ЄУН 932/1362/25
Провадження №2/932/573/25
іменем України
24.09.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,
представника позивача Демошенко Л.В., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євгеньєвої Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,
І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив солідарно стягнути з них заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 111554,36 грн, а також стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 3028,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником квартири є ОСОБА_1 , на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Споживачами послуг за цією адресою також є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , місце проживання яких зареєстроване у вказаній квартирі. За даною адресою виникла заборгованість, яка розрахована з урахуванням положень ст.625 ЦК України та складається з 96529,29 грн основного боргу за період з 01.1999 по 11.2024, 13305,68 грн інфляційного збільшення суми боргу за період з 07.2018 по 01.2022 та 1719,39 грн 3% річних за період з 07.2018 по 01.2022, а всього - 111554,36 грн. Просив суд стягнути з відповідачів вказану заборгованість, а також судові витрати в сумі 3028,00 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
В судовому засіданні представник позивача Демошенко Л.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. З посиланням на подану відповідь на відзив пояснила, що в квартирі відповідачів відсутній лічильник водопостачання та водовідведення, тому нарахування комунальних послуг здійснювалося відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб. Раніше до цього позивач не звертався з позовом до відповідачів про стягнення наявної заборгованості. Дійсно в 2012 році від відповідачів надходив лист щодо опломбування вентилів для подальшого ненарахування комунальних послуг, але цього замало, оскільки необхідно було узгодити терміни відвідування квартири спеціалістами водоканалу, чого зроблено не було. Крім того, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли до 2019 року, та діючі наразі Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення зобов'язують споживачів послуг повідомляти про зміну кількості осіб, які мешкають у квартирі, у той час як відповідачі не повідомляли надавача послуг про це. Щодо застосування строків позовної давності просила врахувати період дії на території України карантину з приводу коронавірусної хвороби та впровадження воєнного стану, який триває дотепер.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Євгеньєва Л.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та з посиланням на раніше наданий відзив на позов просила суд застосувати в цій справі строки позовної давності, враховуючи обрахування відповідачем заборгованості з 1999 року. Пояснила, що в квартирі давно ніхто не проживає, в 2011 році відповідачі 1 та 2 придбали будинок та переїхали, надіслали заяву позивачеві про ненарахування вартості послуг. Відповідач ОСОБА_3 в 2022 році виїхала до Німеччини, що має бути підставою для зменшення заборгованості. Зазначила, що в межах строку позовної давності позовні вимоги відповідачами визнаються.
Інші відповідачі до суду не з'явилися, повідомлялися про виклик до суду у встановлений цивільним процесуальним законодавством спосіб, відзиву, а також будь-яких заяв або клопотань судові не надали.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
10.04.2025 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 13.05.2025, підготовче засідання у справі відкладалося за клопотанням відповідача ОСОБА_4
21.07.2025 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрите та справу призначено до розгляду на 16.09.2025.
16.09.2025 в судовому засіданні, вислухавши позиції представників сторін та дослідивши наявні докази, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення з його проголошенням 24.09.2025.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлене, що місце проживання відповідачів ОСОБА_1 з 31.01.1992, ОСОБА_2 з 31.01.1992, ОСОБА_3 з 30.06.2009 та ОСОБА_4 з 07.07.2009 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру та довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, і ці особи є споживачами послуг Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради.
На ім'я ОСОБА_1 для оплати послуг із водопостачання та водовідведення Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається з довідки на особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із наявними в матеріалах справи довідкою та розрахунком заборгованості по особовому рахунку, оформленому на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у споживачів послуг з водопостачання та водовідведення наявна заборгованість в розмірі 96529,29 грн за період з 01.1999 по 11.2024 включно. З огляду на наявність заборгованості позивачем нараховане відповідачам за період з 07.2018 по 01.2022 інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 13305,68 грн та 3% річних в розмірі 1719,39 грн.
Згідно з Актом №2 підтвердження фактичного місця проживання від 22.04.2025 депутата селищної ради по виборчому округу №2 Гасанов Д.А. разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 з 2011 року фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
З наданого представником відповідача опису вкладення до поштового направлення вбачається, що на адресу Дніпроводоканала ОСОБА_1 направлялася заява про відмову від води через виїзд з квартири.
Відповідач ОСОБА_5 згідно з наданими відомостями ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину на території Німеччини.
V. Оцінка суду
Предметом господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначене у п.2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2021 №75/11.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Статтею 509 ЦК України передбачене, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 319,321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормами статей 64,67,68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом п'ятим частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплене, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п'ятим частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Звертаючись до суду з позовом, КП «Дніпроводоканал» зазначало, що між ним та відповідачами встановилися відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де на ім'я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок, місце проживання всіх відповідачів зареєстроване за цією адресою тривалий час.
Таким чином, сторони знаходилися та знаходяться у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов'язані сплачувати за ці послуги грошові кошти.
Доводи представника відповідача щодо тривалого непроживання відповідачів у квартирі на висновки суду щодо наявності обов'язку родини ОСОБА_6 сплачувати вартість послуг позивача не впливають, оскільки для припинення водопостачання та нарахування вартості послуг передбачений певний порядок, доказів дотримання якого відповідачами не надано.
Так, у відповідності до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, які діяли на момент зміни місця проживання відповідачами 1,2 та 4, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Пункт 45 діючих наразі Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №85) передбачає, що споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.
З наданого представником відповідача опису вкладення до поштового направлення вбачається, що на адресу Дніпроводоканала ОСОБА_1 направлялася заява про відмову від води через виїзд з квартири, однак встановити дату направлення цієї заяви, її зміст та наявність та належність доданих до неї підтверджень непроживання не є можливим через ненадання стороною відповідачів таких відомостей.
Таким чином, оскільки відповідачами не доведено факту дотримання ними процедури повідомлення позивача про своє фактичне непроживання в квартирі та невикористання послуг з водопостачання та водовідведення з наданням документального підтвердження цих обставин, суд вважає, що позивачем доведена наявність заборгованості відповідачів перед ним та, відповідно, існування підстав для звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.1999 по 11.2024 в сумі 96529,29 грн.
Разом з тим, представником відповідача заявлене клопотання про застосування при вирішенні справи строку позовної давності.
Період стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення визначений позивачем з 01.1999 по 11.2024 включно.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як унормовано в ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, суд звертає увагу, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257,258,362, 559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» із подальшими змінами на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020 згідно з постановою КМУ від 20.05.2020 №392, враховуючи зміни, внесені постановою КМУ від 17.06.2020 №500.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою КМУ від 22.07.2020 №641, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236.
В подальшому, дію карантину продовжено з 19.12.2020 до 31.08.2022 згідно з постановою КМУ від 09.12.2020 №1236, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630.
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 24.02.2022 і дотепер в країні діє правовий режим воєнного стану.
Оскільки з 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, у т.ч. ст.ст.257,258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості позивачем пропущений за період з 01.1999 до 02.04.2017.
Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 02.04.2017 до 11.2024 включно.
Заборгованість відповідачів перед позивачем за період з 01.1999 по 31.03.2017 в сумі 26129,11 грн стягненню не підлягає через пропущення позивачем строку звернення до суду з цією вимогою.
За квітень 2017 року відповідачам нараховано 434,74 грн за надані позивачем послуги. Враховуючи кількість днів у квітні - 30 та обрахування суми до стягнення з 02.04.2017, за період з 02.04.2017 по 30.04.2017 вартість послуг становить 434,74 грн/30 *29=420,25 грн.
Отже, суд відмовляє позивачеві у стягненні заборгованості за період з 01.1999 по 01.04.2017 включно в сумі 26143,60 грн (26129,11 грн за період по 31.03.2017 включно + 14,49 грн за 01.04.2017).
Солідарному стягненню з відповідачів підлягає 70385,69 грн за період з 02.04.2017 по 11.2024 включно.
Що стосується заявлених вимог по інфляції та 3% річних, то слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд України в правовій позиції, викладеній у Рішенні від 16.12.2015 у справі №6-2023цс15 зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті третьому частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Таким чином, особи, які не в змозі сплатити за житлово-комунальні послуги вчасно, повинні за прострочення платежів за комунальні послуги сплачувати не тільки пеню, передбачену Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а й три відсотки річних та індекс інфляції, передбачені Цивільним кодексом України, за весь час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду надано розрахунок заборгованості, в якому помісячно розраховано суми інфляційного збільшення та 3% річних. Судом здійснено перерахунок вказаних сум з урахуванням застосованих до загальної суми боргу положень про строк позовної давності.
Таким чином сума, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів за фактично отримані послуги з водопостачання та водовідведення становить 70385,69 грн за період з 02.04.2017 по 11.2024 включно, та за період з 07.2018 по 01.2022 інфляційне збільшення суми боргу дорівнює 6464,53 грн та 3% річних - 976,16 грн, а всього - 77826,38 грн.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при пред'явленні позову сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. Оскільки судом вимоги позивача задовольняються частково, з відповідачів на користь позивача має бути стягнуто судовий збір в сумі 2112,64 грн - по 528,16 грн з кожного пропорційно до задоволених судом вимог. В іншій частині судовий збір слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а, код за ЄДРПОУ 03341305) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 70385,69 грн за період з 02.04.2017 по 30.11.2024 включно та за період з липня 2018 по січень 2022 включно інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 6464,53 грн та 3% річних в розмірі 976,16 грн, а всього - 77826 (сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять шість) грн 38 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судові витрати на сплату судового збору по 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн 16 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 24.09.2025.
Суддя: В.С. Салькова