23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13288/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження
заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/13288/24
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент)
до державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (далі - ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв») та товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (далі - ТОВ «Газова будівельна компанія»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Данфорт» (далі - ТОВ «Данфорт»),
про солідарне стягнення 2 426 429,89 грн.
Департамент звернувся до суду з позовом до ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» та ТОВ «Газова будівельна компанія» про солідарне стягнення з відповідачів (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог) до міського бюджету 2 426 429,89 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову до ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» із стягненням з відповідача - 1 497 789,97 грн. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі. У решті - в задоволенні позовних вимог відмовлено. Здійснено новий розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 11.09.2025 зі справи касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/13288/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), - закрито. В іншій частині касаційну скаргу Департаменту залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/13288/24, - залишено без змін.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Газова будівельна компанія» наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-2 поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. Як зазначено у відзиві, підтвердження витрат буде надано в установленому законом порядку після завершення розгляду справи та складання акта наданих послуг.
У відзиві на касаційну скаргу назване Товариство просило Суд судові витрати покласти на позивача.
Розмір витрат, який зазначений ТОВ «Газова будівельна компанія» у заяві про ухвалення додаткового рішення, залишився незмінним (10 000,00 грн).
Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Верховний Суд звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Через підсистему «Електронний Суд» 11.09.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови) від ТОВ «Газова будівельна компанія» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з позивача на користь відповідача-2 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтована приписами статей 126, 129, 244 ГПК України, договором від 18.02.2019 № 4/19 про надання правової допомоги, який укладений відповідачем-2 з адвокатським бюро «Ракітіна», додатковою угодою від 05.11.2024 № 2 до договору, актом від 08.09.2025 № 8/25 приймання-передачі послуг з надання правової допомоги, актом від 11.09.2025 № 9/25 приймання-передачі робіт (надання послуг) із надання правової допомоги, платіжною інструкцією від 09.09.2025 на суму 20 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата правової допомоги адвоката згідно договору № 4/19 від 18.02.2019 року. Акт від 08.09.2025р. Без ПДВ».
Ухвалою Суду від 15.09.2025 розгляд заяви ТОВ «Газова будівельна компанія» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13288/24 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи про можливість подання письмових пояснень, заперечень щодо поданої заяви до 19.09.2025.
Від Департаменту 18.09.2025 надійшли заперечення на заяву ТОВ «Газова будівельна компанія», в яких Департамент просить Суд у задоволенні заяви відмовити, з посилання, зокрема на те, що заява про ухвалення додаткового рішення не містить поважних причин неподання заявником доказів, що підтверджують розмір витрат, до закінчення судових дебатів у справі, а також заява не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку. Крім того, Департамент зазначає, що ця справа не є складною.
Розглянувши заяву ТОВ «Газова будівельна компанія», заперечення Департаменту, Верховний Суд вважає, що заява названого Товариства підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Очевидним є те, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, має універсальний характер.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до сталих та послідовних висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, у додатковій ухвалі від 20.05.2025 у справі 907/408/24 кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Згідно з частинами першою та другою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з наданим ТОВ «Газова будівельна компанія» договором від 18.02.2019 № 4/19 про надання правової допомоги, який укладений названим Товариством, як замовником з адвокатським бюро «Ракітіна», як виконавцем, останній надає замовнику правову допомогу в обсязі й у порядку, передбаченому цим договором. Надання правової допомоги, у тому числі представництво, здійснюється адвокатом Ракітіним С.П., свідоцтво № 1327, у межах адвокатської діяльності (пункт 1.3). На умовах цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу, до якої, зокрема відноситься ведення справ у судових органах (пункт 2.1). Розмір оплати правової допомоги й інших платежів за цим договором визначається останнім та додатковими угодами до нього (пункт 5.1). Надання правової допомоги за цим договором оформляється відповідним двостороннім актом приймання-передачі виконаних робіт (пункт 6.1).
Надання виконавцем замовнику правової допомоги у справі № 910/13288/24, у тому числі, у Верховному Суді, передбачено сторонами у додатковій угоді від 05.11.2024 до договору.
При цьому, відповідно до пункту 4 додаткової угоди від 05.11.2024 до договору комплексне ведення справи в суді касаційної інстанції (включає аналіз постанови апеляційного суду, підготовку та подання касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу, заяв, клопотань, заперечень, додаткових пояснень, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях) визначене у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.
До заяви ТОВ «Газова будівельна компанія», зокрема додано підписаний акт від 08.09.2025 № 8/25 приймання-передачі послуг з надання правової допомоги, згідно з яким виконавець надав замовнику правову допомогу у Верховному Суді (підготовка процесуальних документів, участь у судовому засіданні) з договірною платою 10 000,00 грн без ПДВ.
За змістом підписаного сторонами договору акта від 11.09.2025 № 9/25 приймання-передачі (надання послуг) з надання правової допомоги за договором, виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених договором та угодою до нього: участь адвокатів у судовому засіданні у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, призначеному на 11.09.2025 о 12:30 у справі № 910/13288/24. Виконавець підтвердив отримання оплати за вказані послуги у повному обсязі.
Відповідно до платіжної інструкції від 09.09.2025 № 766 платник (ТОВ «Газова будівельна компанія») перерахував отримувачу (АБ «Ракітіна») 20 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата правової допомоги адвоката згідно договору № 4/19 від 18.02.2019 року. Акт від 08.09.2025р. Без ПДВ».
Отже, сторонами договору від 18.02.2019 № 4/19 про надання правової допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у судовій справі № 910/13288/24 у суді касаційної інстанції у фіксованому розмірі.
Матеріали справи містять відзив ТОВ «Газова будівельна компанія» на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний Суд» у межах визначеного Судом строку для подання відзиву (який прийнятий Судом до розгляду).
В аспекті застосування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України Суд враховує, що акт від 11.09.2025 № 9/25 приймання-передачі (надання послуг) з надання правової допомоги за договором складений 11.09.2025, тобто після ухвалення Судом постанови у справі, з урахуванням участі, у тому числі, адвоката Ракітіна С.П. в судовому засіданні 11.09.2025.
Дії ТОВ «Газова будівельна компанія», яке попередньо заявило про судові витрати у відзиві на касаційну скаргу, подало заяву про ухвалення додаткового рішення разом із усіма доказами на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на те, що частина доказів фізично не існувала на момент ухвалення постанови Верховного Суду (11.09.2025), узгоджуються з положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України, чим спростовуються доводи Департаменту, викладені у запереченнях на заяву ТОВ «Газова будівельна компанія».
До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд і в додатковій постанові від 12.09.2025 зі справи 920/1114/24.
При цьому Суд враховує і те, що договір від 18.02.2019 № 4/19 про надання правової допомоги з додатковою угодою від 05.11.2024 до нього, які додані до заяви ТОВ «Газова будівельна компанія» про ухвалення додаткового рішення, містяться у матеріалах справи (арк. справи 137-139 том 2).
Інтереси ТОВ «Газова будівельна компанія» у судовому засіданні 11.09.2025 в суді касаційної інстанції представляв, у тому числі, адвокат Ракітін С.П. на підставі ордеру від 20.05.2021 серії АА № 1106323, який виданий адвокатським бюро «Ракітіна».
Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 910/13288/24 є підтвердженим названим Товариством.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ТОВ «Газова будівельна компанія» на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Близька за змістом правова позиція викладена також у додаткових ухвалах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/21672/21, від 11.10.2023 у справі № 910/2475/22, від 27.09.2023 у справі № 914/3181/21 та у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати ТОВ «Газова будівельна компанія» були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Газова будівельна компанія», Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про задоволення заяви названого Товариства.
Отже розмір гонорару є співмірним, пропорційним, є необхідними витратами та у повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності, реальності.
З огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Департаменту на користь ТОВ «Газова будівельна компанія» витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» про ухвалення додаткового рішення, а саме розподіл витрат товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/13288/24, задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов