13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 199/9896/22
провадження № 61-4828св24
Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Литвиненко І. В. та Пророка В. В. на постанову Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Грушицького А. І., суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Пророка В. В. у справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
На підставі статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку на вказану постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що 19 листопада 2019 році приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Маріупольського МНО) Чекіда О. А. зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності
ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34251595).
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку був, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га, у тому числі ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1170) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою»,
ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Роздольненської сільської ради Великоновоселківського району Донецької області за межами населених пунктів.
Тобто, зміст наказу від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170.
Згідно із листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2022 року
№ 10-5-0.3-2300/2-22, ОСОБА_1 зверталася до управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області
від 19 липня 2019 року № 3386-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5369-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площа земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1170 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Таким чином, держава ніколи не приймала рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, а ділянка вибула з державної власності поза її волею.
Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 згідно із договором оренди землі від 22 листопада 2019 року № 637 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на
10 років (номер запису про інше речове право 34692916).
Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області. Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Прокурор просив суд:
- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;
- стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 6 202,50 грн.
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Судові витрати поклав на позивача.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позовні вимоги не доведені належними, достовірними та допустимими доказами. Прокурор надав докази у копіях, які не засвідчені з оригіналу та не надав вирок суду за результатами розгляду кримінального провадження, відкритого стосовно підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.
Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Тому суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову про витребування від відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки.
Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки. Враховуючи, що вимога про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову. Таким чином, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 24 жовтня 2023 року стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишив без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Суд вказав, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.
Лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не приймало рішення про надання у власність спірної земельної ділянки не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробленим чи недійсним.
Доводи прокурора про те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, колегія суддів не взяла до уваги, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Дніпровський апеляційний суд додатковою постановою від 06 березня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково.
Стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат»витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд постановою від 13 серпня 2025 року касаційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратуризадовольнив частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 11 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права орендискасував.
Провадження у справі в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права орендизакрив.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в частині залишення без змін додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року скасував.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасував.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишив без змін.
Ухвалюючи означене судове рішення колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22., виходила з того, що «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України».
У матеріалах справи, що переглядається в касаційному порядку, наявні дві копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, які суттєво відрізняються за своїм змістом (т. 1 а. с. 9, 10).
Одна з копій виготовлена з паперового носія, який був підставою для здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на земельну ділянку, інша - паперова копія електронного документу із системи «ДОК ПРОФ». Паперові оригінали зазначених документів сторонами не надано.
Встановивши, що розробка проектно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалися за ініціативою ОСОБА_1 , у справі наявна відповідна копія наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 передано у власність спірну земельну ділянку.
У контексті доводів прокурора щодо наявності в електронній системі
Держгеокадастру «ДОК ПРОФ» електронного документа з відмінним змістом, що свідчить про підробку наданого ОСОБА_1 наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, колегія суддів вважала, що доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішеннях по суті спору, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
Не можемо погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду з наступних міркувань.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Ця правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду
від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 та від 15 липня 2022 року у справі
№ 914/1003/21.
Верховний Суд в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 висловив правову позицію, відповідно до якої наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.
Не погоджуємось з цим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, оскільки, на нашу думку, він суперечить частині третій статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Розбіжності між відомостями на електронних та паперових носіях об'єктивно можуть свідчити лише про підробку їх на одному з цих носіїв. У такому разі надання пріоритету відомостям на паперовому носієві без витребування та дослідження оригіналу електронного документу у формі електронного доказу чи його електронної копії призводить до неповного встановлення обставин справи і, як наслідок, до необґрунтованості судового рішення (частина п'ята статті 263 ЦПК України).
Спірний наказ був виданий як електронний документ та документ на папері, кожен із цих документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Прокурор зазначав, що письмовий оригінал наказу втрачений. За таких умов оскільки учасники справи та суд першої інстанції ставили під сумнів відповідність поданої прокурором копії (паперової копії) оригіналу, суду відповідно до частини п'ятої статті 100 ЦПК України належало витребувати оригінал електронного документу (наказу) або його електронну копію які містяться у електронній системі.
На підставі наведеного, вважаємо, що колегії суддів слід було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від зазначеного висновку.
Крім того, ухвалюючи постанову про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2025 рокув частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права орендиі ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі Верховний Суд вважав, що позов прокурора в цій частині належить до юрисдикції господарського суду.
При цьому, колегія суддів послалася на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24), у якій суд касаційної інстанції закрив провадження у справі у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», з огляду на те, що спір в означеній частині належить до господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі
№ 911/4144/16, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Позовну заяву прокурор обґрунтовував порушенням закону, допущеним фізичною особою, яка отримала земельну ділянку у власність в порядку приватизації. Вимога про витребування спрямована на повернення земельної ділянки на користь держави, при цьому така вимога є фактично похідною і прокурор не наводить даних про будь-яку недобросовісність дій останнього набувача та орендаря спірної земельної ділянки.
Отже, в першу чергу на вирішення суду постає питання щодо порушення інтересів держави відповідачем - фізичною особою. Факт такого порушення може бути встановлений лише загальним судом, а вирішення цього питання при розгляді господарським судом позову про витребування земельної ділянки може спричинити порушення гарантованого фізичній особі права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає не лише розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, але й передбачає, що справа має бути розглянута «судом, встановленим законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі
№ 357/8277/19 вказала, що при визначенні юрисдикції суд прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів.
З огляду на викладене вважаємо, що оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельна ділянка, власником яких є фізична особа як сторона договору оренди землі, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків власника земельних ділянок.
Враховуючи, що позовні вимоги прокурора до ДП «Ілліч-Агро Донбас» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договір оренди з ДП «Ілліч-Агро Донбас», а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, вважаємо, що його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Судді І. В. Литвиненко
В. В. Пророк