Справа № 485/1624/25
Провадження №2/485/724/25
іменем України
24 вересня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 серпня 2000 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають двох дітей, які вже досягли повноліття. На даний час з відповідачем сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, через сварки зникло почуття поваги, фактично сім"я припинила своє існування. Певний час спільного господарства з відповідачем не ведуть, спілкування не підтримують. Вважає, що подальше збереження сім'ї неможливе, та оскільки відповідач не бажає подати спільну заяву до органів РАЦС, просить шлюб розірвати..
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 згідно поданої письмової заяви просила справу слухати у її відсутність, позов підтримує повністю.
Представник відповідача - адвокат адвокат Косєй К.В. також подала суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутність відповідача та його представника, відповідач позов визнає у повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 18 серпня 2000 року Павлівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, актовий запис № 7, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 18 серпня 2000 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_4 " (а.с. 11).
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Як зазначає позивачка, шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені, вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. Сім'я розпалася остаточно та існує формально. Відповідач відмовляється посвідчити розірвання шлюбу через органи РАЦС.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ураховуючи, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов визнав, суд вважає, що сім'я розпалася остаточно, примирення між сторонами не відбулося, а тому збереження даної сім'ї не відповідало б інтересам позивача, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, та суд приходить до висновку, що вимога позивачки про розірвання шлюбу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 13).
Таким чином, у зв"язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 18 серпня 2000 року Павлівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області, актовий запис № 7 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 к.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 24 вересня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов