02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/21221/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Драган Я. С. (адвоката),
відповідача - Варицького Є. В. (самопредставництво),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (колегія суддів: Кропивна Л. В. - головуючий, Коротун О. М., Демидова А. М.) у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватного підприємства "Ол.Трейд", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс",
про стягнення 2 943 100,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" (далі - ОСББ "Гарматна-Західна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"), у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просило стягнути з відповідача на користь позивача 2 943 100,00 грн матеріальної шкоди.
1.2. Позовні вимоги ОСББ "Гарматна-Західна" обґрунтовані тим, що ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" як забудовник здало в експлуатацію житлові будинки, розташовані за адресами: вул. Гарматна, 37 літ. "А", м. Київ, та вул. Гарматна, 39, м. Київ, з недоліками проектної документації та невідповідністю вимогам ДБН. Водночас при прийнятті в управління зазначених двох житлових будинків позивач виявив відсутність забезпечення цих будинків засобами пожежної сигналізації, тоді як за проектною документацію та вимогами ДБН такі засоби мали бути встановлені.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/21221/21, відмовлено в задоволенні позову ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСББ "Гарматна-Західна", господарські суди попередніх інстанцій із посиланням на приписи статті 22 Цивільного кодексу України виходили з того, що позивач не довів понесення витрат, про які зазначено у Звіті про незалежну оцінку від 07.03.2023, та не довів, які саме реальні збитки йому завдав відповідач. При цьому господарські суди, врахувавши акти та сертифікати, які підтверджують обставини введення будинків в експлуатацію, дійшли висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків).
2.3. Постановою Верховного Суду від 10.09.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/21221/21, а справу № 910/21221/21 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
2.4. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, визнав помилковими висновки господарських судів про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків). При цьому, за висновком Верховного Суду, помилковими є висновки господарських судів про те, що позивач не довів понесення ним витрат у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України. Водночас, як зазначив Верховний Суд, господарські суди, зосередившись на встановленні обставин виконання комплексу робіт щодо будівництва та введення об'єктів у експлуатацію, не звернули увагу не те, що це не свідчить про якість виконаних робіт та відсутність порушення прав позивача у випадку неспростування відповідачем змістовних аргументів позову. За висновком Верховного Суду, господарські суди, зазначивши про недоведення позивачем фактичного понесення витрат, не врахували того, що відповідно до змісту статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, розмір збитків може визначатися як обсяг витрат, які сторона змушена буде понести, аби відновити наслідки завданої шкоди. При цьому, як зазначив Верховний Суд, господарські суди помилково не врахували того, що спростування вини є процесуальним обов'язком її заподіювача, тому у спірних правовідносинах перекладення тягаря доказування виключно на позивача є помилковим.
2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/21221/21 відмовлено в задоволенні позову ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.
2.6. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСББ "Гарматна-Західна", встановив, що за доводами позивача, протиправна поведінка відповідача полягає у здачі в експлуатацію об'єктів будівництва (будинків), які не відповідали проектній документації, вимогам ДБН та вимогам протипожежної безпеки. Водночас суд зазначив, що позивач не надав належних доказів порушень з боку відповідача вимог законодавства, будівельних норм та правил, вимог проектної документації під час здачі об'єктів будівництва в експлуатацію та передачі їх на обслуговування Товариству з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" (далі - ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс"). Крім того, місцевий господарський суд установив, що позивач не надав висновків будівельних чи технічних експертиз збудованих об'єктів будівництва, висновків експертиз матеріалів, речовин і виробів, що використовувалися відповідачем під час будівництва об'єктів, доказів конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), передбачених статтею 1209 Цивільного кодексу України. Водночас надані ОСББ "Гарматна-Західна" акти приймання-передачі позивачу будинків від 15.11.2018 з актами обстеження, що були складені між ОСББ "Гарматна-Західна" та ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс", та дефектний акт Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігніс-Технолоджі" (далі - ТОВ "Ігніс-Технолоджі"), складений на замовлення позивача, господарський суд першої інстанції визнав неналежними та недопустимими доказами факту спричинення матеріальної шкоди відповідачем позивачу, оскільки, за висновком суду, такі докази не можуть підтверджувати порушення забудовником будівельно-технічних норм та правил. Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, припис, виданий позивачу Солом'янським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, свідчить лише про виявлені в будинках порушення законодавства у сфері пожежної безпеки під час проведення перевірки та не підтверджує протиправну поведінку забудовника.
Разом з тим, як установив місцевий господарський суд, відповідач надав експертний звіт, акти готовності об'єкта до експлуатації, сертифікати, якими підтверджено готовність до експлуатації та відповідність проектній документації об'єкта будівництва, котрі свідчать про те, що відповідач здав у експлуатацію будинки відповідно до вимог ДБН. При цьому суд установив, що про будь-які зауваження та недоліки майна заявлено не було. Місцевий господарський суд також зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би свідчили про фактичну кількість і якість обладнання, яке було зазначено в дефектному акті та довідці, актах обстеження будинків, та відповідність його тому обладнанню, що було передане відповідачем ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" після введення об'єктів у експлуатацію. На підставі викладеного господарський суд першої інстанції виснував про недоведеність позивачем розміру спричиненої шкоди, а також констатував відсутність у матеріалах справи доказів того, що саме внаслідок дій відповідача позивач поніс збитки. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, розмір яких не доведено.
Оскільки суд першої інстанції виснував про недоведеність позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, то, за висновком суду, в цьому випадку відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/21221/21 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.
Вирішено стягнути з ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ОСББ "Гарматна-Західна" 2 943 100,00 грн збитків. Крім того, стягнуто з ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ОСББ "Гарматна-Західна" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.8. Апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову ОСББ "Гарматна-Західна". При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що наявність двох актів готовності об'єктів до експлуатації від 22.04.2016 не спростовує відсутності в момент прийняття в експлуатацію житлових будинків засобів протипожежної сигналізації. Водночас апеляційний господарський суд установив, що на момент введення житлових будинків в експлуатацію ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" містили вимоги до обладнання об'єктів системами протипожежного захисту під час будівництва згідно з НАПБ Б.03.002. Разом з тим, як зазначив суд, під час передачі за актом приймання-передачі ОСББ "Гарматна-Західна" житлового будинку ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" зазначало про наявність будівельних недоліків при влаштуванні системи пожежної сигналізації у вигляді відсутності її монтажу та непідключення системи пожежогасіння. Крім того, апеляційний господарський суд взяв до уваги висновок від 09.12.2021 № 225, складений Науково-технічним центром "Будівельна експертиза" за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження. Зокрема, відповідно до цього висновку існуюча система пожежної сигналізації не відповідає проектній документації; функціональна можливість існуючого обладнання автоматичної пожежної сигналізації житлового будинку не відповідає вимогам, передбаченим у проектній документації, та нормативно-технічних документах із будівництва на території України; знаходиться у стадії незавершеного будівництва; експлуатація в режимі, який передбачений проектними рішеннями, - неможлива.
При цьому апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки господарського суду першої інстанції про те, що позивач не довів понесення витрат. Суд констатував, що шкодою визнаються і витрати, які зробила або мусить зробити особа для відновлення свого порушеного права. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що відповідач не спростував тверджень позивача, не оспорив висновок незалежної оцінки майна стосовно того, що сумарна ринкова вартість обладнання, монтажу, проведення пуско-налагоджувальних робіт, перевірка технічного стану системи протипожежного захисту житлових будинків у м. Києві становить іншу вартість. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, позивач у цьому випадку довів належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а відповідач натомість не спростував наявності своєї вини у спірних правовідносинах.
Апеляційний господарський суд не взяв до уваги твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки, як зазначив суд, шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги) (частина 1 статті 1211 Цивільного кодексу України).
Крім того, апеляційний господарський суд вирішив стягнути з ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ОСББ "Гарматна-Західна" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд установив, що такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідає укладеному між позивачем та адвокатом Драган Я. С. договору та є співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/21221/21, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/21221/21 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 22, 258, 261, 267, 1166 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 25.07.2021 у справі № 761/12945/19, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, від 01.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц, постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16.
3.4. Крім того, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи статей 77, 98 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
3.5. Крім того, за доводами ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", всі документи (звіти, висновки, обстеження, щодо встановлення кількості обладнання) складалися без участі скаржника. При цьому, як зазначає скаржник, у матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували право тих чи інших осіб на складання документів, зокрема, довідки ОСББ "Гарматна-Західна" та дефектного акта ТОВ "Ігніс-Технолоджі". Скаржник також наголошує на відсутності ліцензії, яка би надавала право на надання висновків, а також на відсутності доказів, що свідчать про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Із посиланням на наведені обставини скаржник зазначає, що Звіт про незалежну оцінку майна, складений у 2023 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецюст" (далі - ТОВ "Спецюст"), не може вважтися належним та допустимим доказом у цій справі, який підтверджує шкоду та вину відповідача.
3.6. Скаржник також зазначає, що висновок від 09.12.2021 № 225, складений Науково-технічним центром "Будівельна експертиза" за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження, не може підтверджувати факт заподіяння позивачу збитків, оскільки недоліки були виявлені під час передачі відповідачем об'єктів на обслуговування та експлуатацію до ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс". При цьому, як зазначає ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", у процесі експлуатації будинків з 2016 року матеріали та обладнання об'єктів могли втратити свої експлуатаційні характеристики, враховуючи їх гарантійні строки як від заводу-виробника, так і гарантійні строки відповідно до приписів законодавства.
3.7. Крім того, на думку ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", ОСББ "Гарматна-Західна" подало позов із пропуском строків позовної давності, оскільки позивачу було відомо про недоліки ще 15.11.2018 під час підписання актів приймання-передачі введених в експлуатацію житлових будників № 1, № 2. Тому, за доводами скаржника, в цьому випадку строк позовної давності сплинув 15.11.2021, проте ОСББ "Гарматна-Західна" звернулося із позовом лише 22.12.2021, тобто з пропуском строків позовної давності.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 22.04.2016 об'єкт "Будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва, І черга Житловий будинок № 1, III черга Дворівневий підземний паркінг нежитлові вбудовані приміщення житлових будинків № 1, 2" вирішено вважати закінченим будівництвом об'єктом, готовим до експлуатації.
4.2. Крім того, відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 22.04.2016 об'єкт "Будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва, II черга будівництва Житловий будинок № 2" вирішено вважати закінченим будівництвом об'єктом, готовим до експлуатації.
4.3. Згідно з актом приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку № 1 (І черга будівництва) з об'єктом соціально-культурного призначення на вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва (III черга - нежитлові приміщення житлових будинків № 1, 2) на обслуговування та експлуатацію до ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" від 10.06.2016 та актом приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку № 2 (II черга будівництва) з об'єктом соціально-культурного призначення на вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва на обслуговування та експлуатацію до ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" від 10.06.2016 комісія визнала об'єкти готовими до експлуатації та передачі їх на обслуговування та експлуатацію до ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс".
4.4. Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 31.08.2018 в будинках, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Гарматна 37-А та вул. Західна 10, було створено ОСББ "Гарматна-Західна".
4.5. На підставі протоколу загальних зборів ОСББ "Гарматна-Західна" від 15.10.2018 № 2 прийнято рішення про передачу в управління ОСББ "Гарматна-Західна" житлових будинків за адресами: м. Київ, вул. Гарматна 37-А та вул. Західна, 10 (будівельна адреса: вул. Гарматна 39-Г, м. Київ).
4.6. Згідно з актом приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку № 2 (II черга будівництва) з об'єктами соціально-культурного призначення на вул. Гарматна 39 Г у Солом'янському районі м. Києва (поштова адреса: Західна 10) на обслуговування та експлуатацію ОСББ "Гарматна-Західна" з додатками та акта приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку № 1 (І черга будівництва) з об'єктами соціально-культурного призначення на вул. Гарматна 39-Г у Солом'янському районі м. Києва (поштова адреса: вул. Гарматна 37-А) (III черга - нежитлові приміщення житлових будинків 1, 2) на обслуговування та експлуатацію до ОСББ "Гарматна-Західна" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БК "Сучасні Муніципальні технології" будинки було передано в управління зазначеним Об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків.
4.7. 19.07.2019 Солом'янське районне управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки видало припис від 29.07.2019 № 528 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і зазначило, що з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки вимагається вжити відповідні заходи.
4.8. 04.09.2019 між ОСББ "Гарматна-Західна" та сервісною організацією ТОВ "Ігніс Технолоджі" складено дефектний акт № 1, відповідно до якого при проведенні перевірки протипожежного стану будинку було виявлено недоліки.
4.9. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок виявлення у двох житлових будинків відсутності забезпечення цих будинків засобами пожежної сигналізації, тоді як за проектною документацію та вимогами ДБН такі засоби мали бути встановлені, звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 943 100,00 грн матеріальної шкоди.
5.4. Позовні вимоги ОСББ "Гарматна-Західна" обґрунтовані тим, що ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" як забудовник здало в експлуатацію житлові будинки, розташовані за адресами: вул. Гарматна, 37 літ. "А", м. Київ, та вул. Гарматна, 39, м. Київ, із недоліками проектної документації та невідповідністю вимогам ДБН. При цьому під час прийняття в управління зазначених двох житлових будинків позивач виявив відсутність забезпечення цих будинків засобами пожежної сигналізації, тоді як за проектною документацію та вимогами ДБН такі засоби мали бути встановлені.
5.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/21221/21 відмовлено в задоволенні позову ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.
5.6. У подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/21221/21 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСББ "Гарматна-Західна" до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.
5.7. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на постанову в цій справі. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 22, 258, 261, 267, 1166 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 25.07.2021 у справі № 761/12945/19, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, від 01.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц, постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16.
5.10. Крім того, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи статей 77, 98 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
5.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.12. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу".
5.13. Верховний Суд також установив, що в постанові Верховного Суду від 25.07.2021 у справі № 761/12945/19, викладено висновок, який, на думку ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням".
5.14. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"5.50. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки".
5.15. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, викладено висновок, який, на думку ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"…За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає".
5.16. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19.
5.17. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" із посиланням на наведені висновки зазначає, що позивач не довів того, що на момент передачі майна від ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" до ОСББ "Гарматна-Західна" не існувало обладнання (гайки, пожежні рукави, магнітоконтактні датчики). Крім того, скаржник вважає, що позивач не довів наявності вини у спричиненні ОСББ "Гарматна-Західна" збитків.
5.18. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.19. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
5.20. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
5.21. Відповідно до частини 1 статті 1209 Цивільного кодексу України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.
5.22. За змістом частини 1 статті 1210 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару.
5.23. Частиною 1 статті 1211 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).
5.24. Тлумачення приписів статей 1209 - 1211 Цивільного кодексу України свідчить про те, що в інтересах охорони прав фізичних та юридичних осіб у рамках недоговірних зобов'язань з відшкодування шкоди передбачено механізм регулювання відносин, пов'язаних із відшкодуванням шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Зобов'язання з відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, - це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, є завдання майнової шкоди іншій особі. Суб'єктами такого зобов'язання є кредитор (потерпілий) та боржник (виготовлювач товару, що є нерухомим майном). Боржник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару. Строки, передбачені частиною 1 статті 1211 Цивільного кодексу України за цільовим призначенням є строками існування права (на відшкодування шкоди), а за своєю сутністю є присічними строками. Такі строки не є позовною давністю, а тому норми про позовну давність, її зупинення і переривання на них поширені бути не можуть. Підтвердження факту виконання на об'єкті повного комплексу робіт, передбаченого проектною документацією, не свідчить про якість виконаних робіт та відсутність порушення прав позивача за умови неспростування відповідачем висновків судових експертів про протилежне. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 0808/7199/2012, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.
5.25. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.26. Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, необхідних для відновлення порушеного права, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які би він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
5.27. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 922/59/23, від 05.11.2024 у справі № 910/3987/20, від 26.06.2024 у справі № 922/3976/23.
5.28. Колегія суддів також зазначає, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права. Тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було би відновлення свого порушеного права особою. Крім того, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.
5.29. Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
5.30. Аналіз змісту статей 11 та 1166 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що підставою виникнення зобов'язання щодо відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання з відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
5.31. Ключовими також є докази наявності вини особи, яка завдала шкоду, оскільки обов'язок доведення відсутності своєї вини відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України покладено на таку особу.
5.32. Таким чином, законодавець установив презумпцію вини заподіювача шкоди, тому саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 488/4653/18, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21, від 20.01.2021 у справі № 463/4504/13.
5.33. Отже, Верховний Суд зазначає, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Таким чином, виходячи із визначених процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.
5.34. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що позивач не довів наявності вини у спричиненні ОСББ "Гарматна-Західна" збитків, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
5.35. Водночас апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, установив, що під час передачі за актом приймання-передачі ОСББ "Гарматна-Західна" житлового будинку ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" зазначало про наявність будівельних недоліків при влаштуванні системи пожежної сигналізації у вигляді відсутності її монтажу та непідключення системи пожежогасіння. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що наявність двох актів готовності об'єктів до експлуатації від 22.04.2016 не спростовує відсутності в момент прийняття в експлуатацію житлових будинків засобів протипожежної сигналізації. При цьому апеляційний господарський суд установив, що на момент введення житлових будинків в експлуатацію ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" містили вимоги до обладнання об'єктів системами протипожежного захисту під час будівництва згідно з НАПБ Б.03.002.
5.36. Наведеним спростовуються доводи ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про недоведення позивачем того, що на момент передачі майна від ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" до ОСББ "Гарматна-Західна" не існувало обладнання (гайки, пожежні рукави, магнітоконтактні датчики).
5.37. Крім того, апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, взяв до уваги висновок від 09.12.2021 № 225, складений Науково-технічним центром "Будівельна експертиза" за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження. Зокрема, відповідно до цього висновку існуюча система пожежної сигналізації не відповідає проектній документації; функціональна можливість існуючого обладнання автоматичної пожежної сигналізації житлового будинку не відповідає вимогам, передбаченим у проектній документації та нормативно-технічних документах із будівництва на території України, знаходиться в стадії незавершеного будівництва, експлуатація в режимі, який передбачений проектними рішеннями, - неможлива.
5.38. При цьому апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки господарського суду першої інстанції про те, що позивач не довів фізичного понесення витрат. Суд констатував, що шкодою визнаються і витрати, які зробила або мусить зробити особа для відновлення свого порушеного права. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що відповідач не спростував тверджень позивача, не оспорив висновок незалежної оцінки майна стосовно того, що сумарна ринкова вартість обладнання, монтажу, проведення пуско-налагоджувальних робіт, перевірка технічного стану системи протипожежного захисту житлових будинків у м. Києві становить іншу вартість. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, позивач у цьому випадку довів належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а відповідач натомість не спростував наявність своєї вини у правовідносинах з відшкодування шкоди.
5.39. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду. При цьому колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, зазначає, що висновки, наведені в оскаржуваній постанові, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 25.07.2021 у справі № 761/12945/19, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, на які посилається скаржник.
5.40. Колегія суддів також установила, що в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"4.6. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
4.7. Зокрема, частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
…4.11. Тобто норма, яка визначає, що в ухвалі повинно бути роз'яснено експерту про кримінальну відповідальність не виключає обов'язку експерта зазначати при складанні висновку, що він попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України".
5.41. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
5.42. ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" із посиланням на наведені висновки зазначає, що всі документи (звіти, висновки, обстеження, щодо встановлення кількості обладнання) складалися без участі скаржника. При цьому, як зазначає скаржник, у матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували право тих чи інших осіб на складання документів, зокрема, довідки ОСББ "Гарматна-Західна" та дефектного акта ТОВ "Ігніс-Технолоджі".
5.43. Колегія суддів, перевіривши доводи скаржника, зазначає, що наведені доводи ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" фактично спрямовані на переоцінку доказів, оцінених апеляційним господарським судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.44. Скаржник також наголошує на відсутності ліцензії, яка би надавала право на надання висновків, а також на відсутності доказів, що свідчать про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Із посиланням на наведені обставини скаржник зазначає, що Звіт про незалежну оцінку майна, складений у 2023 році ТОВ "Спецюст", не може вважтися належним та допустимим доказом у цій справі, який підтверджує шкоду та вину відповідача.
5.45. Верховний Суд, перевіривши доводи скаржника, зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
5.46. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
5.47. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
5.48. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
5.49. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
5.50. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.
5.51. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
5.52. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
5.53. Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
5.54. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
5.55. Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 16.08.2024 у справі № 910/14895/23, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22.
5.56. Разом з тим, крім наведення доводів про недопустимість та неналежність доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, які вплинули на вирішення спору по суті.
5.57. Проте в цьому випадку скаржник не довів того, що оскаржуване судове рішення у справі № 910/21221/21 ухвалене на підставі недопустимих та неналежних доказів.
5.58. Крім того колегія суддів зазначає, що пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
5.59. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
5.60. Натомість апеляційний господарський суд не встановив, а скаржник не зазначає, що він подавав рецензію на Звіт про незалежну оцінку майна, складений у 2023 році ТОВ "Спецюст", яка би підтверджувала невідповідність вимогам чинного законодавства оцінки вартості, визначеної у цьому Звіті. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2025 у справі № 916/4912/24.
5.61. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц, об'єктивність та достовірність звітів та висновків оцінювача не визначається попередженням його виконавцем про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були би апріорі об'єктивними та достовірними на підставі відповідного лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов'язок оцінювача передбачені статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
5.62. При цьому доводи скаржника про те, що висновок від 09.12.2021 № 225, складений Науково-технічним центром "Будівельна експертиза" за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження, не може підтверджувати факт спричинення позивачу збитків, оскільки недоліки були виявлені під час передачі відповідачем об'єктів на обслуговування та експлуатацію до ТОВ "Управлінська компанія "Житло-Сервіс", фактично спрямовані на переоцінку доказів, вже оцінених апеляційним господарським судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.63. Твердження скаржника стосовно того, що у процесі експлуатації будинків з 2016 року матеріали та обладнання об'єктів могли втратити свої експлуатаційні характеристики, враховуючи їх гарантійні строки як від заводу-виробника, так і гарантійні строки відповідно до приписів законодавства, також спрямовані на переоцінку доказів, оцінених апеляційним господарським судом, а тому не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
5.64. На підставі викладеного колегія суддів не може взяти до уваги доводи ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи статей 77, 98 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, наведені в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, оскільки висновки, наведені в оскаржуваній постанові, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.65. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, викладено висновок, який, на думку ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"43. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
44. Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
…49. Зазначені обставини скаржником в апеляційній скарзі не спростовані, як і не наведено жодних доводів, чому позивач обирає різну процесуальну поведінку щодо захисту порушених, на його думку, прав, а саме під час розгляду наведених вище справ мав можливість брати участь у судових засіданнях особисто, подавав процесуальні документи, однак у той же час не подав позовну заяву в цій справі у встановлений законом процесуальний строк, посилаючись, зокрема, на незадовільний стан здоров'я. При цьому позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду шляхом надсилання документів засобами поштового зв'язку, на офіційну електронну адресу суду через особистий кабінет у системі "Електронний суд" або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку.
50. Як правильно зауважив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваному судовому рішенні, Верховний Суд не припиняв своєї роботи у зв'язку з пандемією, спричиненою коронавірусною хворобою (COVID-19), й продовжував безперервно приймати всі без виключення процесуальні документи (позовні заяви, скарги тощо), а також суворо дотримувався рекомендацій щодо безпечної роботи судів усіх інстанцій та юрисдикцій і доступу до правосуддя в умовах карантину, зокрема створюючи належні та безпечні умови перебування і відвідування у приміщенні суду.
51. Таким чином, наведені вище позивачем обґрунтування не свідчать про те, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Позивач не зазначив обставин, які б свідчили про відсутність у нього можливості подання до Верховного Суду як суду першої інстанції цієї позовної заяви дистанційними засобами зв'язку у встановлений процесуальним законодавством строк, як і не надав доказів на підтвердження існування таких обставин.
52. Щодо посилань скаржника на відсутність об'єктивної можливості дізнатися про існування оскаржуваних указів та своєчасно звернутись до адміністративного суду із цим позовом у зв'язку із збройною агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
…56. 6. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
57. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
58. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".
5.66. Скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
5.67. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, на неврахування якого посилається скаржник, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
5.68. Водночас колегія суддів зазначає, що правова позиція про усунення власником перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду в цій постанові Верховного Суду України є неактуальною внаслідок конкретизації відповідно до пункту 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц. Разом з тим така конкретизація не стосувалася висновку, на неврахування якого посилається скаржник.
5.69. Скаржник із посиланням на наведені висновки Верховного Суду зазначає, що ОСББ "Гарматна-Західна" подало позов із пропуском строків позовної давності, оскільки позивачу було відомо про недоліки, про які він зазначає, ще 15.11.2018 під час підписання актів приймання-передачі введених в експлуатацію житлових будників № 1, № 2. Тому, за доводами скаржника, в цьому випадку строк позовної давності сплинув 15.11.2021. Проте ОСББ "Гарматна-Західна" звернулося із позовом лише 22.12.2021, тобто з пропуском строків позовної давності.
5.70. Колегія суддів, перевіривши доводи ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
5.71. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними статтею 261 Цивільного кодексу України, частина 1 якої пов'язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.72. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 12.03.2024 у справі № 914/106/22, від 06.12.2023 у справі № 911/1/20.
5.73. Колегія суддів зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 12.03.2024 у справі № 914/106/22, від 05.12.2023 у справі № 910/2094/21, від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17.
5.74. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними статтею 261 Цивільного кодексу України, частина 1 якої пов'язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.75. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.
5.76. За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.
5.77. Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
5.78. Разом з тим апеляційний господарський суд, пославшись на частину 1 статті 1211 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги), помилково не врахував того, що строки, передбачені частиною 1 статті 1211 Цивільного кодексу України, за цільовим призначенням є строками існування права (на відшкодування шкоди), а за своєю сутністю є присічними строками. Отже, строки, визначені в частині 1 статті 1211 Цивільного кодексу України, не є строками позовної давності. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 0808/7199/2012, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.
5.79. При цьому зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний господарський суд не досліджував та не встановлював момент початку та закінчення перебігу строку позовної давності у цій справі, а відтак не з'ясовував обставин щодо її переривання чи зупинення.
5.80. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 258, 261, 267 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 та постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
5.81. Тому Верховний Суд вважає, що наведені ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
5.82. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.83. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.84. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.85. Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними всі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування. У зв'язку з наведеним ухвалена у справі постанова не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому її не можна визнати законною та обґрунтованою.
5.86. Водночас порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
5.87. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
5.88. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" належить задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати, а справу - передати на новий апеляційний розгляд до апеляційного господарського суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі слід скасувати, справу № 910/21221/21 передати на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/21221/21 скасувати, справу № 910/21221/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак