22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 243/7540/19
провадження № 61-13409св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Слов'янської міської ради, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Слов'янського міськрайонного управління юстиції Слов'янської міської ради, Слов'янська міська рада, Слов'янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стуліков Артур Вікторович, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Дюміної Н. О.,
від 07 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Зубакової В. П., Тимченко О. О.,
від 08 серпня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Слов'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування рішень.
2. Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 22 лютого 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачів:
ОСОБА_2 , Слов'янську міську раду та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Слов'янського міськрайонного управління юстиції Слов'янської міської ради.
3. Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 13 грудня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача - Слов'янську міську військово-цивільну адміністрацію.
4. Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 23 березня 2023 року замінено Слов'янську військово-цивільну адміністрацію на її правонаступника Слов'янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.
5. Позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позову, обґрунтовані тим, що позивачці належить 1/2 частка домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці комунальної власності, площею 440 кв. м.
6. До земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_2 , рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 753 від 16 грудня 2003 року було незаконно довідведено земельну ділянку, площею 808 кв. м, за рахунок земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_3 , внаслідок чого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, розташовану по
АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_3 .
7. Позивачка вважає вказане рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради незаконним, оскільки довідведення земельної ділянки відбулося зі згоди ОСОБА_3 , яка не має жодного стосунку до земельної ділянки, на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_3 .
8. Крім того, позивачка вважає неправомірним рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 773/4 від 22 грудня 2004 року, яким ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0472 га, по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_2 , оскільки вказане рішення було прийнято без урахування рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 753
від 16 грудня 2003 року, відповідно до якого площа земельної ділянки, по
АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_2 , становить 0,0808 га, а акт встановлення та погодження меж землеволодіння від 15 січня 2004 року, на підставі якого було прийнято вказане рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради, не містить підписів користувачів суміжних земельних ділянок, розташованих по
АДРЕСА_1 , що призвело до порушення межі суміжної земельної ділянки, на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_1 .
9. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати дії Виконавчого комітету Слов'янської міської ради по винесенню 16 грудня 2003 року рішення № 753 та по винесенню 22 грудня
2004 року рішення № 773/4 неправомірними;
- скасувати рішення Виконавчого комітету Слов'янської міської ради
від 16 грудня 2003 року № 753 про додатковий відвід земельної ділянки як незаконне;
- скасувати рішення Виконавчого комітету Слов'янської міської ради
від 22 грудня 2004 року № 773/4 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» частково, а саме в частині безкоштовної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,0472 га, розташованої по АДРЕСА_2 , як незаконне;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень
№ 377949881 від 27 жовтня 2017 року та скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис від 27 жовтня 2017 року про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0816 га, за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
10. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 07 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
11. Суди попередніх інстанцій вказали на недоведеність порушення прав та законних інтересів позивачки рішеннями Виконавчого комітету Слов'янської міської ради щодо користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне їй домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Стуліков А. В., просить рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року скасувати, направивши справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 06 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Стуліков А. В., подала касаційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 243/7540/19, які у листопаді 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 30, 67, 120, 121, 198 ЗК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Стверджує, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України без зазначення дати, на яку була чинна застосована судами редакція цієї норми, та як наслідок дійшли помилкового висновку про те, що сторони у справі після укладення договорів купівлі 1/2 частин житлового будинку набули право користування
по 1/2 частини земельної ділянки.
19. Зауважує, що ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,128 га, тоді як із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах може бути передано не більше 0,10 га.
20. Вважає недопустимим доказом лист архівного відділу Слов'янської міської ради про відсутність технічної документації в архіві, оскільки відповідна документація була передана до Відділу в місті Слов'янську та Слов'янському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області. Натомість суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним доводам позивачки.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
21. 27 червня 2000 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, придбала у ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 78,4 кв. м, з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Слов'янської міської ради, площею 440 кв. м.
22. Суди встановили, що земельна ділянка, площею 440 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_1 не передавалася.
23. Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 16 грудня 2003 року № 753 із землекористування ОСОБА_3 вилучено земельну ділянку, площею 83 кв. м, залишено їй у користуванні 372 кв. м. по АДРЕСА_3 , згідно з поданою заявою та відведено додатково ОСОБА_2 земельну ділянку площею 83 кв. м, за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що складе загальну площу 808 кв. м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по
АДРЕСА_2 .
24. Рішенням Слов'янської міської ради від 22 грудня 2004 року № 773/4 ОСОБА_2 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка, площею 0,0472 га, в АДРЕСА_2 .
25. Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов'янської міської ради від 22 грудня 2004 року № 773/4, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0472 га, яка розташована в
АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно з планом меж земельної ділянки, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площа земельної ділянки складає 0,0816 га.
26. Згідно з договором купівлі-продажу частини будинку від 15 травня
2009 року, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку
АДРЕСА_4 . Згідно з додатком № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2397/24 від 05 вересня 2013 року вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 , 1/2 частина якого належить ОСОБА_1 , не має спільної межі з домоволодінням
АДРЕСА_3 , а має спільні межі з домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , натомість домоволодіння АДРЕСА_2 має спільні межі і з домоволодінням
АДРЕСА_3 і АДРЕСА_1 , адже знаходиться між ними.
28. Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 268/8
від 14 вересня 2018 року, технічна документація на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 , розроблена для підготовки та прийняття рішень Виконавчого комітету Слов'янськові міської ради від 16 грудня 2003 року № 753 та від 22 грудня
2004 року № 773/4 , а також порядок її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства.
Зафіксовано такі невідповідності Технічної документації на земельну ділянку
№ 10 та державному акті на право власності на землю:
- на титульному боці площа земельної ділянки становить 0,0472 га, яка прийнята згідно з рішенням № 773/4 виконкому Слов'янської міської ради
від 22 грудня 2004 року, - вказана помилково.
- на зворотному боці державного акту в Плані зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076 площа земельної ділянки становить 0,0816 га.
Згідно з рішенням Слов'янського міської ради виконавчого комітету
від 16 листопада 2003 року № 753 площа земельної ділянки, на яку повинен бути виданий державний акт становить 0,0808 га.
В рішенні виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 16 грудня
2003 року № 753 зазначена ОСОБА_3 , як особа, що є користувачем земельної ділянки та надала заяву про вилучення частки земельної ділянки
АДРЕСА_3 площею 83 кв. м.
ОСОБА_3 не мала документів, що посвідчують її право на земельну ділянку АДРЕСА_3 , виходячи з цього письмова згода на вилучення частини земельної ділянки площею 83 кв. м не відповідає законодавчим актам, а саме статті 56 Закону України «Про землеустрій»
Наданий акт погодження меж земельної ділянки
АДРЕСА_1 від 15 січня 2004 року не погоджено
ОСОБА_1 та померлою на той час ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією не виконувалось, так як має місце порушення меж між земельними ділянками АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 , на земельній ділянці, яка згідно з правовстановлюючих документів відносіться до земельної ділянки № 12 збудовано навіс та малоцінні споруди (детально в дослідженні).
Порушення землекористування земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , та порушення меж між цими земельними ділянками, згідно з правовстановлюючих документів зафіксовано.
Фактична площа користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 становить 0,0837 га. Площа земельної ділянки № 10 згідно з Планом зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076 становить 0,0816га.
Площа земельної ділянки № 12 згідно з правовстановлюючими документами, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку, - становить 440 кв. м. Фактичне користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 становить 0,0399 га.
Зафіксовано накладання земельної ділянки АДРЕСА_5 , порушення меж та зменшення площі земельної ділянки АДРЕСА_1 на 0,0041 га відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
34. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
35. Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
36. Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
37. За змістом частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
38. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку (пункт «в» частини другої статті 89 ЗК України).
39. Відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
40. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
41. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
42. Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
43. Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
44. Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
45. Відповідно до положень статті 30 ЗК 1990 року, чинного на момент набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 домоволодіння
АДРЕСА_6 , при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
46. Відповідно до статті 42 ЗК України 1990 року громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
47. Відповідно до частини другої, четвертої статті 120 ЗК України, в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_2 права власності на
1/2 домоволодіння АДРЕСА_6 , якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
48. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
49. Суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та встановивши, що позивачкою не доведено порушення її прав оскарженими рішеннями Виконавчого комітету Слов'янської міської ради на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно по АДРЕСА_1 , дійшли правильного висновку про відмову в позові.
50. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_6 , судами правильно встановлено, що вони є землекористувачами в рівних частках земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок.
51. Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 в натурі не виділялась, межі ділянки не визначені та між сторонами не вирішено питання про порядок користування цією ділянкою чи про її поділ.
52. За цих обставин, суди обґрунтовано вказали на відсутність підстав вважати, що накладення земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить
ОСОБА_2 , на частину земельної ділянки
АДРЕСА_1 , якою спільно користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і як наслідок зменшення площі цієї ділянки на 0,041 га, відбулось саме за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивачки.
53. Отже ОСОБА_1 передчасно вважає, що внаслідок накладення суміжних земельних ділянок, порушенні її права на користування земельною ділянкою
АДРЕСА_7 . Більш того, у разі визначення порядку користування вказаною земельною ділянкою та виділення у власність ОСОБА_1 конкретної її частини, остання, за умови збереження накладення суміжних земельних ділянок, не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом до
ОСОБА_2 про витребування відповідної частини земельної ділянки, а не вимагати скасувати рішення органу місцевого самоврядування, якими ОСОБА_2 виділено у власність суміжну земельну ділянку, тобто скасування її правового титул як власника суміжної земельної ділянки
(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі
№ 446/478/19).
55. Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.
56. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
57. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
58. Судами попередніх інстанцій надана оцінка доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України. Незгода заявниці із оскарженими судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
60. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
61. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стуліков Артур Вікторович, залишити без задоволення.
2. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 07 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников