02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1280/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Новикова О. Є. (адвоката),
прокуратури -Савицької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (колегія суддів: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі
за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"
про стягнення грошових коштів у сумі 15 860 593,59 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Синюхино-Брідська сільська рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" (далі - ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт") на користь Синюхино-Брідської сільської ради кошти в сумі 15 860 593,59 грн за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, загальною площею 61,22 га, з кадастровими номерами: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 (далі - земельні ділянки).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор зазначав, що відповідач користується земельними ділянками територіальної громади після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 за відсутності правових підстав. Прокурор вказував, що таке користування позбавило Синюхино-Брідську сільську раду можливості здавати земельні в оренду та отримувати прибуток з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Первомайської районної ради 12.07.2017.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 справу № 925/1280/21 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Миколаївської області.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, позовні вимоги Прокурора задоволено та стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на користь Синюхино-Брідської сільської ради 15 860 593,59 грн боргу за користування земельними ділянками, а також стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на користь Миколаївської обласної прокуратури 237 908,90 грн судового збору.
2.2. Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 925/1280/21 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21 скасовано, справу № 925/1280/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
2.3. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення зазначив, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи наданий Прокурором розрахунок коштів, які підлягають стягненню за спірний період, послалися на рішення Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 та умови договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, який припинив свою дію 03.07.2017, при цьому не врахували положень пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та не взяли до уваги відсутності в матеріалах справи рішень органу місцевого самоврядування щодо ставок орендної плати, необхідних для розрахунку суми, заявленої Прокурором до стягнення. При цьому Верховний Суд зазначив, що вважає обґрунтованими доводи скаржника про неможливість застосування для розрахунку безпідставно збережених коштів ставки орендної плати, встановленої в договорі оренди земельних ділянок від 19.06.2007, строк дії якого закінчився, за відсутності в матеріалах справи рішень органів місцевого самоврядування щодо розміру ставок орендної плати за землю у спірний період.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій також не дослідили витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021 та не перевірили аргументи скаржника щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства.
Верховний Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили відповідно до вимог статей 77- 79, 236 Господарського процесуального кодексу України, чи відповідає відповідач критеріям, визначеним статтею 12 Гірничого закону України та Кодексу України про надра, зважаючи на те, що положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України можуть бути застосовані лише до гірничодобувних підприємств і лише щодо земельних ділянок, які надані їм у користування для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
2.4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Смородінова О.Г.) у справі № 925/1280/21 в задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено в повному обсязі.
2.5. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову Прокурора, зазначив, що впродовж 2018 - 2021 років розмір ставок орендної плати за земельні ділянки за межами населеного пункту органами місцевого самоврядування не встановлювався, а з 2022 року й дотепер ставка орендної плати за користування землями цієї категорії становить 10 %. Водночас суд визнав безпідставним посилання позивача на необхідність застосування для розрахунку ставки орендної плати 10%, яка встановлена рішеннями Синюхино-Брідської сільської ради на 2022 та 2023 роки, оскільки відповідні рішення регулюють правовідносини в період, за який позивачем не проводиться стягнення заборгованості. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для розрахунку розміру недоотриманої орендної плати з урахуванням 10 %, установлених у договорі оренди від 19.06.2007, який припинив свою дію, та в рішеннях Синюхіно-Брідської сільської ради від 13.07.2021 № 1 та від 12.07.2022 № 1.
Суд першої інстанції також зазначив, що надані відповідачем докази наявності у нього статусу "гірничодобувного підприємства" підтверджують необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України, виходячи із площі наданої земельної ділянки для відповідних потреб. Проте суд першої інстанції виснував, що таке застосування мало би місце в разі підтвердження позивачем наявності всіх складових як підстав для обґрунтованого розрахунку заборгованості ПрАТ "Первомаський кар'єр "Граніт" за спірний період.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що наданий Прокурором розрахунок фактично здійснений із застосуванням даних, які не підтверджені належними доказами чи не підтверджені взагалі. Тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розміру коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок, який має бути стягнутий з відповідача.
2.6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/1280/21 скасовано частково рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі № 925/1280/21, викладено його у такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" (18016, м. Черкаси, вул. Маршала Красовського, буд.8., код ЄДРПОУ 00292356) на користь Синюхино-Брідської сільської ради кошти в сумі 1 042 079,76 грн за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 загальною площею 61,22 га, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (на розрахунковий рахунок UA9889999803341459812000014472 місцевого бюджету Синюхино-Брідської сільської ради, код одержувача 04376951).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" (18016, м.Черкаси, вул. Маршала Красовського, буд. 8., код ЄДРПОУ 00292356) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 15 631,19 грн судового збору за подання позовної заяви".
Здійснено розподіл судового збору.
2.7. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов Прокурора, встановив, що саме з вини відповідача, який самостійно замовив виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у 2017 році, право користування на спірні земельні ділянки дотепер не оформлено, що зумовило недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів за користування ними.
Суд апеляційної інстанції виснував, що факт неприйняття органом місцевого самоврядування рішень про встановлення ставок орендної плати за спірні земельні ділянки у заявлений до стягнення період не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за використання у своїй господарській діяльності комунальних земель. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи вимоги чинного законодавства, розмір плати за землю в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлено положеннями підпунктів 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують статус відповідача як гірничодобувного підприємства, то виснував, що при розрахунку коштів, які відповідач має сплатити позивачеві за користування земельними ділянками, слід застосовувати положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5, пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України.
Суд апеляційної інстанції дослідив витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021 з кадастровими номерами 4825480400:03:000:0051 (площа земельної ділянки 52,62 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 - 2021 роки - 49 617 378,81 грн), 4825480400:05:000:0011 (площа земельної ділянки 3,8892 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 - 2021 роки 4 222 103,95 грн), 4825480400:05:000:0012 (площа земельної ділянки 4,71 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018- 2021 роки 5 113 161,98 грн) та встановив їх відповідність затвердженій рішенням Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 нормативній грошовій оцінці земельних ділянок. Ураховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок недоотриманої позивачем плати за користування відповідачем земельними ділянками загальною площею 61,22 га за період із 01.08.2018 до 01.06.2021, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно з витягами про нормативну грошову оцінку за 2018- 2021. Суд апеляційної інстанції під час розрахунку застосував пільгову ставку 25 % від земельного податку (3 %) та з урахуванням здійснених відповідачем протягом вказаного періоду оплат (у 2018 році в сумі 306 421,65 грн, у 2019 - 306 420,64 грн, у 2020 - 283 439,18 грн та за період із січня до травня 2021 року - 125120,68 грн) встановив, що розмір коштів, які підлягають стягненню на користь позивача становить 1 042 079,76 грн. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності розміру коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок, який має бути стягнутий із відповідача.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/1280/21 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі № 925/1280/21 залишити без змін.
3.2. ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, та висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 20.03.2025 у справі № 500/8168/23, від 04.05.2022 у справі № 240/2186/21, від 30.08.2022 у справі № 405/5302/20.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування Південно-Західним апеляційним господарським судом положень статті 284 та статті 288 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
3.3. Синюхино-Брідська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/1280/21 - без змін. Позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова ухвалена відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 19.06.2007 між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар'єр "Граніт" (правонаступником якого є ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт") як орендарем було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Бочеславчицькій сільській раді 03.07.2007 за реєстровим № 040702200071.
За умовами цього договору орендодавець на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 29.01.2003 № 23-р передає, а орендар приймає в оренду терміном на 10 (десять) років земельні ділянки загальною площею 61,22 га, у тому числі: пасовища площею 3,89 га, землі промисловості - 17,82 га, землі під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами - 39,51 га, для добувної промисловості (виробництва будівельних матеріалів) із земель, розташованих у межах території Болеславчицької сільської ради Первомайського району.
4.2. Відповідно до кадастрового плану, що є додатком до договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 та 4825480400:03:000:0051.
4.3. Пунктами 2.1, 2.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється згідно з розрахунком розміру орендної плати за користування земельними ділянками, який є невід'ємною частиною до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно та перераховується не пізніше 30-го числа кожного місяця.
4.4. Для розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, сторонами цього договору встановлено ставку 10 % від нормативної грошової оцінки усіх земельних ділянок.
4.5. Відповідно до пункту 9.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 договір оренди земельних ділянок припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
4.6. За умовами пункту 9.3 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4.7. Згідно із пунктом 12 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 договір набирає чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.
4.8. Як установили суди попередніх інстанцій, зазначені земельні ділянки передані в оренду за актом приймання-передачі від 03.07.2007.
4.9. Відповідач звертався до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом від 03.06.2017 № 685 про поновлення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 на той самий строк і на тих самих умовах.
4.10. Миколаївська обласна державна адміністрація листом від 12.07.2017 № 2729/0/05-38/3-17 повернула відповідачу на доопрацювання надані до листа від 03.06.2017 № 685 матеріали та повідомила, що під час розгляду доданих орендарем до листа-повідомлення матеріалів було виявлено невідповідності умов запропонованого до переукладення договору в частині визначення ідентифікаційних даних земель (кадастрових номерів) та розміру орендної плати за землю вимогам чинного законодавства.
Крім того, у відповіді Миколаївської обласної державної адміністрації було наголошено на визначеній статтями 13, 18, 19 Закону України "Про оцінку земель" необхідності виготовлення та затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 для визначення розміру орендної плати за договором, відсутність якої унеможливлює вирішення питання про продовження орендних правовідносин. Миколаївська обласна державна адміністрація вважала, що існувала потреба додаткового узгодження умов укладеного між сторонами договору, оскільки об'єкт оренди та орендна плата за приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" є істотними умовами договору оренди землі. Тому Миколаївська обласна державна адміністрація вважала, що договір оренди земельних ділянок від 19.06.2007 не міг бути продовжений на тих самих умовах. Узгодження інших дій щодо продовження договору між сторонами в подальшому не відбулося.
4.11. Рішенням Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 було затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок, що становила 58 952 644,74 грн, з яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га - 5 113 161,98 грн, площею 3,8892 га - 4 222 103,95 грн, площею 52,62 га - 49 617 378,81 грн.
4.12. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні також витяги Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.08.2021 № 53/44-21 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825480400:03:000:0051 із 2018 до 2021 року становить 49 617 378,81 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825480400:05:000:0011 із 2018 до 2021 року становить 4 222 103,95 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4825480400:05:000:0012 з 2018 до 2021 року становить 5 113 161,98 грн.
Згідно з інформацією Синюхино-Брідської сільської ради від 24.06.2024 Болеславчицькою сільською радою не приймалися рішення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки за межами населеного пункту, які діяли впродовж 2018-2021 років.
Відповідно до рішень Болеславчицької сільської ради від 14.07.2017 № 1, від 26.06.2018, № 2, від 25.06.2019, № 2 зі змінами, внесеними рішенням від 10.07.2020 № 3, на період часу з 2018 до 2021 року сільською радою встановлено ставки земельного податку.
4.13. Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно з актом про надання гірничого відводу від 27.08.2002 року Відкритому акціонерному товариству "Первомайський кар'єр "Граніт" (яке в подальшому реорганізоване у ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт") з метою розробки Болеславчицького родовища гранітів надано безстроково гірничий відвід, який знаходиться у Первомайському районі Миколаївської області. В матеріалах справи наявні: спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.09.1995 № 343 з додатками; копія протоколу № 4333 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 28.03.2018; копія Плану розвитку гірничих робіт по Болеславському кар'єру на 2024 рік.
Відповідно до Додатку 1 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення (неметалічні корисні копалини) від 05.09.1995 № 343 від 16.02.2023 № 343 гірничий відвід площею 62,3 га надано Миколаївською обласною радою згідно з актом № 1 від 2002 року, зареєстрованої в Миколаївському територіальному управлінні Держгерпромнагляду 22.01.2003 року за № 2.
4.14. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи також наявні копії платіжних доручень за 2017- 2021 роки, платником за якими є ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", із призначеннями платежу "оренда землі" та "земельний податок" за відповідні місяці.
Згідно з інформацією Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 27.05.2021 та копіями податкових декларацій з плати за землю за 2018 - 2021 роки відповідачем сплачено орендну плату у 2018 році в сумі 306 421,65 грн; у 2019 році - 306 420,64 грн; у 2020 році - 283 439,18 грн; та за період із січня до травня 2021 року - 125 120,68 грн.
4.15. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, матеріалів технічної документації зі складання кадастрового плану до договору оренди землі від 19.06.2007 та кадастрового плану земель, що є невід'ємною частиною договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, а також інформації сільської ради від 08.07.2021 № 805, на земельній ділянці з кадастровим номером 4825480400:03:000:0051 розташовані кар'єр загальною площею 39,51 га та комплекс нежитлових будівель загальною площею 5 736,6 м2, що належить відповідачу на праві власності.
4.16. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками комунальної власності після припинення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відтак Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Колегія суддів враховує принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius"), що відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення), який означає, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, 21.06.2023 у справі №757/42885/19-ц, від 22.05.2024 у справі № 910/12778/22).
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в особі Синюхино-Брідської сільської ради про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007. При цьому розмір недоотриманого позивачем доходу внаслідок неповернення земельних ділянок розрахований як розмір плати за земельні ділянки у формі орендної плати за землю з урахуванням нормативної грошової оцінки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки та 10% ставки згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5.4. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь Синюхино-Брідської сільської ради коштів у розмірі 1 042 079,76 грн за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 загальною площею 61,22 га, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Відтак Верховний Суд не переглядає судове рішення в частині відмови у задоволенні позову Прокурора в іншій частині.
5.5. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, оскільки виникли у зв'язку із фактичним користуванням відповідачем земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотриманням їх власником доходів у вигляді орендної плати.
5.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5.7. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
5.8. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.9. Для вирішення спору щодо стягнення з фактичного користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, необхідно насамперед з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2019 у справі № 922/981/18).
5.10. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками після завершення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 немає. Тому суди зазначили, що власник землі має право вимагати усунення порушених прав на неї шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, оскільки відповідач фактично користується земельними ділянками без достатньої правової підстави.
5.11. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Прокурора. При цьому суд дійшов висновку, що позивач не довів розміру коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок, який має бути стягнутий з відповідача.
5.12. Натомість апеляційний господарський суд частково задовольнив позов Прокурора. Суд апеляційної інстанції виснував, що факт неприйняття органом місцевого самоврядування рішень про встановлення ставок орендної плати за спірні земельні ділянки у заявлений до стягнення період не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за використання у своїй господарській діяльності комунальних земель. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір плати за землю в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції самостійно здійснив розрахунок недоотриманої позивачем плати за користування відповідачем земельними ділянками загальною площею 61,22 га за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно з витягами про нормативну грошову оцінку за 2018- 2021 роки.
5.13. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Скаржник зазначає про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.14. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.15. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладені в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, та висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 20.03.2025 у справі № 500/8168/23, від 04.05.2022 у справі № 240/2186/21, від 30.08.2022 у справі № 405/5302/20.
5.16. Розглянувши наведені скаржником доводи, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано правові висновки щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зокрема:
"37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
… 43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
5.17. У постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24, на яку посилається скаржник, наведено такий висновок:
"35. «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99)".
5.18. У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 сформульовано такі висновки:
39. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
40. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною".
5.19. У постанові Верховного Суду від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22 викладено висновок про те, що "захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду".
5.20. Скаржник зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду є недостатнім. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
5.21. У постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"39. Колегія суддів зазначає, що недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб'єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій.
40. Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20".
5.22. Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду, зазначає, що відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
5.23. Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5.24. Отже, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.
5.25. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції зазначив, що нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що уповноважений суб'єкт - Синюхино-Брідська сільська рада була обізнана про обставини несплати відповідачем коштів за використання земель у повному обсязі, натомість повноважень на звернення до суду Синюхино-Брідська сільська рада не реалізувала.
5.26. Як установили суди попередніх інстанцій, Синюхино-Брідська сільська рада зверталася з проханням до Прокурора щодо вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що підтверджується листами від 27.04.2021 № 539, від 29.06.2021 № 772, від 08.07.2021 № 805 та № 806, від 26.08.2021 № 992.
Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, Прокурор звертався до Синюхино-Брідської сільської ради із листами від 02.07.2021 № 54-2044вих-21, від 07.07.2021 № 54-2113вих-21, 24.06.2021 № 54-1871вих-21 та № 54-1872вих-21 від, від 08.09.2021 № 54-3071вих-21.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені обставини свідчать про пасивну поведінку уповноваженого органу, тому наявні підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради як власника спірних земельних ділянок.
5.27. Суд апеляційної інстанції за встановлених обставин зазначив, що за наявності підстав, які були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про обставини несплати відповідачем коштів за використання земель у повному обсязі), та повноважень на звернення до суду, уповноважений суб'єкт - Синюхино-Брідська сільська рада не звернулася з позовом до суду. Натомість, як установив суд апеляційної інстанції, Синюхино-Брідська сільська рада зверталася з проханням до Прокурора про вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів органу місцевого самоврядування, що підтверджується листами від 27.04.2021 № 539, від 29.06.2021 № 772, від 08.07.2021 № 805 та № 806, від 26.08.2021 № 992. Наведене, за висновком суду апеляційної інстанції, свідчить про пасивну поведінку Синюхино-Брідської сільської ради та підтверджує нездійснення захисту інтересів держави у суді, тому є підставою для представництва Прокурором інтересів держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради як власника спірних земельних ділянок.
Відтак апеляційний господарський суд виснував, що в цьому випадку Прокурором при зверненні з позовною заявою доведено наявність державного інтересу, що є підставою для представництва Прокурором інтересів держави.
5.28. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, судами встановлено обставини нездійснення Синюхино-Брідської сільською радою як власником спірних земельних ділянок захисту за умов обізнаності про несплату відповідачем коштів за використання земель у повному обсязі, тобто встановлено бездіяльність позивача як необхідну умову для представництва Прокурором інтересів держави в особі Синюхино-Брідської сільською радою в цій справі. Тому висновок суду апеляційної інстанції про доведення Прокурором при зверненні з позовною заявою наявності державного інтересу, що є підставою для представництва Прокурором інтересів держави, не суперечить висновкам про застосування положень частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 20.03.2025 у справі № 500/8168/23, від 04.05.2022 у справі № 240/2186/21, від 30.08.2022 у справі № 405/5302/20, на які посилається скаржник.
Відтак доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови.
5.29. Крім того, колегія суддів зазначає, що в розумінні частини 4 статті 236 цього Кодексу джерелом правозастосовчої практики є лише постанови Верховного Суду. Відтак посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 про відмову у прийнятті касаційної скарги заступника прокурора Вінницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 822/1169/17, є безпідставними.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.30. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування Південно-Західним апеляційним господарським судом положень статті 284 та статті 288 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України в подібних правовідносинах.
5.31. Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.32. Колегія суддів зазначає, що статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
5.33. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
5.34. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
5.35. У підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
5.36. Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
5.37. Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
5.38. База оподаткування визначена статтею 271 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
5.39. Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
5.40. Особливості справляння орендної плати визначено у статті 288 Податкового кодексу України.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
5.41. Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема:
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
5.42. Отже, використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.
5.43. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
5.44. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що з вини відповідача, який самостійно замовив виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок у 2017 році, проте не вжив жодних заходів до оформлення орендних відносин після закінчення дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, право користування на спірні землі дотепер не оформлено, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав грошові кошти за користування ними. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт неприйняття органом місцевого самоврядування рішень про встановлення ставок орендної плати за спірні земельні ділянки у заявлений до стягнення період не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за використання у своїй господарській діяльності комунальних земель. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір плати за землю у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Відтак суд апеляційної інстанції самостійно здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів, виходячи з фактичних обставин справи, із застосуванням вимог податкового та земельного законодавства України, та частково задовольнив позовні вимоги Прокурора в особі Синюхино-Брідської сільської ради.
5.45. Колегія суддів зазначає, що землекористувач повинен виконувати свій конституційний обовязок - сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до положень статей 74- 79 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, що є визначальними для розрахунку безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню, а саме: площу займаних земельних ділянок, часовий період (строк), протягом якого використовуються земельні ділянки, їх нормативну грошову оцінку та розмір орендної плати, що підлягає застосуванню з урахуванням вимог податкового та земельного законодавства України. При цьому суд апеляційної інстанції на виконання вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України самостійно здійснив перерахунок безпідставно збережених коштів, заявлених Прокурором до стягнення з відповідача.
Відтак необґрунтованими є твердження скаржника про те, що, застосувавши самостійно положення Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції перейняв на себе функцію органу місцевого самоврядування, визначену статтею 284 Податкового кодексу України, і це протирічить положенням статті 19 Конституції України та конституційному принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
З огляду на викладене доводи ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" про неправильне застосування Південно-Західним апеляційним господарським судом положень статті 284 та статті 288 Податкового кодексу України не підтвердилися.
5.46. Зазначені обставини відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених положень чинного законодавства. З урахуванням наведеного обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.
5.47. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 925/1280/21 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.
5.48. За результатами перегляду оскаржуваної постанови у касаційному порядку в межах доводів і вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив порушення господарським судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства чи неправильного застосування норм матеріального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/1280/21 в оскаржуваній частині.
5.49. Крім того, колегія суддів зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови у цій справі.
5.50. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 925/1280/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак