Справа № 947/30488/25
Провадження № 2/947/5288/25
23.09.2025
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий- суддя Луняченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітнього сина,-
З позовом про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 липня 2018 року Київським районним у місті Одесі ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, до суду звернулася ОСОБА_1 . Також позивачем ставиться вимога щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею за її місцем проживання.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді від 26.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
З боку відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи надано відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав частково, а саме в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу, в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання спільного малолітнього сина разом з матір'ю, відповідач заперечує та просить в цій частині позову відмовити. У відзиві зазначено, що спільний син проживає з матір'ю за домовленістю між батьками та спору з цього приводу немає.
У відзиві зазначено про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача та його представника.
Скориставшись своїм правом, позивач ОСОБА_1 , надала до матеріалів справи відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позову.
Щодо вимог про визначення місця проживання малолітнього сина у відповіді на відзив зазначила, що дитини болісно реагує на той факт, що батько залишив сім'ю та має іншу, син навчається у першому класі, для нього облаштовано спальне, робоче місце, син має друзів саме за місцем проживання матері.
Згідно з ч. 3 ст. 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.
Відповідач частково визнав позовні вимоги, що вбачається з наданого ним відзиву на позовну заяву, та пояснень його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.
Враховуючи, що дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд прийняв часткове визнання позову відповідачем та ухвалив часткове рішення про задоволення позову в частині вимог про розірвання шлюбу, тобто рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23.09.25 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в частині вимог про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим суд продовжує розгляд справи в частині вимог щодо визначення місця мешкання їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки наразі існує спір між батьками щодо визначення його місця проживання з одним із батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст. 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Згідно з частиною 3 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Частина 1 ст. 160 СК України наголошує на те, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків., але відповідно до частини 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В свою чергу, статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Така ж позиція зазначена в статті 18 Конвенції ООН про права дитини (далі - Конвенція), якою встановлюється загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини. Аналогічна правова норма викладена в статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", за якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків забезпечення інтересів своєї дитини.
Вищевказане також підтверджується позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 18 серпня 2021 р. по справі №303/3102/19, в якій Верховний суд дійшов висновку про те, що "рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків".
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу та піклування є обов'язковою у зв'язку з чим суд вважає за доцільне залучити до участі у справі Київську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування.
Під час вирішення питання про призначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
У ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тому суд вважає за доцільне витребувати з Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю.
Керуючись ст. 84,258,260 ЦПК України, суд
Продовжити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього сина за правилами загального позовного провадження.
Позивачу до судового засідання слід надати характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради як органу опіки та піклування надати суду у встановлений законом строк висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підготовче судове засідання призначити на 16.10.2025 на 10.00 годин, про що повідомити учасників справи.
У разі неможливості подати витребувані докази до суду, повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В. О. Луняченко