Рішення від 24.09.2025 по справі 464/7093/24

Справа № 464/7093/24

пр.№ 2/464/450/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2025 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання - Сенюги М.І.,

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - ОСОБА_5 , про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, поданим представником Підгайною Н.Й., до відповідача Львівської міської ради (далі - ЛМР), в якому просять визнати за кожним з них право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачів ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом. 06.03.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 . Так, до складу спадкового майна, серед іншого, входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 . Разом з тим, нотаріусом відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на частку вищезгаданої квартири, оскільки в пред'явлених нею документах відсутні правовстановлюючі документи про належність квартири спадкодавцю. Разом з тим, така відмова позбавляє можливості позивачів оформити спадкові права, хоча останні мають право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало ОСОБА_6 , відтак просять позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2025 залучено ОСОБА_5 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що в такому викладені, просила задовольнити такий в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 з приводу позову поклалась на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Нормативно-правове обґрунтування прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

В силу ч.1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.10, 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається із ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).

Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази дослідженні судом.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львів, актовий запис №1763, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.11.2019.

Згідно з копією заповіту, посвідченого 29.10.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1253, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті заповіла усе належне їй майно у рівних частках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_6 , 06.03.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М. заведено спадкову справу №05/2020, номер у спадковому реєстрі №65641671, що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06.03.2020.

Як вбачається з копію постанови приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.08.2024, за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 19.08.2024, нотаріусом відмовлено останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на частку квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність вказаної квартири спадкодавцю.

З копії розпорядження Львівської міської Ради народних депутатів від 25.12.1992 №832 «Про заселення будинку житлово-будівельного кооперативу №231 /будівельний корпус АДРЕСА_2 » вбачається, що у зв'язку із закінченням будівництва 72-квартирного будинку ЖБК АДРЕСА_3 і прийняттям його в експлуатацію головою Ради видано розпорядження, яким затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК №231 від 07.10.1992 по закріпленню квартир за членами кооперативу згідно з додатком; зобов'язано управління обліку і розподілу житлової площі оформити та видати ордери членам кооперативу згідно списку.

Згідно з архівним витягом міського архіву Львівської міської ради від 22.07.2024 вбачається, що до списку членів ЖБК №231 на оформлення ордерів у зв'язку із заселенням 72-квартирного будинку по АДРЕСА_4 / входила ОСОБА_6 , 1951 р.н., яка з 1977 року працювала швеєю в ЛВТ швейне об'єднання «Маяк», перебувала з 1983 за місцем праці на квартирному обліку №98, на кооперативному - з 1978 №54, пільгова черга №28, квартира виділена ВШО «Маяк» в рахунок ліміту місцевих Рад 1992 року.

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 належить ЖБК №231 і перебуває на обслуговуванні ЛКП «Під Зуброю», що вбачається із відповіді Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.09.2021.

Згідно з відповіддю управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 07.10.2024, відомості про ЖБК №231, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який містить відомості з 01.07.2004, відсутні.

Як вбачається із довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки, виданої 23.04.2018 ЛКП «Під Зуброю», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 3 осіб, а саме: ОСОБА_6 (дата реєстрації 27.04.1993), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Основний квартиронаймач - ОСОБА_6 (ордер №6331 від 26.03.1993, №832 від 25.02.1992). Загальна площа квартири становить 71,90 кв.м, складається із 3 кімнат житловою площею 41,58 кв.м.

З довідки, виданої 30.03.2025 бухгалтером ЖБК №231 ОСОБА_7 , вбачається, що така видана ОСОБА_6 про те, що вона дійсно є членом ЖБК 231 та вартість квартири АДРЕСА_1 у ромірі 615 519 грн. повністю виплачена у 1993 році.

З листа ТОВ «Львівський МАЯК» від 19.03.2025 вбачається, що згідно з записом №71 (протокол №12 від 16.11.1978) у книзі квартирного обліку підприємства, ОСОБА_6 знята із загальної квартирної черги у зв'язку із отриманням 3-х кімнатної кооперативної квартири у 1992 році.

27.11.2019 ОСОБА_6 знята з місця реєстрації, що за адресою: АДРЕСА_6 , у зв'язку із актовим записом №1763 про смерть, що підтверджується довідкою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.11.2019.

06.03.2020 ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Квитанціями АТ «Універсал Банк» підтверджується, що з листопада 2020 року комунальні платежі щодо квартири АДРЕСА_1 сплачувала мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що займала посаду бухгалтера Житлово-будівельного кооперативу №231, котрий наразі не є діючим суб'єктом господарювання. В силу своїх посадових обов'язків, вела облік членів кооперативу, фіксувала відомості про внесення останніми пайових внесків, в тому числі належних про сплату внесків за отримані ними квартирами. ЖБК АДРЕСА_7 є власником будинку АДРЕСА_5 . Згідно з відомостями журналу, який нею вівся та збережений на даний час, ОСОБА_6 була членом кооперативу № 231, в якості паю отримала квартиру АДРЕСА_8 у вищевказаному будинку, в яку заселилась у 1992 році, а у 1993 році сплатила усі належні внески та кошти за вказану квартиру. До моменту смерті, остання до кооперативу про отримання довідки про сплату коштів не зверталася, право власності не оформляла, однак вважається такою, що набула право власності на квартиру. У 2025 році до неї звернулася ОСОБА_3 , котра також зареєстрована у спірній квартирі, якій видала довідку про те, що ОСОБА_6 повністю сплатила грошові кошти за квартиру, заборгованості не має. Таку довідку вона підписала як бухгалтер кооперативу, оскільки голова наразі перебуває в лавах ЗСУ.

Мотиви суду.

З вищезазначених доказів суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно заповіту є спадкоємцями у рівних частках усього майна належного ОСОБА_6 після її смерті.

ОСОБА_6 за місцем праці у Львівському виробничо-торговому швейному об'єднанні «Маяк» перебувала на квартирному обліку, була членом житлово-будівельного кооперативу № 231 та за нею була закріплена квартира у будинку по АДРЕСА_5 .

ОСОБА_6 на момент смерті державну реєстрацію права власності на квартиру не провела.

При вирішенні питання сплати пайових внесків за квартиру ОСОБА_6 суд бере до уваги покази свідка, котра підтвердила, що являлась бухгалтером ЖБК № 231, вела облік даних про сплату членами кооперативу пайових внесків за виділені квартири. Ствердила, що ОСОБА_6 у 1993 році повністю сплатила належні з неї грошові кошти.

При цьому, довідку, видану 30.03.2025, суд не може визнати документом, виданим ЖБК № 231, оскільки у ЄДРЮОФОП відсутні дані про такого суб'єкта, однак, беручи до уваги положення ст.76 ЦПК України, згідно котрої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а ст. ст. 77-79 ЦПК України визначено умови належності, достовірності та допустимості доказу, суд приходить до переконання, що вказаний документ виданий особою, котрій достовірно відомі обставини відносин, що існували між ОСОБА_6 та кооперативом, відомості внесені до такого, стосуються предмету позову, даних про те, що такий отримано з порушенням порядку, встановленого законом, у ході судового розгляду не здобуто, оскільки свідок повідомила, що виготовила такий на підтвердження факту сплати пайового внеску, як особою, що мала на це право, на момент вчинення дії членом кооперативу, а тому суд зважає на вказаний доказ при вирішенні спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зважити на наступне.

Обов'язковою умовою переходу до спадкоємців у порядку спадкування права вимагати визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про визнання її приватною власністю, є звернення спадкодавця до відповідного органу з належно оформленою заявою. Про це вказав Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 року у справі № 523/20890/21.

За такого, коли громадянин, який висловив волю на отримання у власність виплаченої квартири (пай, ссуда), помер до прийняття (видачі) компетентним органом відповідного рішення, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» (діючого на момент сплати пайових внесків) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

У частинах 2, 3 ст. 384 ЦК України визначено, що член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

За приписами п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію», член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу- розпорядження квартирою, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна.

Вказане підтверджується і п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи».

Аналогічне роз'яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п.п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ» (Житлове право) - члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру..

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності на квартиру в житлово-будівельному кооперативі», судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом ВСУ у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на квартири не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦКУ в редакції 2003 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарстві від 13.12.1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом від 09.06.1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади членам кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5, вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру в кооперативі.

Виходячи з вище наведених норм права, на момент набуття права власності ОСОБА_6 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності, так і обов'язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельних кооперативів, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що позивачі не можуть оформити спадщину у нотаріуса на нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкового нерухомого майна спадкодавцеві. Отже, позивачі позбавлені можливості іншим шляхом, окрім судового, захистити свої спадкові права.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що право власності на спірну квартиру виникло у спадкодавця у встановленому законом порядку, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідну правову позицію висловив ВС у постанові від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ( ч.1 ст.15 ЦК України).

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення, оскільки матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, доведено, що позивачі є спадкоємцями за заповітом прав на нерухоме майно, що перебувало у власності спадкодавця на момент смерті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча Сабара Л.В.

Попередній документ
130460315
Наступний документ
130460317
Інформація про рішення:
№ рішення: 130460316
№ справи: 464/7093/24
Дата рішення: 24.09.2025
Дата публікації: 26.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Сихівський районний суд м. Львова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (12.09.2025)
Дата надходження: 17.10.2024
Предмет позову: про визнання права власності
Розклад засідань:
18.12.2024 10:00 Сихівський районний суд м.Львова
22.01.2025 14:30 Сихівський районний суд м.Львова
04.03.2025 12:00 Сихівський районний суд м.Львова
04.04.2025 10:00 Сихівський районний суд м.Львова
30.04.2025 14:00 Сихівський районний суд м.Львова
04.06.2025 12:00 Сихівський районний суд м.Львова
29.07.2025 10:00 Сихівський районний суд м.Львова
21.08.2025 15:00 Сихівський районний суд м.Львова
11.09.2025 15:00 Сихівський районний суд м.Львова
24.09.2025 16:00 Сихівський районний суд м.Львова