02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1410/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Круш Т. О.,
відповідачів - Хасін І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Гончаров С. А., Хрипун О. О.) та рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 (суддя Христенко О. О. ) у справі
за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Золочівської сільської ради
до відповідачів: 1) Громадської організації садівницьке товариство "Гатне-1"; 2) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області
про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2023 року виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Золочівської сільської ради Бориспільського району (далі - Золочівська сільська рада) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації садівницьке товариство "Гатне-1" (далі - ГО СТ "Гатне-1") та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Київській області) про:
- усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 05.03.2021 № 10-962/15-21-сг в частині надання ГО СТ "Гатне-1" у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507;
- усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду кадастрові номери: 3220881300:04:001:4761, 3220881300:04:001:4762, 3220881300:04:001:4763, 3220881300:04:001:4764, 3220881300:04:001:4765, 3220881300:04:001:4766, 3220881300:04:001:4767, 3220881300:04:001:4768, 3220881300:04:001:4778, 3220881300:04:001:4779, 3220881300:04:001:4780, 3220881300:04:001:4781, 3220881300:04:001:4782 (далі - спірні земельні ділянки) шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на них ГО СТ "Гатне-1" (індексні номери рішень про державну реєстрацію від 26.12.2022 № 48891141, № 48891237, № 48891327, № 48891418, № 48891521, № 48891604, № 48891693, № 48900347, № 48880603, № 48890731, № 48890863, № 48890945, № 48891036);
- усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом повернення їх з незаконного володіння ГО СТ "Гатне-1".
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, статей 19, 20, 58-60, 83, 152, 153, 155 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки водного фонду, право власності на які зареєстровано за ГО СТ "Гатне-1", незаконно вибули з власності держави.
Прокурор зазначав, що згідно з розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2006 № 990 Садовому товариству "Гатне-1" надано у довгострокову оренду на 49 років під розширення території садового товариства для організації його колективних садів за межами с. Вишеньки Вишенківської сільської ради, земельну ділянку загальною площею 35,4865 га, з них 18,0000 га - для садівництва, 17,4865 га - для сінокосіння та створення місць загального користування та зони відпочинку. На підставі цього розпорядження укладено договір оренди землі.
У подальшому, згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15.10.2020 № 10-15410/15-20-сг ГО СТ "Гатне-1" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території ГО СТ "Гатне-1", орієнтовний розмір 5,4000 га, з цільовим призначенням - землі загального користування садівницького товариства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05.03.2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ГО СТ "Гатне-1" та надано земельні ділянки у власність відповідача.
Водночас, відповідно до висновку експерта № 1697 за результатами проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи з питань землеустрою від 01.11.2022, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ГО СТ "Гатне-1" не відповідає в повній мірі вимогам земельного законодавства, чинного на 05.03.2021, оскільки у складовій частині проєкту відсутня письмова згода землевласника (землекористувача).
У пункті 4 висновку експертизи зазначено що земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:4507, площею 4,0069 га, частково потрапляє в межі прибережної смуги р. Дніпро, а згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, ця земельна ділянка (в результаті поділу якої утворилися спірні земельні ділянки) перебуває в межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро (Канівське водосховище) на території Золочівської сільської ради.
1.3. У відзиві на позовну заяву ГО СТ "Гатне-1", заперечуючи проти її задоволення, вказувала на безпідставність та штучність позовних вимог та відсутність жодного доказу на підтвердження порушення з боку товариства режиму використання земельних ділянок або обмежень у використанні земельних ділянок і наявних прибережних захисних смуг.
1.4. ГУ Держгеокадастру у Київській області у відзиві на позовну заяву також заперечувало проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідно до проєкту формування території Вишеньківської сільської ради бажана до відведення земельна ділянка розташована за межами населеного пункту та відповідно до відомостей кадастрової системи відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Відповідач вказував на те, що прибережні захисні смуги встановлюються виключно за проєктами землеустрою, які розробляються в порядку, передбаченому законом, а тому твердження, викладене у висновку експерта, викликає сумнів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій установили, що СТ "Гатне-1" отримало в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,4865 га на умовах оренди строком на 49 років на підставі договору від 13.11.2006 для ведення садівництва, а у 2021 році на підставі статті 35 Земельного кодексу України ГО СТ "Гатне-1" звернулося до уповноваженого органу з клопотанням про передачу йому у власність земель загального користування площею 4,8104 га, що перебувають в межах раніше переданої йому земельної ділянки площею 20,0472 га.
ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняло спірний наказ про надання земельної ділянки у власність в межах компетенції, визначеної відповідно до норм Земельного кодексу України, чинного на час прийняття даного наказу.
При цьому при передачі земельної ділянки у власність ГО СТ "Гатне-1" не змінювалося цільове призначення земельної ділянки, затверджене відповідно до законодавства, а саме відповідачу надано у власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Суди дійшли висновку, що у цьому випадку позовні вимоги прокурора не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні, оскільки пред'явлення позову від імені особи, яка вважає себе власником земельної ділянки, негаторного позову не може вважатися правильним та ефективним способом захисту.
Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що:
- прокурором не наведено жодного доказу на підтвердження порушення ГО СТ "Гатне-1" режиму використання земельних ділянок або обмежень у використанні земельних ділянок наявних прибережних засипних смуг, або наявності на цих земельних ділянках споруд, які не придатні до експлуатації, чи тих, що не відповідають встановленим режимам господарювання;
- до 13 земельних ділянок, зазначених в позові, входять як землі загального користування садівничого товариства до складу земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:1622 для ведення колективного садівництва, наданої у користування СТ "Гатне-1" за договором оренди в 2006 році і ці земельні ділянки для ведення колективного садівництва ніколи не перебували у комунальній власності, а відтак не можуть бути повернуті до неї, а їх передача у власність ГО СТ "Гатне-1" не могла порушувати права Золочівської сільської ради, зважаючи на відсутність таких прав станом на дату передачі;
- спірні земельні ділянки, як і ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:1622 для ведення колективного садівництва, за цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення землі загального користування садівничого товариства (01.06.), яке залишається незмінним з дати їх передачі у 2006 році в користування СТ "Гатне-1";
- земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:1622, у тому числі в частині, яку складають 13 земельних ділянок, зазначених в позові, з 2006 року використовувалася за цільовим призначенням, жодних порушень режиму її використання не виявлено;
- передача земельних ділянок загального користування у власність СТ "Гатне-1" відбувалася в порядку, передбаченому частиною 4 статті 35 Земельного кодексу України, яка має імперативний характер, відтак уповноважений орган - ГУ Держгеокадастр у Київській області правомірно передав її у власність СТ "Гатне-1", отримавши від кооперативу відповідну заяву;
- прибережна захисна смуга навколо внутрішньої водойми, до якої прилягають окремі земельні ділянки, передані СТ "Гатне-1", встановлена у 25 м, про що зазначено у Генеральному плані розширення території СТ "Гатне-1";
- прибережні захисні смуги використовуються для розміщення громадського пляжу та відпочинку членів СТ "Гатне-1", що не спростовано прокурором.
Крім того суд апеляційної інстанції прийняв до уваги висновок земельно-технічної експертизи, наданий відповідачем на стадії апеляційного перегляду, відповідно до якого, зокрема, спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу штучної водойми, а не річки Дніпро.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 2, 3, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 15, 16, 321, 328, 373, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, статей 58, 59, 60, 83,152,153 Земельного кодексу України, статей 1, 4, 88, 89 Водного кодексу України без урахування правових висновків, Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, висловлених, зокрема, у наведених прокурором постановах.
3.1.1. Так, скаржник вказує на те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 22.05.2020 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2020 у справі № 372/2180/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13 стосовно того, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду);
- від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц стосовно того, що землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних, смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України. Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у приватну власність земельних ділянки, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу;
- від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц стосовно того, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.
Прокурор вважає, що в порушення основоположних принципів господарського судочинства, вирішуючи спір у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій не вжито заходів щодо повної та об'єктивної перевірки доводів прокурора, на яких ґрунтується позов.
На думку прокурора, незважаючи на фактичне погодження суду першої інстанції з обґрунтованістю позовних вимог, мотивувальна частина як оскаржуваного рішення суду першої інстанції, так і постанови суду апеляційної інстанції не містять висновків судів щодо обставин, які б свідчили про законність відведення спірних земельних ділянок чи відсутність порушення прав власника у зв'язку із цим; мотивів неприйняття наданих прокурором доказів на підтвердження порушення прав та законних інтересів держави; мотивованої оцінки аргументів учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
3.1.2. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції, не наводячи обґрунтованих мотивів, надав перевагу єдиному доказу відповідача - висновку земельно-технічної експертизи від 11.07.2024 № 1852/07-2024, який хоча і не спростовує факт знаходження спірних земельних ділянок в прибережній захисній смузі, але не може вважатися належним, достатнім і допустим доказом.
Прокурор звертає увагу на тому, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, подаючи клопотання про долучення висновку експерта, представником відповідача жодним чином не обґрунтовано винятковість підстав для цього та не надано підтвердження неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, який тривав понад 5 місяців, жодних клопотань про призначення будь-якої експертизи, у тому числі земельно-технічної, ГО СТ "Гатне-1" подано не було, а зі змісту самого висновку експертизи вбачається, що замовлення на її проведення надійшло лише 31.05.2024, тоді як апеляційне провадження у справі відкрито ще 14.03.2024 і жодних клопотань про призначення експертизи апеляційному суду не подавалось, як і висловлювались наміри її проведення власними силами відповідача.
Також прокурор зауважує, що факт обміну інформацією та документами між головою правління ГО СТ "Гатне-1" та експертом через соціальні месенджери та особисту електронну пошту, а не шляхом використання офіційних засобів, свідчить про упередженість експерта.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ГО СТ "Гатне-1", заперечуючи проти її задоволення, просить судові рішення залишити без змін, вказуючи на те, що позов подано щодо земельної ділянки, яка з 2006 року перебуває у законному володінні та користуванні ГО СТ "Гатне-1" і перебуватиме в такому користуванні й надалі, незалежно від результатів розгляду цієї справи судами (або на праві власності, або на праві оренди).
ГО СТ "Гатне-1" цілком погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що пред'явлення від імені особи, що вважає себе власником, негаторного позову не може вважатися правильним та ефективним способом захисту. В рішенні, що оскаржується, наведено детальне обґрунтування цієї позиції з посиланням на більш пізні обов'язкові правові позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, щодо того, що обрання неправильного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Відповідач також вважає необґрунтованими та безпідставними інші доводи касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років під розширення території садівницького товариства "Гатне-1" для організації його колективних садів за межами с. Вишеньки Вишенківської сільської ради» від 07.09.2006 № 990 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років під розширення території садівницького товариства "Гатне-1" для організації його колективних садів за межами с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради. Надано СТ "Гатне-1" під розширення земельну ділянку загальною площею 35,4865 га з них: 18,0000 га - для садівництва, 17,4865 га - для сінокосіння та створення місць загального користування та зони відпочинку в довгострокову оренду строком на 49 років для організації його колективних садів за межами с. Вишеньки Бориспільського району. Пунктом 3 розпорядження визначено, що відповідна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення.
31.10.2006 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та Садівницьким товариством "Гатне-1" (орендар), на підставі розпорядження від 07.09.2006 № 990, було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1, 2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка розташована за межами с. Вишеньки на території Вишенківської сільської ради, загальною площею 35,4865 га з них: 18,0000 га - для садівництва, 17,4865 га - для сінокосіння та створення місць загального користування та зони відпочинку, в тому числі: земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:1620 площею 9,7913 га, земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:1621 площею 5,6480 га, земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:1622 площею 20,0472 га.
4.3. 15.10.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" № 10-15410/15-20-сг ГО СТ "Гатне-1" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території ГО СТ "Гатне-1", Вишеньківської сільської ради, орієнтовний розмір земельної ділянки 5,4000 га, із цільовим призначенням - землі загального користування садівницького товариства.
На замовлення ГО СТ "Гатне-1" Товариство з обмеженою відповідальністю "Паралєль-8" було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність - землі загального користування садівницького товариства ГО СТ "Гатне-1" на території Вишеньківської сільської ради.
4.4. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 05.03.2021 № 10-962/15-21-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано ГО СТ "Гатне-1" у власність земельні ділянки загальною площею 4,8104 га (із них: площею 4,0069 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4507; площею 0,0365 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4504; площею 0,6259 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4518; площею 0,0367 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4510; площею 0,1044 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4505) із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - землі загального користування садівницького товариства, розташовані на території ГО СТ "Гатне-1" Вишеньківської сільської ради.
4.5. Також судами попередніх інстанцій установлено, що в подальшому за заявою голови ГО СТ "Гатне-1" про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507, яка зареєстрована за № 559, утворилися 22 земельні ділянки, кадастрові номери:
3220881300:04:001:4761, 3220881300:04:001:4762, 3220881300:04:001:4763, 3220881300:04:001:4764, 3220881300:04:001:4765, 3220881300:04:001:4766, 3220881300:04:001:4767, 3220881300:04:001:4768, 3220881300:04:001:4769, 3220881300:04:001:4770, 3220881300:04:001:4771, 3220881300:04:001:4772, 3220881300:04:001:4773, 3220881300:04:001:4774, 3220881300:04:001:4775, 3220881300:04:001:4776, 3220881300:04:001:4777, 3220881300:04:001:4778, 3220881300:04:001:4779, 3220881300:04:001:4780, 3220881300:04:001:4781, 3220881300:04:001:4782.
26.12.2022 державним реєстратором Пристоличної сільської ради Тимошенко О. О. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами 48891141, 48891237, 48891327, 48891418, 48891521, 48891604, 48891693, 48900347, 48880603, 48890731, 48890863, 48890945, 48891036 відповідно.
4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Золочівської сільської ради про усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 05.03.2021 № 10-962/15-21-сг в частині надання ГО СТ "Гатне-1" у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507; усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду кадастрові номери: 3220881300:04:001:4761, 3220881300:04:001:4762, 3220881300:04:001:4763, 3220881300:04:001:4764, 3220881300:04:001:4765, 3220881300:04:001:4766, 3220881300:04:001:4767, 3220881300:04:001:4768, 3220881300:04:001:4778, 3220881300:04:001:4779, 3220881300:04:001:4780, 3220881300:04:001:4781, 3220881300:04:001:4782 (спірні земельні ділянки) шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на них ГО СТ "Гатне-1" та усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом повернення їх з незаконного володіння ГО СТ "Гатне-1".
4.7. Звертаючись з позовом до суду прокурор доводив свої вимоги посиланням на те, що спірні земельні ділянки, передані за оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05.03.2021 № 10/962/15-21-сг, накладаються на зону прибережної захисної смуги, є землями водного фонду державної власності та не можуть бути передані у приватну власність відповідача, посилаючись на висновок експертизи.
4.8. Як свідчать матеріали справи прокурором доданий висновок експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса" від 01.12.2022 № 1697 вза результатами проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження № 4202021112100000118 від 07.12.2021, в якому зазначено таке:
- проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність землі загального користування ГО СТ "Гатне-1" на території Вишеньківської сільської ради, розроблений ТОВ "Паралєль-8" не відповідає в повній мірі вимогам земельного законодавства чинного на 05.03.2021(пункт 1 висновку);
- проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність землі загального користування ГО СТ "Гатне-1" на території Вишеньківської сільської ради, розроблений ТОВ "Паралєль-8" за цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення землі загального користування садівничого товариства (01.06.) та не потребує зміни цільового призначення (пункт 2 висновку);
- проєктом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність землі загального користування ГО СТ "Гатне-1" на території Вишеньківської сільської ради, розробленим ТОВ "Паралєль-8" не відбувалось зміни цільового призначення. Діюче цільове призначення (01.06) затверджено згідно норм чинного законодавства (пункт 3 висновку);
- земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:4507, площею 4,0069 га, частково потрапляє в межі прибережної захисної смуги р. Дніпро, що регулюється нормами Водного кодексу України та Земельним кодексом України (пункт 4 висновку).
За змістом дослідницької частини висновку експерта № 1697 р. Дніпро відноситься до категорії великих річок. Прибережна захисна смуга для відповідної категорії складає 100 метрів. На основі топографо-геодезичної зйомки, розробленої інженером-геодезистом Яцютою В. В. (сертифікат № 010375 від 14.05.2014) проведено виміри щодо відношення земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507 до меж прибережної захисної смуги р. Дніпро. Згідно з вимірами встановлено, що частина досліджуваної земельної ділянки знаходиться в межах урізу води та частина потрапляє в межі прибережної захисної смуги. Отже, як зазначено у дослідницькій частині висновку експерта, схемою контуру зйомки та контуру прибережної захисної смуги (100 м від урізу води), відомостями координат точок повороту земельних ділянок встановлено, що частина земельної ділянки потрапляє в межі прибережної захисної смуги.
За заявою голови ГО СТ "Гатне-1" про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507, здійснено поділ, за результатами якого утворилися 22 земельні ділянки.
Згідно з картографічними матеріалами, наданими інженером-геодезистом Яцютою В. В. вказані земельні ділянки утворилися внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507 та відповідно розташовані в межах 100-метрової прибережної захисної смуги.
Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, зазначеною у листі вих. № 01-12/01 від 02.01.2023, земельна ділянка кадастровий номер 3220881300:04:001:4507 знаходиться поряд з землями водного фонду р. Дніпро (відноситься до категорії велика річка (стаття 79 Водного кодексу України) з нормативною прибережною захисною смугою шириною 100 м (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України).
4.9. Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 90 Земельного кодексу України).
За статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Категорії земель визначають цільове призначення земельної ділянки та встановлюють певні обмеження та можливості щодо її використання.
Приписи статті 18 Земельного кодексу України визначили, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Законодавець у приписах статті 19 Земельного кодексу України встановив, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що усі землі в межах території України за основним цільовим призначенням належать до певної категорії, жодна земельна ділянка не може бути без віднесення її до певної категорії.
Водночас правовий режим земель - це комплекс правових норм, що регулюють використання та охорону земель певної категорії, включаючи права та обов'язки землекористувачів.
Категорія земель є більш загальним поняттям, що характеризує землю за її основним цільовим призначенням, визначеним законом. Правовий режим земель передбачає більш детальний виклад правил використання та охорони земель певної категорії, який охоплює, зокрема, обмеження на використання землі.
Категорія земель визначає загальне цільове призначення, а особливий режим використання конкретизує правила використання та охорони земель, що належать до певної категорії.
Отже, саме належність земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель зумовлює встановлення у їхніх межах особливого режиму використання землі.
За змістом частини 1 статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина 1 статті 58 Земельного кодексу України та стаття 4 Водного кодексу України).
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини 1, 2 статті 79 Земельного кодексу України).
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60- 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88-90 Водного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Таким чином, на землі прибережних захисних смуг поширюється особливий порядок їх надання й використання. Надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59-61 Земельного кодексу України, суперечить вимогам статті 93 цього Кодексу.
На земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статтею 59, 60 Земельного кодексу України та статтею 85, 88-89 Водного кодексу України.
4.10. Судами попередніх інстанцій не спростовані доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки частково є землями водного фонду і наявність прибережних смуг свідчить про неможливість перебування таких земельних ділянок у приватній власності.
4.11. Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку, що у цьому випадку пред'явлення позову від імені особи, яка вважає себе власником земельної ділянки, негаторного позову не може вважатися правильним та ефективним способом захисту.
У постановах від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 викладено останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду в питанні розмежування таких способів захисту прав власника нерухомого майна, як віндикаційний та негаторний позови, та зазначено, що метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна (пункти 11.5, 11.6 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та пункти 194, 195 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, відповідно).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду вказувала також на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимог Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Аналогічні правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
Таким чином, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Однак такі висновки Великої Палати Верховного Суду залишені судами поза увагою та зроблено передчасні висновки про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом повернення їх з незаконного володіння ГО СТ "Гатне-1" з посиланням на те, що пред'явлення позову від імені особи, яка вважає себе власником земельної ділянки, негаторного позову не може вважатися правильним та ефективним способом захисту.
4.12. Крім того суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Золочівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 05.03.2021 № 10-962/15-21-сг в частині надання ГО СТ "Гатне-1" у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:4507 та скасування державної реєстрації права приватної власності ГО СТ "Гатне-1" на спірні земельні ділянки дійшли висновку, що такі вимоги не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Так, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".
За змістом частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У статті 179 цього Кодексу визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 11.10 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зауважила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Отже, судам попередніх інстанцій необхідно встановити, чи у цьому випадку наявні підстави, з якими прокурор пов'язує порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірні земельні ділянки), та чи продовжує діяти оскаржуване рішення уповноваженого органу як підстава виникнення та існування права приватної власності відповідача і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також чи призведе скасування такого рішення органу до усунення порушення прав держави як власника спірних земельних ділянок водного фонду.
4.13. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що як установили суди у 2006 році СТ "Гатне-1" отримало у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,4865 га на умовах оренди строком на 49 років на підставі договору від 13.11.2006 для ведення садівництва.
У 2021 році на підставі статті 35 Земельного кодексу України ГО СТ "Гатне-1" звернулося до уповноваженого органу з клопотанням про передачу йому у власність земель загального користування площею 4,8104 га, що перебувають в межах раніше переданої йому земельної ділянки площею 20,0472 га.
05.05.2021 наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-962/15-21-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано ГО СТ "Гатне-1" у власність земельні ділянки загальною площею 4,8104 га (із них: площею 4,0069 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4507; площею 0,0365 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4504; площею 0,6259 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4518; площею 0,0367 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4510; площею 0,1044 га кадастровий номер 3220881300:04:001:4505) із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - землі загального користування садівницького товариства, розташовані на території ГО СТ "Гатне-1" Вишеньківської сільської ради.
Статтею 35 Земельного кодексу України визначені земельні ділянки для садівництва та передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (частина 2 вказаної норми).
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо (частина 3).
До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за заявою вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (частина 4).
Однак, суди попередніх інстанцій на вказані приписи законодавства уваги не звернули, обставини стосовно наявності підстав для передачі ГО СТ "Гатне-1" земельних ділянок загальною площею 4,8104 га у приватну власність не встановили, як й не з'ясували питання щодо використання ГО СТ "Гатне-1" земельних ділянок із цільовим призначенням - землі загального користування садівницького товариства відповідно до приписів частини 4 статті 35 Земельного кодексу України щодо зайняття земельних ділянок захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.
4.14. Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що ГО СТ "Гатне-1" надано до суду апеляційної інстанції висновок експерта від 11.07.2024 № 1852/07-2024 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, в якому детально досліджено всі питання, пов'язані з відведенням земельних ділянок, що є предметом спору, та дотримання законодавства про прибережні захисні смуги.
Так, експертом були встановлені такі обставини:
- частина земельних ділянок, які є предметом спору, перебуває в межах 25-метрової прибережної захисної смуги штучної водойми, яка утворилася в проміжку між 2007 та 2020 роки;
- земельні ділянки не перебувають в межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро (Канівського водосховища);
- прибережна захисна смуга шириною 25 м навколо штучної внутрішньої водойми була затверджена у визначеному законодавством порядку Генеральним планом саме у такому розмірі;
- обмеження на використання земельних ділянок (безстрокові) в межах прибережної захисної смуги було враховано під час відведення земельних ділянок та зареєстровано, як обмеження у державному земельному кадастрі;
- земельні ділянки, що частково перебувають у межах прибережної захисної штучної водойми, не передбачають можливості їх забудови чи здійснення на них садівництва. Ці ділянки є ділянками загального користування та передбачені для розміщення на них зон відпочинку (пляж, ігровий майданчик тощо), а також для розміщення на них (в тій частині, яка не перебуває в межах прибережної захисної смуги) трансформаторної підстанції та інших об'єктів загального користування садового товариства.
4.15. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.
Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).
Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
Отже у розумінні наведених процесуальних норм суд апеляційної інстанції має надати оцінку наявності підстав для прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження та навести обґрунтування прийняття таких доказів, чи навпаки.
Проте зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається в чому полягає винятковість випадку для прийняття наданого відповідачем висновку експерта, виготовленого 11.07.2024 після ухвалення рішення Господарським судом Київської області від 22.11.2023 та чи є причинами, що об'єктивно не залежать від особи тривалий пошук експерта, про що зазначено ГО СТ "Гатне-1" у клопотанні про долучення до матеріалів справи висновку експерта.
4.16. За змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 цього Кодексу).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
4.17. Однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім доказам та доводам сторін в їх сукупності, дійшли передчасних висновків щодо обрання прокурором неправильного та неефективного способу захисту, а враховуючи необхідність встановлення всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.2. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/1410/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак