Справа №487/4480/25
Провадження №2/487/2496/25
(ЗАОЧНЕ)
11.09.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 09 грудня 1994 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №1003, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м.
Зазначає, що договір був укладений на Південній Товарній Біржі, сторонами були виконані усі умови договору, претензій один до одного не мали.
Вказує, що на час укладення договору сторони не знали, що правочин підлягав нотаріальному посвідченню , оскільки на той час також був чинний ЗУ «Про товарну біржу»
Враховуючи вищевикладене, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу №1003 від 09 грудня 1994 року, укладеного між сторонами та зареєстрований на Південній Товарній Біржі Універсальна Біржа «Південь» та в подальшому КП ММБТІ 19 грудня 1994 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.
Позивач у судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просили справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що 09 грудня 1994 року ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_1 , оформивши договір купівлі-продажу № 1003 на Південній товарній біржі, про що здійснено запис в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за №1003 від 09 грудня 1994 року.
19 грудня 1994 року за ОСОБА_1 в КП «ММБТІ» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі вказаного договору, про що видане реєстраційне посвідчення до документу про право особистої власності за реєстровим № 16165від 19 грудня 1994 року.
Умови договору купівлі-продажу нерухомого майна виконані сторонами відповідно до досягнутих домовленостей у повному обсязі.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) за договором купівлі -продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 цього Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України № 17-12/44 від 10 квітня 1998 року «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено, що, беручи до уваги вимоги ст.227ЦК України(в редакції 1963 року), яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, недотримання цієї вимоги згідно з ст.47ЦК України(в редакції 1963 року) тягне недійсність договору, таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а в даний момент відповідач ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд з метою захисту інтересів добросовісних учасників цивільних правовідносин, та дотримання принципу правової визначеності, регламентованого Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод, вважає можливим визнати дійсним договір, укладений між сторонами.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст.10,12,13,18,23,76,258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, ст.ст.328,392 ЦК України, ст.ст.47,48,224,227 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу №1003 квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1003 від 09 грудня 1994 року та в подальшому зареєстрований в КП ММБТІ за №16165 від 19 грудня 1994 року дійсним.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя С.В. Щербина