Справа № 442/5847/25
провадження №1-кп/457/113/25
15 вересня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Трускавці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
представників потерпілої - захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,-
У провадженні Трускавецького міського суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, а також заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, вказав, що ОСОБА_9 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожного руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, що спричинило смерть ОСОБА_10 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. 30.05.2025 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. 31.05.2025 згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова відносно ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», без визначення розміру застави, який в подальшому продовжено слідчим суддею до 19.09.2025. ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років; в результаті його дій, які виразилися в грубому порушенні Правил дорожнього руху України настали тяжкі наслідки у вигляді смерті особи; потерпілим сторонам завдана непоправна шкода у вигляді смерті близьких людей; санкція статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від п?яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п?яти до десяти років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу та його продовження є актуальними та не відпали, зокрема: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від п?яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п?яти до десяти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, у ОСОБА_11 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об?єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань.Просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 та не визначати розмір застави та призначити справу до судового розгляду.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду клопотання про надання дозволу користування ІР-телефонії. В якому просить надати дозвіл для користування (на платній основі) послугами з надання доступу до мережі «Інтернет» та телефонного звязку (ІР-телефонії) в умовах ДУ «Львівська УВП (№19)», під наглядом адміністрації Установи.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо клопотання про надання дозволу на ІР-телефонію зазначив про необхідність дозволу установи.
Захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечили щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили визначити розмір застави, підтримали клопотання про надання дозволу на користування ІР-телефонії. Щодо призначення справи до судового розгляду не заперечили. Окрім цього просили звернутись до органу пробації для надання досудової доповіді.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти призначення справи до судового розгляду не заперечував. Щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив визначити розмір застави та задоволити клопотання про надання дозволу на користування ІР-телефонії.
Представники потерпілої - захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у судовому засіданні не заперечили щодо призначення справи д судового розгляду. Підтримали клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки шкода завдана злочином не відшкодована та існують ризики ухилення від суду.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
Як відомо із змісту ст. 331 КПК України, під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд враховує положення ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.
Згідно з приписами ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2025 року продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, до 19.09.2025 року.
До вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором не долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків, які не допитані в судовому засіданні без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст..177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає належним чином вмотивованим, викладені в клопотанні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах провадження доказами та обставинами кримінального провадження, оскільки санкція інкримінованого ОСОБА_3 злочину передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, а відтак з метою уникнення покарання останній може переховуватися від слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України. Окрім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, потерпілих, а тому застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого ОСОБА_3 , а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.
При продовженні запобіжного заходу, суд, враховуючи підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 .
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченим та його захисниками у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені належними документами та не спростовують наведених доводів у клопотанні про продовження запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , суд доходить висновків про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
Суд вважає за недоцільне досліджувати докази вини обвинуваченого при продовженні строків запобіжного заходу, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи.
Також суд переконаний, що на даному етапі розгляду справи не варто досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про надання дозволу на користування платними послугами з доступу до інтернету та телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії в умовах перебування в ДУ «Львівська УВП №19» суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про попереднє ув'язнення» особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому вказаний закон прямих обмежень щодо заборони користуватись мобільним зв'язком або телефонним зв'язком за допомогою ІР-телефонії не містить.
Разом з тим заборону про передачу ув'язненим засобів мобільного зв'язку містить Наказ МЮУ від 14.06.2019 № 1769/5 Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, однак вказаний Наказ не містить заборони у користуванні засобами зв'язку, які перебувають під контролем адміністрації слідчого ізолятора.
Згідно наказу Міністерства юстиції України від 15.09.2023 №3292/5 «Про затвердження Порядку облаштування камер з поліпшеними умовами тримання та надання особам взятих під варту у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України платних послуг із забезпечення поліпшених умов тримання» дозвіл щодо можливості користуватися платною послугою з доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії надається слідчим суддею або судом, які здійснюють кримінальне провадження.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення вищевказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Крім цього, відповідно до ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі (ч.2 ст.314-1 КПК України).
А тому, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття об'єктивного судового рішення, суд вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.
Окрім цього, у підготовчому судовому засіданні була з'ясована думка учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, вчинено інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, які не заперечили проти призначення справи до судового розгляду, перевіривши зміст обвинувального акту та додатків до нього, суд прийшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.2-4 ч.3ст.314 КПК України, відсутні.
Справа підсудна Трускавецькому міському суду Львівської області. Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.
Суд приходить до переконання, що є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Трускавецького відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, починаючи з 17 год. 30 хв. 15 вересня 2025 року до 17 год. 30 хв. 13 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.
Доручити представнику Дрогобицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, в строк до 15 жовтня 2025 року, підготувати досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Надати дозвіл на користування обвинуваченому за ч. 3 ст. 286-1 КК України ОСОБА_3 , в умовах Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», під наглядом адміністрації установи, на платній основі послугами з надання доступу до мережі "Інтернет" та телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії.
Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Трускавецького міського суду Львівської області на 11 год. 30 хв. 15 жовтня 2025 року.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити у ДП «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для виконання.
Ухвала в частині продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду впродовж п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала в частині призначення справи до судового розгляду оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1