.10.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду .
Згідно умов кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди, : сума кредиту (загальний розмір) складає 14 500 гривень; строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 12.10.2024 року.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 14 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовуються у межах строку кредиту, передбачено п. 1.4 Договору.
27 травня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом та ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Україна", як фактором, було укладено договір факторингу №27.05/2024-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
До ТОВ "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" відповідно до укладеного договору факторингу №27.05/24-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7179223 у розмірі 36509,41 грн. Станом на дату звернення до суду - 26.09.2024 року заборгованість за кредитним договором відповідача склала 53822,41 грн. з яких : тіло кредиту - 14500 грн., сума процентів за користування кредитом - 22009,00 грн., та нараховані позивачем проценти за 60 календарних дні - 17313,00 грн.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 31.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
До суду представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в прохальній частині позовної заяви просив слухати справу у відсутність представника .
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заву, в якій визнав позов частково, а саме визнав ту обставину, що ним був укладений кредитний договір, і він визнає заборгованість на суму тіла кредиту в розмірі 14500,00 грн., проте заперечив щодо нарахованих відсотків в зв'язку з тим, що він є діючим військовослужбовцем і має право згідно законодавства на звільнення від нарахування відсотків. До заяви додав довідку про статус військовослужбовця №1470 від 07.02.2025 року, копію військового квитка, а також докази відправлення позивачу заяви про проходження ним військової служби та про перерахунок його боргу.
Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, приходить до наступного висновку.
ТОВ "Авентус Україна" є фінансовою установою та має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах ринків фінансових послуг від 28.02.2017 №870.
18.10.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання споживчого кредиту №7179223 (а.с. 18-23).
Згідно п.1.3, 1,4, 1,1.5.1 договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит у гривні в сумі 11 000,00 грн., на строк 360 днів і з стандартною процентною ставкою 1,99 % в день в межах строку кредиту. Знижена процентна ставка застосовується відповідно до умов 1.5.2 договору.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 11 000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом зарахування 18.10.2023 року кредитних коштів на його платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 06.03.2025 року, яка надійшла на запит суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку дійсно емітовано картку №№ НОМЕР_1 , на яку 18.10.2023 року здійснено переказ коштів на суму 11000,00 грн. ( а.с.114).
Згідно паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором від 18.10.2023 року , ОСОБА_1 був ознайомлений з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 25-28).
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем не виконав.
Згідно розрахунку заборгованості, виконаного директором ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 по договору №7179223 від 18.10.2023 року складає 36509,41 грн (а.с. 30-32).
27 травня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого до ТОВ "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №7179223, укладеним з ОСОБА_1 в розмірі 36509,41 грн., що підтверджується копією договору факторингу та витягом Реєстру боржників (а.с. 33, 42 - 47).
ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №130 від 21 січня 2022 року, видане Національним банком України. Також, позивач має витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана позивачу Національним банком України від 24.01.2022 р. В зв'язку з чим, позивач мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором відповідача за Кредитним договором.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено вище, 18.10.2024 року між сторонами укладено вищевказаний кредитний договір у електронному вигляді шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, паспорта споживчого кредитування.
Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування. Також, сторони погодили графік погашення заборгованості.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк».
Щодо стягнення з відповідача відсотків за договором про надання кредиту №7179223 від 18.10.2023 року, суд враховує наступне:
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи .
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Як вбачається з наданих відповідача документів, а саме: довідки №1470 від 07.02.2025 року виданої заступником командира військової частини НОМЕР_2 , згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 05.07.2022 року по теперішній час, копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 16.09.2022 року .
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за договором про надання споживчого кредиту №7179223 від 18.10.2023 року в сумі 56635,41 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
Крім того суд зазначає, що позивачем вказано різні суми нарахованих відсотків, а саме: у змісті позовної заяви вказано, що на дату звернення до суду - 22009 грн. , а у прохальній частині позову - 39322,41 грн. А тому загальна сума до стягнення згідно прохальної частини становить 71135,41 грн. ( 14500 грн. - сума кредиту, 39322,41 грн. - сума процентів за користування кредитом, 17313,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних дні), а не 53822,41 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» надавалася адвокатом Городніщевою Є.О. на підставі договору про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024 року.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано рахунок на оплату №4860-19/09-2024 від 19.09.2024 року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10 000 грн, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1705263 від 19.09.2024 року .
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що складність справи, що розглянута, є не великою, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, у судове засідання адвокат не з'являвся, відповідач визнав позов лише в частині стягнення тіла кредиту, в іншій частині просив відмовити, а тому суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, що становить 493,77 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7179223 від 18.10.2023 року в розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот ) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 493,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Суддя Бєлкіна Д.С.