6 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 370/2035/20
провадження № 61-1212св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу Лева Романа Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовомдо ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що з 27 липня1985 року вона перебуває з відповідачем
у шлюбі; на час подання позову вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
За час шлюбу сторони набули майно, яке складається з: 2/3 часток
квартири АДРЕСА_1 , яка приватизована сторонами та їх дочкою; земельної ділянки з кадастровим номером 3222780200:05:002:0432, розташованої в АДРЕСА_2, з незавершеним будівництвом на цій земельній ділянці; автомобіля марки MERSEDES-BENZ модель VITO 111, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 (далі - автомобіль).
Домовленості про поділ набутого за час шлюбу спільного майна сторони не досягли, оскільки відповідач вважає набуте майно своєю приватною власністю.
Зазначала, що середня вартість автомобіля того ж року та такої ж комплектації складає 8 500 доларів США (240 000 грн за офіційним курсом валют Національного банку України на 23 вересня 2020 року).
Середня вартість земельної ділянки в межах Макарівського району Київської області складає 200 000 грн.
З огляду на викладені обставини просила в порядку поділу спільного майна подружжя:
- визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим
номером 3222780200:05:002:0432, що знаходиться в СТ «Відрадне», по 1/2 частці за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя об'єкт незавершеного будівництва - будинок, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222780200:05:002:0432 в СТ «Відрадне», по 1/2 частці за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля
у розмірі 120 000 грн.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року, ухваленим у складі судді Тандира О. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка не підлягає поділу, оскільки є особистою власністю ОСОБА_2 у зв'язку з набуттям її в порядку приватизації, а розташований на ній об'єкт незавершеного будівництва не може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності сторін, оскільки позивач не підтвердила належним доказами наявність на земельній ділянці незавершеного будівництва, а також ступінь його готовності.
Місцевий суд визнав неналежними надані позивачем докази, а саме ксерокопії титульної сторінки будівельного паспорту, схему будинку і його фото та копії квитанцій про переказ коштів на довільні реквізити (комунальні послуги), оскільки вони не дають можливості ідентифікувати об'єкт будівництва, встановити ступінь його готовності та визначити його частини, що підлягають поділу.
Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами реальної вартості автомобіля на час звернення до суду з позовом.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частці земельної ділянки з кадастровим номером 3222780200:05:002:0432, що знаходиться на території
СТ «Відрадне», та по 1/2 частці незавершеного будівництвом будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 195,00 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частка об'єкта незавершеного будівництва, побудованого на земельній ділянці, набутій у власність ОСОБА_2 в порядку приватизації, тому за позивачем на підставі статті 377 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та
статті 120 Земельного кодексу (далі - ЗК) України підлягає визнанню і право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки з кадастровим
номером 3222780200:05:002:0432 площею 0,06 га, розташовану на території
СТ «Відрадне».
Ухвалюючи рішення про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, суд апеляційної інстанції врахував висновок судової автотоварознавчої експертизи № 24838/21-54 від 9 листопада 2021 року, згідно з яким вартість автомобіля, придбаного у шлюбі та відчуженого відповідачем без згоди позивача, на день його відчуження складала 188 390 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 432,20 грн судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
20 січня 2022 року ОСОБА_2 та адвокат Лев Р. В., який діє в інтересах
ОСОБА_2 , звернулися кожен окремо до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 23 грудня 2021 року із залишенням в силі рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року.
Касаційні скарги мотивовані неврахуванням судом апеляційної інстанції тієї обставини, що спірний об'єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, оскільки відповідач не подавав заяв про початок будівництва та ведення відповідних робіт, тому неможливим є поділ такого майна відповідно до статті 376 ЦК України. Незавершене будівництво є сукупністю будівельних матеріалів, про поділ яких позивач не заявляла.
Оскільки об'єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, не підлягає поділу і спірна земельна ділянка, набута відповідачем внаслідок приватизації та є особистою приватною власністю відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України.
Вказують, що позивач не заявляла клопотання про призначення будівельної експертизи для визначення ступеня готовності об'єкта незавершеного будівництва, площі об'єкта, його вартості або вартості використаних будівельних матеріалів і такі обставини апеляційний суд не встановлював.
Також суд апеляційної інстанції не встановив можливість завершення будівництва сторонами у справі, ступінь трудової та фінансової участі позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лев Р. В., на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 23 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 2 липня 2025 року справу № 370/2035/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 30 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України справу для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), щодо належного способу захисту права одного з подружжя, який (яка) вважає себе співвласником об'єкта незавершеного будівництва, шляхом їх уточнення, надавши відповідь на питання, яке колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду кваліфікувала як виключну правову проблему.
Постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів вказала про те, що:
по-перше, будматеріали, обладнання тощо, використані у процесі самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, неможливо відділити від самого об'єкта будівництва без завдання їм усім або окремим із них шкоди та зниження відповідно їхньої економічної цінності. А їхня оборотоздатність без відділення від об'єкта будівництва неможлива. Тому варіант визнання судом права власності позивача на половину будматеріалів, обладнання тощо не дозволить жодній зі сторін вільно користуватися та розпоряджатися таким майном, оскільки воно вже використане у самочинному будівництві конкретного об'єкта, який інша сторона спору використовує для проживання без введення його в експлуатацію;
по-друге, немає якогось сенсу для цивільного обороту визначений Великою Палатою Верховного Суду обов'язок суду перелічити в судовому рішенні всі використані у такому будівництві будматеріали, обладнання тощо, на які він визнає право власності, бо кожна зі сторін спору не зможе надалі окремо від іншої сторони відчужити це використане для самочинного будівництва майно третім особам;
по-третє, формування у судовому рішенні переліку відповідних матеріалів, обладнання тощо для визнання на них права власності за позивачем потребуватиме спеціальних знань хоча би через те, що частина з них у спорудженому будинку приховані за іншими. Та й точне встановлення всього переліку будматеріалів, обладнання тощо, з яких побудований (реконструйований) об'єкт, неможливо встановити навіть експертним шляхом.
Отже, не є ефективним способом захисту права власності такий поділ в натурі «спожитих» у будівництві будматеріалів, обладнання тощо у будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2024 року
справу № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24) прийнято до розгляду та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судове рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, а саме щодо позову дружини (чоловіка), членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, про визнання спільним сумісним майном, здійснення поділу (виділу) незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами, а не визнавати за сторонами спору право на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.
Саме щодо вказаних висновків є доводи касаційних скарг у справі, яка переглядається; судові рішення у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що
у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої
статті 253, статтею 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 та касаційною скаргою Лева Романа Васильовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року до закінчення перегляду в касаційному
порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 607/10858/22
(провадження № 14-138цс24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття й оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік