Справа № 487/7049/25
Провадження № 1-кс/487/4319/25
23.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора Золочівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002134 від 15.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, про арешт майна,-
19.09.2025 року прокурор Золочівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, в якому просив накласти арешт на бойову машину - танк T-72 ЕА2, бортовий номер НОМЕР_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування; накласти арешт на транспортну машину - автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати клопотання за його відсутності.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в ЄРДР за № 62025080200002134 від 15.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 15.09.2025 близько 13 год. 40 хв. в місці тимчасового розташування військової техніки військової частини НОМЕР_4 в лісовому масиві поблизу АДРЕСА_1 , механік-водій танка T-72 ЕА2, бортовий номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання передислокації вищевказаного танку в межах місця тимчасового розташування військової техніки, під час виконання маневру повороту ліворуч, не обрав бокового інтервалу між танком та нерухомою перешкодою у вигляді дерева, допустив зіткнення ствола гармати танка з нерухомою перешкодою, що в свою чергу привело до повороту башти танку та подальшого її контактування з тілом ОСОБА_4 .
В подальшому танк T-72 ЕA2, бортовий номер, продовжив рух прямо та допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди механіку-водію танка T-72 EА2, бортовий номер 516, ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці пригоди.
15.09.2025 в ході огляду місця події (дорожньо-транспортної пригоди) було виявлено та вилучено танк Т-72 ЕА2, бортовий номер НОМЕР_1 , та автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , які в подальшому були передані командиру танкового батальйону військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для відповідального його зберігання в місці тимчасового розташування військової частини в районі АДРЕСА_1 .
Танк T-72 ЕА2, бортовий номер НОМЕР_1 , є власністю військової частини НОМЕР_4 .
Крім того, згідно технічного талону транспортного засобу автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , належить військовій частині НОМЕР_4 .
Таким чином,проведеним оглядом встановлено, що на кузові бойової машини - танка НОМЕР_7 , бортовий номер НОМЕР_1 , та транспортної машини - автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , наявні пошкодження сліди деформацій, характерні для дорожньо-транспортної події, що безпосередньо містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
15.09.2025 року постановою слідчого зазначені бойову машину та транспортну машину було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62025080200002134 від 15.09.2025 у зв?язку із відповідністю критерію, встановленому ст. 98 КПК України.
На даний час у кримінальному провадженні, з метою встановлення обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення необхідно забезпечити збереження вилученого майна з метою використання вказаного тимчасово вилученого майна для забезпечення проведення ряду слідчих (розшукових) дій, в першу чергу огляду та судових експертиз, а тому виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Таким чином, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, враховуючи, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно зберегло на собі сліди злочину, задля проведення відповідних експертиз, необхідно накласти арешт на бойову машину - танк Т-72 EA2, бортовий номер НОМЕР_1 , та транспортну машину - автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , власником яких є військова частина НОМЕР_4 .
Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт тимчасово вилученого майна, матиме наслідком його повернення та зміни його конструктивних властивостей, що унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні.
На даний час є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям статті 98 Кримінального процесуального кодексу України та є матеріальним об?єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Бойова машина та транспортна машина, щодо яких вирішується питання щодо накладення арешту належать військовій частині НОМЕР_4 , яка в розумінні ст. 64-2 КПК України є третьою особою.
Відповідно до ст.64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що виявлені речі мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також містять інформацію про умови, обставини його вчинення та причетних осіб, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.
Разом з цим, згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до зберігальної розписки танк Т-72 EA2, бортовий номер НОМЕР_1 , та - автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, передано на відповідальне зберігання командиру танкового батальйону військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому роз'яснено, що сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
ОСОБА_5 зобов'язався не відчужувати, не розпоряджатися та не користуватися вищевказаним майном до скасування арешту у встановленому порядку. Також зобов'язався за першої необхідності передати вищевказане майно слідчому для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій.
З огляду на викладене, у зв'язку з недоведеністю відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в частині позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування арештованим майном задоволенню не підлягає. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортну машину - автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ; на бойову машину - танк T-72 ЕА2, бортовий номер НОМЕР_1 , із забороною користування та розпорядження.
В задоволенні клопотання в частині позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування арештованим майном - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування Золочівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1