17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 193/566/22
провадження № 61-4066св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Софіївська селищна рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Софіївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Софіївської селищної ради на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року у складі судді Шумської О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Корчистої О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII, яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 21 червня 2019 року № 46 «Про виключення квартири із числа службових», та зобов'язати відповідача вирішити питання щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилалися на те, що рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 14 грудня 2012 року № 176 ОСОБА_1 взято на квартирний облік як молодого спеціаліста.
Згідно з протоколом житлової комісії середнього та старшого начальницького складу Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 червня 2013 року № 17 сім'ї співробітників Софіївського РВ - лейтенанту міліції ОСОБА_1 та лейтенанту міліції - ОСОБА_2 як молодим спеціалістам надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 12 липня 2013 року № 91 ОСОБА_1 видано ордер на заселення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на сім'ю у складі він і ОСОБА_2 .
На підставі зазначених документів між начальником Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області і ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення.
З метою приватизації зазначеної квартири на сім'ю з трьох осіб - подружжя ОСОБА_4 та їх донька ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 звернувся до Софіївської селищної ради з відповідною заявою.
Проте 20 вересня 2021 року виконавчий комітет Софіївської селищної ради прийняв рішення не виключати спірну квартиру із числа службових жилих приміщень. Підставою для відмови стало те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.
Однак, під час збору інформації про підстави віднесення спірної квартири до числа службових та передачі її від ГУ МВС України в Дніпропетровській області до Софіївської селищної ради позивачам стало відомо, що ця квартира віднесена до службових поза встановленим порядком.
Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 спірну квартиру виключено з числа службових, а рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 13 вересня 2011 року № 157 «Про включення житлового приміщення до числа службових» визнано таким, що втратило чинність.
Рішенням Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Софіївської селищної об'єднаної територіальної громади нерухомого майна - службової квартири АДРЕСА_2 .
Водночас пунктом 1 зазначеного рішення незаконно скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року №46 «Про виключення квартири із числа службових».
Листом від 26 липня 2019 року № 19853/лк ГУ МВС України у Дніпропетровській області звернулося до Департаменту державного майна та ресурсів МВС України з проханням передати квартиру зі сфери управління МВС України - із Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області до комунальної власності Софіївської селищної ради.
На підставі рішення Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII та листа ГУ МВС України у Дніпропетровській області від 26 липня 2019 року № 19853/лк, МВС України видало наказ від 10 вересня 2019 року № 594, яким наказано ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Дніпропетровській області доручено здійснити безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади смт Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області квартиру АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Рішенням Софіївської селищної ради Софіївського району від 18 грудня 2019 року № 2783-55/VII прийнято безоплатно до комунальної власності Софіївської селищної об'єднаної територіальної громади з балансу Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області об'єкт житлового фонду - службову квартиру АДРЕСА_2 .
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивачі просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Софіївський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 14 липня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував пункт 1 рішення Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII «Про надання згоди на прийняття нерухомого майна у комунальну власність Софіївської селищної об'єднаної територіальної громади», яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 П'ро виключення квартири із числа службових». Зобов'язав Софіївську селищну раду вирішити питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідач після виключення спірної квартири з числа службових, що стало підставою для її передачі у комунальну власність з власності МВС України, поза встановленим порядком повторно відніс спірну квартиру до числа службових, з метою унеможливлення її приватизації позивачами, тому пункт 1 рішення Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII підлягає скасуванню.
Також суд дійшов висновку, що відповідач використовує свої дискреційні повноваження свавільно, тому з метою максимально ефективного захисту прав позивачів, яке виключить повторне звернення позивачів до суду, ефективним способом захисту буде зобов'язання Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації спірної квартири шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність позивачів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу Софіївської селищної ради задовольнив частково. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року в частині зобов'язання Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації кв. АДРЕСА_2 шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що рішення місцевого суду про скасування пункту 1 рішення Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII є обґрунтованим, оскільки відповідач, прийнявши безпідставне рішення про скасування рішення про виключення спірної квартири з числа службових, що в подальшому призвело до прийняття рішення про відмову позивачам у приватизації та передачу у приватну спільну сумісну власність, здійснив непропорційне втручання в право позивачів на мирне володіння житлом, та позбавив їх права набути право власності на це житло шляхом приватизації.
Водночас апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про зобов'язання відповідача прийняти рішення про приватизацію та передачу спірної квартири у власність сім'ї позивачів, оскільки задоволення вимоги позову про скасування рішення, одночасно надає право позивачам приватизувати спірну квартиру, яка вже не є службовою.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2024 року Софіївська селищна рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження зазначила те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 15 частини першої статі 26 та частин сьомої, дев'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах (скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; право сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) у разі незгоди з рішенням виконавчого комітету ради зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради; рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ГУ МВС України у Дніпропетровській області не дотримало норм законодавства щодо виключення спірної квартири з числа службових, адже прохання зняти зі спірної квартири статус службової лише у зв'язку з ліквідацією, не відповідає нормам законодавства. Недотримання вимог щодо зняття з квартири статусу службової призвело до прийняття виконавчим комітетом Софіївської селищної ради незаконного рішення від 21 червня 2019 року № 46.
Суди не встановили порушення відповідачів прав позивачів на житло, оскільки Софїївська селищна рада не вчиняла дій, які свідчили б про обмеження їхнього права проживати у спірному житловому приміщенні та користуватись ним, не порушувалося питання про їх виселення з квартири.
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Максимов Р. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними й обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 14 грудня 2012 року № 176 ОСОБА_1 як молодий спеціаліст був взятий на квартирний облік селищної ради.
Відповідно до протоколу від 13 червня 2013 року № 17 житлової комісії середнього та старшого начальницького складу Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області сім'ї співробітників Софіївського РВ - лейтенанту міліції ОСОБА_1 та лейтенанту міліції - ОСОБА_2 як молодим спеціалістам надано службове житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв. м.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 12 липня 2013 року № 91 ОСОБА_1 видано ордер на заселення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на сім'ю у складі він і ОСОБА_2
26 липня 2013 року між начальником Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області підполковником міліції Крижній А. А. (наймодавець) та оперуповноваженим сектору карного розшуку Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму житлового приміщення - службової однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З листа голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області Баранника П. Д. від 15 березня 2018 року за № 18695/Бр адресованого голові Софіївської селищної ради,відомо, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована квартира державної власності, в якій мешкає поліцейський Софіївського ВП ГУНП Дніпропетровській області зі своєю сім'єю; голова ліквідаційної комісії просить розглянути питання щодо можливості передачі зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади. У подальшому ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Дніпропетровській області не заперечує щодо зняття із зазначеної квартири статусу службового житла.
На зазначений лист в. о. селищного голови Назаренко Л. І. листом від 21 березня 2018 року № 279 повідомив, що Софіївська селищна рада погоджує передачу квартири до комунальної власності Софіївської селищної ради та для прийняття відповідного рішення просить направити розпорядчий акт (наказ, рішення тощо) про передачу службової квартири до комунальної власності Софіївської селищної ради із завіреними копіями технічного паспорта та документ про право власності.
У листі голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 22 жовтня 2018 року № 47.4/7544, адресованому голові Софіївської селищної ради Сегедію П. Ю., зазначено, що у зв'язку із ліквідацією Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області та передачею основних засобів на баланс ГУНП України в Дніпропетровській області ліквідаційна комісія Софіївського РВ ГУ МВС просить розглянути питання щодо виключення житлового приміщення (кв. АДРЕСА_2 ), яке обліковується на балансі Софіївського РВ ГУ МВС України з числа службових, та подальшої передачі його до комунальної власності Софіївського району.
Рішенням Софіївської селищної ради від 10 грудня 2018 року № 117 «Про службове приміщення» голові ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області Бараннику П. Д. рекомендовано здійснити передачу нерухомого майна - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності Софіївської селищної ради із збереженням статусу службового житла або обґрунтувати необхідність виключення зазначеного жилого приміщення.
У листі-відповіді про надання згоди щодо прийняття до комунальної власності службових квартир голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області Баранника П. Д. від 28 травня 2019 року № 19760/Лк, зазначено, що для отримання від МВС України наказу про передачу квартири до комунальної власності передбачено наявність двох рішень місцевих органів влади, а саме: щодо виключення квартир, які планується передати до комунальної власності, з числа службових та про попередню згоду прийняття їх в комунальну власність. Голова ліквідаційної комісії просив на черговому засіданні виконавчого комітету селищної ради розглянути питання щодо виключення зазначеної квартири з числа службового житла та надання попередньої згоди про передачу зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади і в разі позитивного вирішення питання надати відповідне рішення виконавчого комітету селищної ради.
У рішенні виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 «Про виключення квартири із числа службових» зазначено, що, враховуючи лист голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області Баранника П. Д. від 28 травня 2019 року № 19760/Лк, слід виключити із числа службових житлових приміщень однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 13 червня 2011 року № 157 «Про включення житлового приміщення до числа службових» вважати таким, що втратило чинність. Зокрема у пункті 2 цього рішення було накладено заборону приватизації спірної квартири.
У подальшому рішенням 48-ї сесії 7-го скликання Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VІІ було скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 «Про виключення квартири з числа службових» та надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Софіївської селищної об'єднаної територіальної громади нерухомого майна - службової квартири загальною площею 36,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою приватизації зазначеної квартири на сім'ю з трьох осіб (подружжя ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 звернувся до Софіївської селищної ради з відповідною заявою.
Проте 20 вересня 2021 року виконавчий комітет Софіївської селищної ради прийняв рішення не виключати квартиру за вказаною адресою із числа службових жилих приміщень.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише у цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Спірні правовідносини стосуються незаконності, на думку позивачів, пункту 1 рішення Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VII, яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 «Про виключення квартири із числа службових», що унеможливлює здійснити приватизацію займаного ними приміщення.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно зі статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.
Частиною другою статті 121 ЖК України визначено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Згідно з пунктом 6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Зі змісту вказаних положень випливає, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливе лише за наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.
При цьому підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла як службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових.
У цій справі суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 виключено із числа службових житлових приміщень - спірну однокімнатну квартиру. Рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 13 червня 2011 року № 157 «Про включення житлового приміщення до числа службових» визнано таким, що втратило чинність. Зокрема у пункті 2 цього рішення була накладена заборона приватизації спірної квартири.
Підставами прийняття такого рішення вказано лист голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області Баранника П. Д. від 28 травня 2019 року за № 19760/Лк, у якому запропоновано на черговому засіданні виконавчого комітету селищної ради розглянути питання щодо виключення зазначеної квартири державної власності з числа службового житла та надання попередньої згоди про передачу зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади.
Зазначене обґрунтовувалося тим, що є необхідність для передання спірної службової квартири до комунальної власності.
У подальшому рішенням 48-ї сесії 7-го скликання Софіївської селищної ради від 10 липня 2019 року № 2542-48/VІІ було скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року № 46 «Про виключення квартири з числа службових» та надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Софіївської селищної об'єднаної територіальної громади.
Згідно з положеннями частини шостої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (частина дев'ята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Результат аналізу наведених норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
Разом з тим, у силу статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Такий принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із системного аналізу наведених норм права можна дійти висновків, що питання скасування актів виконавчих органів ради вирішуються на пленарних засіданнях відповідної ради, а підставою для скасування таких актів є їх невідповідність Конституції чи законам України, іншим актам законодавства або ж рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач після виключення спірної квартири з числа службових, що стало підставою для її передачі у комунальну власність з власності МВС України, поза встановленим порядком, повторно відніс спірну квартиру до числа службових, з метою унеможливлення її приватизації позивачами.
Такий висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим, адже приймаючи оспорюване рішення, селищна рада не зазначила в чому полягає невідповідність вимогам закону чи рішенням ради скасоване рішення, тобто не навела, передбачених законом випадків, за яких можливо скасувати ненормативний правовий акт одноразового застосування.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Софіївської селищної ради залишити без задоволення.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов