Справа № 473/3489/25
іменем України
"24" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судового засідання Багрін І.А.,
представниці позивача Дробинської Н.В.,
представниці третьої особи без самостійних вимог Трофіменко О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,
У липні 2025 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стягнення аліментів на їх утримання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей. Відомості про батька дітей внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері.
Установлено, що діти ОСОБА_1 перебувають на обліку як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах, через неналежне виконання матір'ю батьківських обов'язків. Мати неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, наркотичними речовинами, веде асоціальний спосіб життя, залишає дітей без нагляду, не забезпечує належних умов для їхнього проживання, розвитку, харчування, безпеки та гігієни. Зафіксовано неодноразові випадки залишення дітей без батьківського нагляду на тривалий час, що підтверджується численними актами обстеження, поясненнями свідків, сусідів, бабусі дітей ОСОБА_6 , поліцейських та самої ОСОБА_1 . Соціальні виплати, що надходили на дітей, мати використовувала на власні потреби, включаючи придбання наркотичних засобів. Умови проживання родини визнано непридатними: відсутні елементарні побутові умови, діти перебували у стані занедбаності, без їжі, води, медичного догляду. 25.06.2025 року діти були вилучені з родини у зв'язку з прямою загрозою їхньому життю та здоров'ю. Відповідно до акту оцінки рівня безпеки дитини, складеного Службою у справах дітей, встановлено рівень «дуже небезпечно». Після вилучення дітей мати жодного разу не з'явилася до Служби у справах дітей, не цікавилася станом своїх дітей, відмовилася від подальшого соціального супроводу, чим підтвердила свою повну байдужість до їхньої долі. Наразі діти тимчасово влаштовані до бабусі - ОСОБА_6 , яка забезпечує їм належні умови догляду та виховання.
З огляду на викладене, орган опіки та піклування дійшов висновку, що дії (та бездіяльність) ОСОБА_1 мають ознаки злісного ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, та вважає доцільним порушення питання про позбавлення її батьківських прав щодо її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , передати їх опікунському органу для подальшого влаштування, а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку - до їх повноліття.
В судовому засіданні представниця позивача Дробинська Н.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 відповідно до вимог ЦПК України, за місцем її реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. При цьому відповідачка не скористався своїм правом подати свої письмові пояснення та/або відзиву на позовну заяву.
Представниця третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказуючи на наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю п'ятьох малолітніх дітей. Протягом тривалого часу вона систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не забезпечує належного догляду, виховання, утримання та безпеки своїх дітей, що створює загрозу їх життю і здоров'ю.
Діти перебувають на обліку Служби у справах дітей Вознесенської міської ради як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Підставою для взяття на облік стало неналежне виконання матір'ю батьківських обов'язків. ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за залишення дітей без нагляду та ухилення від обов'язків щодо їх виховання.
Жінка веде асоціальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, психоактивні речовини, зокрема наркотики типу «солі». Вона неодноразово зникала з місця проживання, залишаючи дітей на бабусю - ОСОБА_6 - або взагалі без нагляду, при цьому забираючи з собою соціальні картки та кошти, які мали бути спрямовані на потреби дітей. Соціальні виплати вона витрачала виключно на задоволення власних потреб і придбання наркотичних засобів.
У 2024-2025 роках Служба у справах дітей неодноразово надавала родині соціальний супровід, проводила профілактичну роботу, рекомендувала пройти лікування від наркозалежності. Зокрема, в грудні 2024 року ОСОБА_1 була влаштована до центру соціально-психологічної реабілітації. Однак у березні 2025 року вона самовільно покинула заклад, виправдовуючи це наближенням пологів, і вже в квітні народила п'яту дитину.
Незважаючи на народження новонародженого, ситуація в родині лише погіршилася. У червні 2025 року до Служби у справах дітей надійшли численні звернення від сусідів та поліцейських про те, що діти залишені без нагляду, голодують, жебракують, а мати вживає алкоголь і наркотики в присутності співмешканця та сторонніх осіб, які постійно перебувають у будинку.
25 червня 2025 року під час виїзду за адресою, де проживала родина, працівниками Служби у справах дітей та поліції було виявлено, що троє дітей перебувають на захаращеному подвір'ї без нагляду. Старша донька повідомила, що мати з ранку пішла невідомо куди, а старший брат - на річці. У будинку було знайдено дитину першого року життя в антисанітарному стані, без їжі, в мокрому одязі, вкритого рвотними масами, без памперсів та з порожньою пляшечкою. У приміщенні відчувався сморід алкоголю, а в одній з кімнат спала стороння особа в стані алкогольного сп'яніння, яка не змогла пояснити, ким є і чому перебуває в цьому будинку.
Умови проживання повністю непридатні: відсутні електропостачання, водопостачання, газ; всюди бруд, побутові відходи, сміття, відкритий глибокий колодязь на території двору. Актом оцінки рівня безпеки дітей встановлено, що їхнє перебування у цій родині становить пряму загрозу для життя і здоров'я, а рівень небезпеки визначено як «дуже небезпечно».
У зв'язку з цим усі п'ятеро дітей були терміново вилучені з родини. Немовля було доставлено до лікарні для медичного огляду, інші діти тимчасово влаштовані до дитячого будинку сімейного типу, а згодом - за заявою бабусі - передані їй на тимчасове виховання.
З моменту вилучення дітей мати не з'являлася до Служби у справах дітей, не цікавилася долею дітей, не намагалася відновити контакт з ними або створити безпечні умови для їх повернення. 3 липня 2025 року вона письмово відмовилася від подальшого соціального супроводу, що свідчить про повну байдужість до ситуації та небажання щось змінювати в інтересах дітей.
Сусіди характеризують її виключно негативно: як особу, яка зловживає алкоголем та наркотиками, збирає у себе вдома асоціальні компанії та нехтує не лише своїми обов'язками, а й елементарними нормами безпеки та гігієни. Співмешканець матері також веде подібний спосіб життя.
Ураховуючи систематичне ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, вчинення дій, які становлять небезпеку для фізичного і психічного здоров'я дітей, їхнє залишення в умовах, що несуть загрозу життю, відмову від співпраці із соціальними службами, та відсутність будь-яких позитивних змін у поведінці, Служба у справах дітей Вознесенської міської ради дійшла висновку про доцільність порушення питання щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України.
Діти наразі перебувають у безпечному середовищі під наглядом бабусі, яка забезпечує належні умови їх утримання. Позбавлення матері батьківських прав є вимушеним, але необхідним кроком для захисту прав та інтересів малолітніх дітей.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовом, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , посилалася на те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей, зокрема вона не бере участі у вихованні та догляді за дітьми. Діти перебувають на утриманні та забезпеченні бабусі.
Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19,від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв'язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив'язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.
ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).
Суд дійшов висновку про винну поведінку ОСОБА_1 та свідоме нехтування нею своїх обов'язків.
Як зазначалося вище, відповідачка свідомо обрала такі життєві умови, за яких не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 164 СК України.
Між тим, відповідачка не надала жодних доказів, що б вказували на поважність причин невиконання нею батьківських обов'язків в минулому та докази, що свідчать про її свідоме бажання виконувати ці обов'язки в майбутньому,
Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору не з'ясовував думку малолітніх дітей, оскільки за своїм віком та рівнем розвитку не може її висловити.
Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги письмовий висновок Органу опіки та піклування виконкому Вознесенської міської ради від 07 липня 2025 року, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки це буде відповідати інтересам останніх.
Відповідно до вимог ч. ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.
За встановленого, малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 слід передати на опікування органу опіки та піклування.
Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Ч. ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. (ст. 183 СК України).
Враховуючи вимоги ст. 183 СК України, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/2 частини її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.
При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави також підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 422,40 грн (1 211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав + 1 211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Щербанівське Вознесенський район Миколаївської області, батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щербанівське Вознесенський район Миколаївської області, малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженку с. Яструбинове Вознесенський район Миколаївської області, малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженку м. Вознесенськ Вознесенський район Миколаївської області,малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженку м. Вознесенськ Вознесенський район Миколаївської області, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця м. Вознесенськ Вознесенський район Миколаївської області передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області для подальшого влаштування.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Щербанівське Вознесенський район Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під піклуванням яких будуть знаходитися діти, на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячно кошти (аліменти) в розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 липня 2025 року і до повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Щербанівське Вознесенський район Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М. С. Булкат