19 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 129/285/18
провадження № 61-7049зно25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,
06 червня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого
2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року у зазначеній вище справі.
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. ухвалою від 13 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня
2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня
2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків касаційної скарги (провадження № 61-8529ск24).
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. ухвалою від 02 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня
2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня
2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року визнав неподаною та повернув заявникам на підставі статей 185,
393 ЦПК України.
10 січня 2025 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року,
від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 01 квітня 2023 року
та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року.
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. ухвалою від 03 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 ,
ОСОБА_1 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області
від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року,
від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 06 червня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків касаційної скарги (провадження № 61-553ск25).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка С. О. ухвалою від 19 березня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 ,
ОСОБА_1 на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області
від 09 грудня 2022 року, від 02 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року,
від 01 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 06 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
У червні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_4 ,
ОСОБА_1 про перегляд ухвал Верховного Суду від 13 червня 2024 року
та від 19 березня 2025 року за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених статтями 423-429 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В. ухвалою від 23 червня 2025 року у прийнятті заяви
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в частині вимог про перегляд ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року за нововиявленими обставинами у цій справі відмовив.
Заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в частині вимог про перегляд ухвали Верховного Суду від 13 червня 2024 року за нововиявленими обставинами
у цій справі передав на розгляд судді, визначеному в порядку, встановленому частиною тринадцятою статті 33 ЦПК України (провадження № 61-7049зно25).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 30 червня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Грушицькому А. І.
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. ухвалою від 01 липня 2025 року відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в частині вимог про перегляд ухвали Верховного Суду
від 13 червня 2024 року за нововиявленими обставинами у цій справі (провадження № 61-8185зно25).
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення ухвал Верховного Суду від 23 червня 2025 року та від 01 липня 2025 року у цій справі.
Заяву ОСОБА_1 в частині вимог про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 липня 2025 року передано судді Грушицькому А. І. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 10 вересня 2025 року (провадження № 61-8185зно25).
Заяву ОСОБА_1 в частині вимог про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року передано судді-доповідачу Фаловській І. М. Судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 вересня 2025 року (провадження № 61-8185зно25)).
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. ухвалою від 11 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 липня 2025 року у цій справі повернув заявникові.
Заява ОСОБА_1 в частині вимог про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У пункті 1 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки», від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції»,
від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
У поданій заяві ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади загалом, а також надає зневажливу іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів ні позивача, ні відповідача, є виявом очевидної неповаги, не спрямовані на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Такий виклад заяви є виявом неповаги до суду, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 заяви про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 23 червня 2025 року виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 44, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду
від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк