02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2276/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Повелько А. Р.,
відповідача - Драчова М. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 (суддя Головіна К. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (судді: Кропивна Л. В. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.) у справі
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 16 833 558,21 грн,
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг"
про тлумачення умов договору,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" (далі - ТОВ "ГС-Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийняту судом) про стягнення 16 833 558,21 грн, з яких 647 785,11 грн - пеня, 14 452 796,82 грн - інфляційні втрати та 1 732 976,28 грн - 3 % річних за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.09.2022 № 1850-01073 (далі - договір/спірний договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії у сумі 142 114 881, 41 грн, у зв'язку з чим відповідачу було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
1.3. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначало що у зв'язку із систематичним порушенням учасниками ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх зобов'язань, поточний рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення розрахунків на балансуючому ринку.
Відповідач зазначав, що наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання, у той час як відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Оскільки у цьому випадку відсутня вина відповідача у затримці оплати послуг, наданих позивачем, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем не надано доказів порушення ПрАТ "НЕК "Укренерго" установленого законодавством алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію.
Відповідач зазначав, що на щоденній основі здійснював розрахунки за договором, що підтверджується платежами на суму 133 000 068,69 грн, проведеними з 25.05.2022 по 25.10.2022.
Також ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду клопотання про зменшення пені та 3% річних, в якому просив зменшити розмір пені та 3% на 90 відсотків.
1.4. У березні 2023 ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ "ГС-Трейдинг", в якій просило розтлумачити пункт 4.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.09.2022 № 1850-01073 в частині визначення дня початку розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, яку було прийнято до розгляду згідно з ухвалою від 02.04.2024 та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
1.5. ТОВ "ГС-Трейдинг", заперечуючи проти задоволення зустрічної позовної заяви, вказувало, зокрема, на відсутності правових підстав для тлумачення пункту 4.2 договору, оскільки цей пункт не містить суперечливих формулювань, а запропонований ПрАТ "НЕК "Укренерго" спосіб тлумачення вносить зміни в існуючу редакцію укладеного сторонами договору.
1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 провадження у справі зупинялося до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9216/22, та було поновлено згідно з ухвалою від 19.02.2024.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/2276/23 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ГС-Трейдинг" 3% річних у сумі 1 732 976,28 грн, інфляційні втрати у сумі 14 452 796,82 грн, пеню у сумі 1 380,00 грн та судовий збір у сумі 242 807,29 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У зустрічному позові відмовлено.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" в порушення умов договору та положень Правил ринку розраховувався з ТОВ "ГС-Трейдинг" не у повному обсязі та з порушенням установлених строків.
При цьому суд відхилив твердження відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, вказавши, що дана обставина не впливає на обсяг зобов'язань боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не спростовує його обов'язку належним чином виконувати свої господарські зобов'язання за відсутності відповідних умов договору, погоджених сторонами.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 заяву ТОВ "ГС-Трейдинг" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ГС-Трейдинг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 96 160,02 грн. У решті вимог відмовлено.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 залишені без змін. Залишено без розгляду заяву ТОВ "ГС-Трейдинг" щодо розподілу судових витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Скаржник вважає, що:
- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми статті 625 Цивільного кодексу України та статті 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18;
- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) без врахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22;
- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємодії зі статтями 614, 625 Цивільного кодексу України.
3.1.1. Скаржник вважає, що позивач у розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до "мільйонних" (шести знаків після коми).
Тобто, при проведенні нарахувань інфляційних втрат позивачем при визначені сукупного індексу інфляції не здійснювалось заокруглення до десяткового числа після коми.
З огляду на вищевикладене, судами попередніх судових інстанцій при перевірці сукупного індексу інфляції, застосовного позивачем при нарахуваннях інфляційних втрат не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.
3.1.2. Також заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшовши до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені за період з 14.09.2021 по 23.02.2022 року, неправильно застосував підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) без врахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22.
3.1.3. Оскаржуючи додаткове судове рішення скаржник зазначає, що всупереч правовій позиції Верховного Суду, судом першої інстанції та апеляційним судом проігноровано, що в матеріалах даної справи відсутні докази, підтверджуючі здійснення витрат на професійну правничу допомогу (відсутній належний акт прийому-передачі послуги, рахунок-фактури та платіжна інструкція, яка підтверджує фактичну оплату).
Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржується.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ГС-Трейдинг" просить закрити касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а з інших підстав - відмовити у задоволенні касаційної скарги, вказуючи на те, що після перевірки розрахунку скаржника, вбачається, що відсутнє штучне збільшення нарахувань та стягнення інфляційних втрат з відповідача. Таке уточнення може мати математичну природу, але не суперечить принципу справедливості чи добросовісності. Крім того законодавство не обмежує ступінь точності, яку може використовувати сторона при фінансових розрахунках, у тому числі - при обрахунку інфляційних втрат. Доводи скаржника щодо штучного завищення позивачем інфляційних втрат є необґрунтованими, а математична перевірка свідчить, що застосування уточненого коефіцієнта інфляції не призвело до завищення суми, а результат, отриманий позивачем, фактично відповідає результату обчислень за формулою самого скаржника.
На переконання позивача позиція скаржника про відсутність правового висновку щодо питання застосування вказаних у касаційній скарзі норм (статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статей 614, 625 Цивільного кодексу України) не містить належного обґрунтування.
Також, з посиланням на наведені у відзиві постанови Верховного Суду, позивач вказав на те, що Верховний Суд враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, де йдеться саме про період воєнного стану виснував, що відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди; аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов'язань, які мали місце до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, необхідно брати до уваги положення Господарського та Цивільного кодексів України, які регламентують застосування штрафних санкцій.
ТОВ "ГС-Трейдинг" також звертає увагу на тому, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" вже зверталося до суду з аналогічних підстав та обґрунтувань, зокрема, у справах № 910/16282/23, № 910/2461/24.
У відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні ТОВ "ГС-Трейдинг" просило стягнути судові витрати з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ГС-Трейдинг" за результатами розгляду справи № 910/2276/23 в касаційній інстанції, вказуючи на подання відповідних доказів у строки та порядку, визначеному чинним законодавством.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.09.2020 ТОВ "ГС-Трейдинг" (СВБ) приєднався до умов договору (ідентифікатор договору № 1850-01072, дата акцептування 16.09.2020) про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір) та був долучений до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням від відповідача (ОСП) від 16.09.2020 за № 01/33562.
Згідно з пунктом 1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Договір є договором приєднання, в розумінні якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Договірні відносини сторін змінювались у редакції договорів відповідно до наказів Голови правління ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236.
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем у період з серпня 2021 року по жовтень 2022 року було поставлено, а відповідачем отримано балансуючу енергію на загальну суму 142 114 881,41 грн.
Також, на виконання умов договору між позивачем та відповідачем були підписані акти купівлі-продажу з актами коригування, чим підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів в узгоджених обсягах і вартості.
Суди установили, що ураховуючи приписи пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, згідно з яким оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку, кінцевим строком небалансів за відповідними рахунками-фактури, наявними в матеріалах справи, є: 13.09.2021, 17.09.2021, 23.09.2021, 25.07.2022, 25.10.2021, 03.11.2021, 12.11.2021, 24.11.2021, 02.12.2021, 13.12.2021, 23.12.2021, 06.01.2022, 17.01.2022, 24.01.2022, 03.02.2022, 11.02.2022, 24.02.2022, 04.03.2022, 16.03.2022, 19.09.2022, 20.09.2022, 26.10.2022.
Судами установлено, що із 142 114 881,41 грн загальної вартості електричної електроенергії для врегулювання небалансів за виставленими позивачем рахунках за заявлений період, строк оплати яких настав, відповідачем було сплачено лише 133 000 068,69 грн.
4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "ГС-Трейдинг" про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" інфляційних втрат, 3% річних та пені через неналежне виконання договірних зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
4.6. За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
Відповідно до частини 3 статті 3 вказаного Закону обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 цього Закону балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
За змістом статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до статей 611, 629 і частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.7. Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії, зокрема, відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку, АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем було поставлено, а відповідачем отримано балансуючу енергію на загальну суму 142 114 881,41 грн, з яких відповідачем було сплачено лише 133 000 068,69 грн, між сторонами були підписані акти купівлі-продажу з актами коригування, чим підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів в узгоджених обсягах і вартості, а строк оплати за відповідними рахунками-фактури настав.
4.9. Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.012024 у справі № 910/18308/21, дослідивши долучений до позовної заяви ТОВ "ГС-Трейдинг" розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по жовтень 2022 року, дійшов висновку, що такий розрахунок відповідає розрахунку суду першої інстанції та здійснений із заокругленням до десяткового числа після коми.
4.10. Не погоджуючись із судовими рішення в цій частині ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на те, що суди неправильно застосували норми статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивач у розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до "мільйонних" (шести знаків після коми). Тобто, при проведенні нарахувань інфляційних втрат позивачем при визначені сукупного індексу інфляції не здійснювалось заокруглення до десяткового числа після коми. Судами попередніх інстанцій при перевірці сукупного індексу інфляції, застосовного позивачем при нарахуваннях інфляційних втрат, не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.
4.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши висновки, які викладені у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження. Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду, позаяк вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення.
Висновки у наведених скаржником справах та у цій справі, в якій подано касаційну скаргу не можуть вважатися у наведеному випадку подібними через те, що такі висновки у вказаних справах виокремлені скаржником із контексту судових рішень, при цьому не ураховані викладені в рішеннях правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях у справі після здійснення судами перерахунку заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених скаржником в касаційній скарзі постановах Верховного Суду, тому підстав для врахування висновків, викладених у вказаних постановах, у наведеному випадку немає.
Зважаючи на викладене, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у вказаних ним постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Колегія суддів зазначає, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
Разом із тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.
4.12. Також заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшовши висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені за період з 14.09.2021 по 23.02.2022 року, неправильно застосував підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) без врахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22.
4.13. Так, НКРЕКП 25.02.2022 прийнято Постанову № 332, відповідно до преамбули якої відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:
- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);
- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
У подальшому до Постанови НКРЕКП № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
4.14. У постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 8.13.9 зазначено таке: "8.13.9. Об'єднана палата констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності".
Об'єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Норми постанови від 25.02.2022 № 332 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення".
4.15. Як свідчать матеріали справи суму пені позивачем нараховано з 14.09.2021, а суди попередніх інстанцій виходили з того, що зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій кредитором, відповідно до постанови НКРЕКП (Регулятора) № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) стосується періоду, моментом якого є 24.02.2022, незалежно від того, з якого моменту виникло прострочення - до початку введення в Україні воєнного стану, чи під час дії такого, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом пені за період з 14.09.2021 до 23.02.2022.
4.16. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на тому, що у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22 за позовом ПАТ "Центренерго" до ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" про стягнення штрафу, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог, зазначив таке:
7.30. Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не містить регулювання, що поширювало б її дію на порушення чи прострочення, що сталися у попередній період (на відміну. Наприклад, від пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
7.31. Враховуючи специфіку та спрямованість цієї постанови, де йдеться саме про період воєнного стану, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли у попередні періоди. При цьому, в контексті доводів скаржника, момент нарахування та відображення заборгованості у бухгалтерському обліку позивача ніяким чином не впливає на правові питання, пов'язані реалізацією господарсько-правової відповідальності".
4.17. Отже, доводи заявника касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені за період з 14.09.2021 по 23.02.2022 та неправильного застосування судом підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) без врахування висновків Верховного Суду також не знайшли підтвердження, а такі доводи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням.
4.18. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі вказує на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо застосування положень статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємодії зі статтями 614, 625 Цивільного кодексу України.
4.19. Так, у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/16282/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат, зазначено таке:
61. Верховний Суд у цій справі, досліджуючи правові підстави для застосування до НЕК "Укренерго" відповідальності за прострочення оплати та підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, звертається до постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, ухвали Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/16861/21 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго", в яких розглядалось, зокрема, питання стягнення коштів (основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем за договором про участь у балансуючому ринку щодо вчасної оплати за балансуючу електричну енергію.
62. У справах № 910/9374/21 і № 910/16861/21 скаржник (НЕК "Укренерго") так само наголошував на неможливості до НЕК "Укренерго" відповідальності щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань через відсутність його вини у простроченні оплати в розумінні статті 614 ЦК України.
63. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначив, зокрема, таке:
"17.19. Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.
17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
17.21. Статтею 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.
17.23. Твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах".
64. Отже, Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 виклав висновок, зокрема, щодо можливості/неможливості застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" до подібних правовідносин як підстави для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Таке правозастосування є сталим та послідовним".
4.20. Зазначене свідчить про те, що доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, як й не знайшли підтвердження посилання скаржника на неприйняття судами до уваги доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього коштів, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
4.21. Щодо оскарження ПрАТ "НЕК "Укренерго" додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 з посиланням на те, що судами проігноровано, що в матеріалах даної справи відсутні докази, підтверджуючі здійснення витрат на професійну правничу допомогу (відсутній належний акт прийому-передачі послуги, рахунок-фактури та платіжна інструкція, яка підтверджує фактичну оплату), колегія суддів зазначає таке.
4.22. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 8 вказаної норми розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
4.23. У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
4.24. Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору.
Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 922/2826/23, від 19.06.2024 у справі № 910/14962/21.
4.25. Суд першої інстанції, додаткове рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених ТОВ "ГС-Трейдинг" 809 357, 65 грн до 100 000,00 грн (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у сумі 96 160, 02 грн), виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, установивши дотримання ТОВ "ГС-Трейдинг" вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та зміст оскаржуваних судових рішень у справі вбачається, що суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувалися, зокрема такими критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, що відповідає положенням статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Аргументи ПрАТ "НЕК "Укренерго" по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності часткової відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом розподіл цих витрат.
При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - залишити судові рішення без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/2276/23, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/2276/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак