Справа № 191/4811/25
Провадження № 1-кп/191/449/25
іменем України
22 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відеоконференції з власних технічних засобів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025050000000375 від 05.06.2025 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів. У разі обрання судом альтернативного виду запобіжного заходу обвинуваченому у виді застави, просив суд, з урахуванням майнового становища останнього, зокрема рівня матеріального забезпечення військовослужбовців, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, визнати заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працезданих осіб, з покладенням відповідних обов'язків, в порядку ч.5 ст.194 КПК України, а саме :
- прибувати до суду із встанволеною періодичністю або за викликому зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну дислокації військової частини;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитися у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженні;
- не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини;
- повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання. Також, обвинувачений може вплинути на свідків, які в тому числі разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх начильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Крім того, останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступніь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та риззик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку черед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осбі до знищення документів, що мають значення для кримінального правопорушення; може вчинити інші кримінальнеі правопорушення. У зв'язку з чим, вказані вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Прокурор вважає можливим продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий виді і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу стороною обвинувачення не встановлено. Заперечував проти клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора з підстав, викладених у клопотанні про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, а саме те, що має дружину, двох малолтініх дітей, дружина на даний час вагітна, він має нагороди та перебуває на військовій службі за контрактом з 2022 року.
Захисник в підготовочму судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання та покласти на останнього обов'язки, передбачені ч.4 ст.194 КПК України, оскільки останній має постійне місце проживання, служби та його утриманні перебувають двоє малолтініх дітей, вагітна дружина, має в наявності державні нагороди та має позитивну характеристику.
Суд, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 28.07.2025 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.09.2025 року включно. Крім того, даною ухвалою був визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, у сумі 242240 грн., які підозрюваний або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення підозрюваного з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Також, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Що стосується наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу ( в тому числі у виді тримання під вартою ) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Обвинувачений, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
У справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Оцінюючи всі обставини в сукупності, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 статті 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 ( частина 1 статті 184 КПК ).
Враховуючи обставини злочину та дані про особу, його соціальні зв'язки, та інше, суд вважає, що вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики та у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку. Особисте зобов'язання не зможе у цьому випадку ефективно запобігти встановленим ризикам, та захистити високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, ризики, які слугували обранню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання слід відмовити.
Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.2 п.2 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України суд визначає обвинуваченому розмір застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених судом на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків на строк шістдесят днів, а саме, до 18 листопада 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 26239738, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ , Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- за першою вимогою прибувати на виклик суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну дислокації військової частини;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини;
- повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 23.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1